«В уряді виникли сумніви щодо професіоналізму влади Криму, передає «РИА Новости» з посиланням на джерело в кабінеті міністрів. «Професіоналізм і якість роботи регіональної влади викликає серйозну занепокоєність у керівництва уряду», — цитує співрозмовника агентство. За даними «РИА Новости», приводом для занепокоєння стали слова глави півострова Сергія Аксьонова про відсутність фінансування. 18 грудня Аксьонов заявив, що регіон не одержав «ані копійки» у рамках федеральної цільової програми розвитку Криму й Севастополя. Глава республіки запропонував передати повноваження з витрати коштів бюджету місцевої влади».
«Новая газета». 20.12.2015
Заради справедливості варто відзначити, що «піонерами» у пропозиціях про передачу повноважень з витрати бюджетних коштів «на місця» були не кримчани. Навесні 2014 року, ще до «референдуму», в оточенні тодішнього «народного мера» Севастополя Олексія Чалого народилася пропозиція використовувати для всіх фінансових операцій влади (і не тільки — аж до оплати населенням послуг ЖКГ) місцевий банк «Морський». Банкіром був близький до О. Чалого однофамілець «глави Криму» В’ячеслав Аксьонов.
Один з моїх знайомих, який називає себе політичним аналітиком на громадських засадах, новину прокоментував коротко: «Ані Україна, ані Росія створити «общак» не дозволять — ця мрія не здійсниться». І він мав рацію: незабаром Крим і Севастополь наводнили відділення всіляких російських банків. Зокрема, зарплати (а це тільки в Севастополі й тільки за один місяць — сотні й сотні мільйонів рублів) держчиновники стали одержувати у філіях банку «Росія».
Через кілька місяців після того, як президент В. Путін оголосив про «повернення Криму й Севастополя в рідну гавань», «кримських мрійників» вдарили по носі показово. У травні в. о. губернатора Сергій Меняйло, який прийшов на заміну «народному мерові», звільнив одного з найбільш активних організаторів кримських подій лютого-березня Дмитра Бєліка з посади заступника керівника міського «уряду». Очевидно, що ані звільнений чиновник, ані севастопольці такого розвитку подій не очікували: Д. Бєлік, по суті, у період «революції» взяв на себе керівництво міською виконавчою й представницькою владою. А вже підсумки голосування місцевих депутатів в «революційні» сесії й севастопольський результат «референдуму» 16 березня — мало хто сумнівався, що це практично повністю результат роботи Д. Бєліка.
З коментаря того ж мого знайомого громадського політаналітика, «звільнення відбувалося з особливим цинізмом»: усі ЗМІ смакували фразу С. Меняйла, який проводжав у відставку свого заступника, на численні телекамери: «Відправляємо в тривалу відпустку».
Відпустка виявилася справді тривалою: Д. Бєлік не тільки не виграв вибори в міські «законодавчі збори», але й на вимогу С. Меняйла й О. Чалого був виведений зі складу політради місцевого партосередку «Единой России».
У «тривалій відпустці» Д. Бєліка мало хто із севастопольців, а тим більше кримчан, готові були побачити закономірність, адже багатьом з «дітей революції» хотілося вірити у випадковість.
Приблизно через рік навіть оптимісти зрозуміли, що місцевих політиків і керівників із гри витісняють системно: у міському «уряді» севастопольців не залишилося на помітних посадах, а один із заступників «губернатора» (як і Д. Бєлік, який активно просував «російську весну» у Севастополі) Євген Дубовик от уже другий рік не може позбутися приставки «в. о.».
Доля «відставників» спіткала майже всіх депутатів міськради, які голосували навесні 2014-го за «Севастополь — Крим — Росія»: тільки одному Іллі Журавльову вдалося тепер уже під прапором ЛДПР зберегти мандат народного представника.
Іншим пощастило значно менше. Російський політик Костянтин Затулін, який намагався на вересневих торішніх виборах увійти в севастопольські «закзбори», широко відомий своїм специфічним ставленням до України, зумів заручитися підтримкою всього лише 16 відсотків голосів севастопольських виборців. Доля із ще одним активним прихильником «русского мира», колишнім лідером партії «Русский блок», Геннадієм Басовим обійшлася значно жорсткіше. Спочатку із крісла партійного лідера й керівника депутатської фракції в міській раді він пересів у крісло керівника похоронного бюро. Через півроку опинився в СІЗО: заарештували за одержання хабара від підприємця, який хотів надавати послуги на цвинтарі. Через тиждень у пресі з’явилося повідомлення, що правоохоронці стосовно Г. Басова порушили другу кримінальну справу.
Активним політичним діячам не завжди допомагає навіть голосна декларація про те, що вони відходять від справ. Лідер сепаратистського руху «Севастополь — Крим — Росія» Валерій Под’ячий улітку минулого року заявив, що «задоволений приєднанням Криму до Росії», припиняє свою політичну діяльність і має намір зосередитися на викладацькій роботі. Наприкінці нинішнього року кримські ЗМІ повідомили про те, що викладача Академії біоресурсів і природокористування Кримського федерального університету В. Под’ячого звільнять із вузу з початку 2016 року. Причина в тому, що за російським законодавством особи, засуджені за кримінальними статтями, не мають права займатися викладацькою діяльністю. А В. Под’ячого в 2011 році Апеляційний суд Автономної Республіки Крим засудив до трьох років позбавлення волі за «зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України».
Свою резонансну заяву про неодержання півостровом 15 мільярдів рублів, передбачених федеральною цільовою програмою розвитку Криму й Севастополя до 2020 року, «глава Криму» Сергій Аксьонов чомусь доповнив пропозицією «не шукати винних».
Сімферополь—Севастополь—Ялта.
