Листи до редакції... Це справжнє джерело наснаги і своєрідний барометр, що показує, якими клопотами живуть читачі. Вчора їх турбували пенсійні надбавки, а сьогодні раптом переймаються проблемами субсидій. Завтра — безплатні лічильники, несправедливі тарифи, норми споживання газу... Кожен день приносить нові листи, а разом з ними — й нові теми. Але є такі, що не мають ні сезонності, ні строку давності. Бо актуальні завжди. І бути їм злободенними доти, доки не наведемо лад у власному домі.
Душа болить за тих, хто міг би тут оселитися
Ось лист від учасника війни з райцентру Василівка Запорізької області Івана Передерія: «Понад 25 років із болем у серці спостерігаю, як руйнуються у нашому райцентрі під дощем та снігом чотириповерхова споруда поліклініки та кілька житлових будинків. Усі вони, без вікон, дверей та дахів, так і лишилися пам’яткою чи то горбачовській перебудові, чи нашій безгосподарності», — далі Іван Петрович розповідає, що писав про це і президентам, і прем’єр-міністрам, і у Верховну Раду України впродовж десятиліть, однак — жодних змін.
Просив допомогти у вирішенні питання на загальнодержавному рівні, а не пересилати його листи, як це зазвичай робиться, до облдержадміністрації, а тим більше у міські та районні інстанції, бо знає, напевне, що у тих немає коштів не те що на добудову покинутих будівництв, а й на впорядкування тротуарів на вулиці з найінтенсивнішим рухом транспорту у Василівці. А там же найбільша кількість шкіл, дитсадків, інших навчальних закладів та підприємств.
Однак, як того і слід було чекати, усі листи, спрямовані до владних структур, акуратно реєструвалися, прискіпливо опрацьовувалися, на підставі чого готувалася відповідь і пересилалася до Запорізької обласної та Василівської районної державних адміністрацій, які, у свою чергу, акуратно відповідали скаржникові:
«Шановний Іване Петровичу! Василівська райдержадміністрація розглянула ваше звернення... про вирішення проблемних питань довгобудів у м. Василівка... За результатом розгляду повідомляємо, що відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Кожен із незавершених об’єктів перебуває у власності громадян, організацій чи держави. На сьогодні, в зв’язку з відсутністю необхідних коштів, власники не готові виконувати роботи по добудові... Окремо роз’яснюємо, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», ви маєте право у встановленому чинним законодавством України порядку оскаржити результати розгляду за зверненням до вищого органу або безпосередньо до суду. З повагою голова райдержадміністрації В. А. Садовничий».
Та, попри переконливі відповіді, не хоче ветеран змиритися із ситуацією і стурбовано запитує: «Невже ж ми такі багаті, щоб дозволити руйнуватися цим спорудам?»
Далі пенсіонер вдається до підрахунків. А й справді, чи хтось намагався полічити, скільки на неосяжних просторах держави покинутих напризволяще незавершених будівництв? Це ж тисячі квартир, сотні поліклінік, дитячих садків, інженерних споруд, які гинуть-розсипаються просто неба. А через їхнє руйнування зникає й примарна надія на отримання нового житла у тих, хто його сьогодні конче потребує!
«Це вже, — застерігає дописувач, — з точки зору існуючих у світі законів, халатність, коли не злочин! Я мешкаю у власному домі, зведеному ще за радянських часів, і житла не потребую, але душа болить за тих, хто міг би оселитися у цих будинках, що стоять нині пусткою. І коли вже не знайшлося у державі доброго господарника, котрий міг би дати лад покинутим довгобудам, то хоч би потурбувалися про їхнє збереження доти, доки з’явиться змога завершити будівництво чи знайдуться ті, хто візьметься за добудову».
Чи все знає статистика
Важко не погодитися з такими словами. От ми і вирішили перевірити, чи така вже гостра ситуація склалася в Україні. Однак найсвіжішою виявилася інформація, оприлюднена у експрес-випуску Державної служби статистики України № 211 за 17 квітня минулого року «Стан будівель та споруд незавершеного будівництва в Україні на 1 січня 2014 року».
На той час у державі налічувалося 16,4 тис. будівель та споруд... у стадії незавершеного будівництва. Найбільше таких об’єктів у Донецькій (7,7% загальної кількості в країні), Харківській (5,8%) та Львівській (5,7%) областях, найменше — у Севастополі та Рівненській області (по 1,8%).
Серед об’єктів незавершеного будівництва 11371 будівля та 5009 інженерних споруд, будівництво більшості з них тимчасово припинено та законсервовано (відповідно 62,3% та 59,7% загальної кількості).
Із загальної кількості незавершених будівель та споруд 6,3 тис., або 38,5%, перебували у стадії будівництва, а на 10,1 тис. (61,5%) будівництво тимчасово припинено та законсервовано. При цьому на території 21 регіону кількість незавершених та законсервованих будівель та споруд перевищувала кількість будівель та споруд, що зводилися. Зокрема, у Автономній Республіці Крим, Кіровоградській та Житомирській областях їх частка становила 87,8%, 86,9% та 86,2% відповідно. Основною причиною припинення будівництва, за твердженням забудовників, є відсутність фінансування.
Знайшлися і більш свіжі дані від Державної служби статистики. Так, на початок поточного року в Україні вже 14,9 тис. недобудов. З них 6,1 тис. (41,1%) перебували у стадії будівництва, а реалізація 8,8 тис. (58,9%) припинена.
Є і ще приємніші новини. Фондом державного майна України (ФДМУ) розроблено зміни до Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва». Як зазначають автори проекту, стратегічна мета цих змін — активізувати продаж довгобудів — пам’ятників безгосподарності.
«Тішити себе надією на те, що держава пригадає про свої забуті «пам’ятники», марно. Одне сподівання — на приватний бізнес», — кажуть у ФДМУ про необхідність піти назустріч інвесторам. За словами начальника відділу приватизації об’єктів груп Д і Ж ФДМУ Тетяни Сьоміної, найголовніше завдання — дозволити продавати довгобуди під розбирання без земельних ділянок. Погодьмося, що хоч і не кардинальний, але — вихід! Та от біда — стаття 3 Закону «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» встановила імперативну норму щодо продажу таких об’єктів на аукціонах разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані. На приватизацію не йдуть тільки заборонені ділянки. Як результат, ця норма свого часу «істотно, якщо не катастрофічно, знизила попит на ОНБ. Якщо у 2006 р. ФДМУ продав 201 об’єкт незавершеного будівництва (всі було реалізовано без земельних ділянок), то за вісім років, із 2007-го (коли норма з’явилася в законі про бюджет) по 2014 р. включно — 185 об’єктів», — наголосила Тетяна Сьоміна.
Водночас у 2014 р. було продано всього 11 ОНБ, а у 2013 р. — 18, процес приватизації навіть запропонованих об’єктів за нинішніх законодавчих умов, побоюються у Фонді держмайна України, може розтягнутися літ на 30—35. Середній вік таких об’єктів 15—20 років.
Додамо, що Мінрегіон давно не рапортував про свої успіхи в боротьбі з довгобудами, мабуть, через те, що в цьому питанні йому похвалитися нічим. У його планах — добудувати всього 15 об’єктів незавершеного будівництва, і то за кошти місцевих бюджетів. А у держскарбниці для цього грошей поки що не передбачено.
Інфографіка з експрес-випуску Державної служби статистики України № 211 за 17 квітня 2014 року
Мінрегіон давно не рапортував про свої успіхи в боротьбі з довгобудами
