«Свого часу відомий письменник Роман Лубківський перебував у с. Білий Камінь на Золочівщині і дуже хотів показати Олесеві Гончару і його дружині, де народився галицький Будитель — Маркіян Шашкевич. До Підлисся була піщана дорога, і Лубківський сказав, мовляв, якщо я доїду туди своїм «Москвичем», то все буде добре... Доїхав! І ще й привіз сюди Олеся Терентійовича із дружиною. Їм сподобалася місцина, і Гончар вигукнув поміж сосен і дубів: «Якщо ви через рік створите тут музей, то я приїду на відкриття!» Так і сталося. Уже за рік, 1986-го, приїхали Олесь Гончар, Дмитро Павличко, вони посадили тут у дворі тополю... Гончарові подарували такий же вишитий портрет Шашкевича, як той, що зберігається тут», — розповідає Марія Особа, старший науковий працівник музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся на Львівщині.

 

Із нагоди 175-ліття від дня народження українського культурно-громадського діяча, письменника Маркіяна Шашкевича (1811—1843 рр.) у його рідному селі Підлисся ще за радянських часів відкрили музей-садибу. Тут мешкав дідусь Шашкевича по матері — Роман Авдиковський, котрий був сільським священиком. До слова, тут й народився галицький Будитель.


Будівлі садиби — хата, стодола, шпихлір (комора), відтворено на основі архівних, літературних джерел та аналогів типових садиб першої половини 19 століття. На території садиби збережено колодязь та дуби, один із яких похилився внаслідок сильної бурі ще за життя Шашкевича. Криницю поет описує у пісні «Шуми, вітре, шуми, буйний», яку давно називають народною: «Там колодязь студененький, а дуб воду тягне...» За словами однієї із берегинь музею-садиби, вік тутешніх дубів, за переказами, сягає 700 років.


Перше, що відчуваєш, перетнувши поріг музею, це — затишок. Складається враження, що опиняєшся не лише у культурно-освітньому закладі, а у старому теплому домі, де наче застигає час. У першому залі можна оглянути виставку тематичної літератури, яку дбайливо оновлюють працівники. Центральним експонатом є «Русалка Дністровая» — перший західноукраїнський альманах, написаний народною мовою. І виданий силами гуртка «Руська трійця», діяльність якого також представлена у різних експозиціях. Із особистих речей Маркіяна Шашкевича тут зберігають камертон та оригінальні кільця, за допомогою яких кріпляться вишиті рушники під іконами. Інші зали присвячені біографії Шашкевича, історії музею та предметам давнього побуту.


Щороку музей-садиба приймає понад 4 тисячі відвідувачів. «Минулоріч ми провели 110 екскурсій. Переважно для школярів та студентів. Взимку на Різдвяні свята до нас приїздять дітки зі Східної України. Особливо приємно їм розповідати про творчість та життя Шашкевича, дуже тішить, коли дітки мають змогу побачити щось нове і доторкнутися до літератури та історії, а не лише вивчати ці предмети із книжок», — каже Марія Особа.


Працівниця музею пані Віра розповідає, що значний внесок у будівництво та наповнення садиби зробив Герой України директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький. «Навіть килимок, який досі лежить при вході в одну із найменших зал, Борис Григорович привіз із дому своєї мами. Тоді, до слова, це був мій перший робочий день — 7 липня 1985 року, він попросив мене вимити підлогу, адже скоро відкриття... Тут ніхто не соромився працювати руками, але я, молода і завзята, трошки обурилася. Думаю, ну що то за завдання дав мені Возницький на весь день — підлогу помити — та я впораюся за півгодини! Лише коли взялася за роботу, то зрозуміла її масштаби... Підлога виявилася із давнього дерева, «скубала» мене трісками. Словом, цю підлогу ще неодноразово майстри рівняли і доводили до ладу», — усміхається пані Віра. «О! А мій перший робочий день який видався... — до спогадів долучається пані Марія. — Уявіть: я, юна випускниця філологічного факультету, допомагаю робити земляний насип біля пам’ятника Шашкевичу, на подвір’ї, де всі нині фотографуються... Руки мало не стерлися! А Борис Григорович примовляв: «Будеш своїм дітям, онукам розповідати, що це ти зробила, що тут — ваша спільна праця!»


Будівлю музею, стараннями одного із депутатів Львівської обласної ради, декілька років тому підремонтували — перекрили дах новою черепицею, зробили викладені каменем доріжки. Залишилося тільки усунути ще одну проблему — полагодити ринви, щоб фундамент не руйнувався.


Громада села Підлисся щиро запрошує відвідати Золочівщину — рідну землю Маркіяна Шашкевича, побувати у музеї-садибі, взяти участь у прощі, яка проходить щороку у серпні, побувати на традиційній «Шашкевичівці» — зустрічі, присвяченій творчості галицького Будителя. Також мешканці Підлисся сподіваються, що 2016 року, коли музей святкуватиме своє 30-ліття, до їхнього села збудують дорогу належної якості. Адже сьогодні добратися до чудової садиби, не переймаючись за свій автомобіль, можна або пішки, або на уже згаданому «Москвичі»...

Львівська область.

 

Марія Особа, старший науковий працівник музею-садиби Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся на Львівщині.


Фото автора.