У столиці з’явилась ялинка, яка розповідає про історію новорічних іграшок. На одному деревці декоратори зуміли поєднати одразу кілька «епох» — від 1890 року і до наших часів. Відновлені за спогадами і фотокартками ватні та картонні ляльки, куплені на барахолках скляні ракети та сніговики і навіть кульки із зображеннями радянських вождів — прикраси для триметрової зеленої красуні збирали по всій країні. «Найцікавіше те, що за такими, здавалося б, на перший погляд несерйозними речами, як новорічні прикраси, можна відстежити історію країни», — зізнався куратор проекту «Історія ялинкових прикрас» Олександр Тодорчук.
До 15 січня ялинка-енциклопедія розміщуватиметься у вестибюлі Національного музею Тараса Шевченка. Подивитися на деревце та його прикраси можна безплатно.
Під час втілення проекту його автори дійшли сенсаційного висновку: дорослі вкрали ялинку у дітей. Мовляв, ще наприкінці ХІХ століття тоді ще різдвяні зелені красуні прикрашали для малечі. «На той момент ялинка була суто дитячою розвагою. Малечі дозволяли підходити до прикрашеного деревця, куштувати ласощі, розважатися. До речі, був період, коли ялинки навіть продавали уже прикрашеними у... кондитерських магазинах. І їхня вартість могла сягати половини річного заробітку заможної родини», — розповідає Олександр Тодорчук.
Згодом їстівні прикраси почали змінювати ватні та паперові іграшки. Фігурки людей, тварин чи різдвяні зірочки — дітям також дозволялося з ними гратися. Та дорослі дедалі більше віддаляли малечу від ялинки. А вже на початку ХХ століття її взагалі заборонили, відмовляючись від усього «чужого і ворожого». «Та у 1935—1936 роках керівництво СРСР зрозуміло: прикрашену ялинку можна використовувати у своїх, ідеологічних цілях. Тоді, в період офіційної заборони Різдва, вона стала уже новорічною. Різдвяну зірку змінила радянська червона. А головними прикрасами стали червоні прапори, зображення Кремля та навіть кульки із портретами вождів», — каже О. Тодорчук. Щоправда, останні не прижилися. За однією із версій, люди купували такі «ідеологічно правильні» кульки, але просто боялися їх вішати на дерево. Адже за випадково розбитий «лик» радянського діяча можна було вирушити у кількарічне турне до «не дуже віддалених місць». За іншою версією, саму фразу «вішати вождів на ялинки» було визнано неприпустимою. Тим не менш, знайти такі кульки ініціаторам проекту вдалося. От, щоправда, почепити їх на історичне дерево вони не наважилися. У країні, як не як, у розпалі процес декомунізації.
Польоти у космос, розвиток вітчизняного автопрому та навіть культ кукурудзи — ці теми також активно знаходили своє відображення у ялинкових прикрасах. «Під час політичного «потепління» в СРСР змінювалися й прикраси для ялинок. На зміну ідеологічно-правильним іграшкам приходять казкові персонажі — Дід Мороз, Снігуронька, зайчики, котики...» — пояснює куратор проекту.
На початку незалежності ялинкові прикраси перетворилися здебільшого на «безликі» декорації. Проте останнім часом ми почали повертатися до витоків традицій. Навіть цьогорічну головну ялинку в столиці, що на Софійській площі, прикрашено іграшками у формі дитячого печива. А пересічні українці дедалі частіше вішають на свої деревця власноруч зроблені іграшки.
До речі
Вартість деяких експонатів на історичній ялинці перевищує тисячу гривень. З міркувань безпеки їх, щоправда, не показують.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
