Чому не збігаються офіційні цифри і реалії

Важко знайти родину, котра протягом року постійно не відчувала зростання вартості харчів. Саме ця стаття витрат стала головною для багатьох сімейних бюджетів, і водночас яскравим показником того, що суспільство стає біднішим.
Ще на початку року органами державної статистики було проведено опитування домогосподарств Хмельниччини, під час якого, оцінюючи рівень своїх доходів, майже дві третини повідомили, що коштів їм достатньо, але робити заощадження не вдавалося. Лише чотири родини зі ста могли дозволити собі відкладати гроші. Та більш як третина повідомили, що були змушені постійно відмовляти собі в найнеобхіднішому. А двоє опитаних зі ста не могли забезпечити собі навіть достатнє харчування.
При цьому, оцінюючи перспективи, 57 відсотків респондентів очікувало на подальше погіршення. Оптимістами, які все-таки сподівалися на поліпшення свого матеріального стану, виявилися лише двоє зі ста.

На жаль, песимістичні прогнози збулись. Навіть попри те, що перші осінні місяці статистика фіксувала падіння споживчих цін. Тоді в області їх індекс відносно попередніх місяців становив десь 97 відсотків. Але по власних гаманцях люди відчули зовсім інші тенденції. Чому не збігаються офіційні дані й конкретні підрахунки?
Не будемо вдаватися до оцінки загальної цінової політики. Спробуємо зупинитися лише на вартості продуктів. Згаданого зменшення цін вдалося досягти завдяки сезонному зниженню цін на газ для індивідуального споживання. За рахунок цього, як повідомляє облстат, тарифи на житло, воду, електроенергію та інші види палива знизились на 21 відсоток. Ця вагома цифра саме і вплинула на загальний показник індексу цін. Але вартість цілого ряду продуктів все одно зросла. Причому статистика зафіксувала дуже скромний показник — лише 0,7 відсотка.
Таку різницю не повинні були відчути навіть отримувачі мінімальних пенсій і зарплат. Але насправді це не так, і згадані категорії охоче підтвердять це — їх купівельна спроможність падає день від дня.

Усього виросло багато. І не подешевшало

Особливо непокоїть те, що практично не зупиняється подорожчання харчів. З місяця в місяць лише трохи змінюється їх список. Наприклад, за останній серед тих, що коштують тепер ще більше, — овочі, яйця, цукор, молоко, сало, масло, продукти переробки зернових, сметана, сири, кисломолочна продукція, м’ясо птиці, кондитерські вироби з борошна... Одне слово, більша частина нашого раціону. Є кілька позицій, що, начебто, подешевшали. Але радіти цьому фактові особливо не доводиться. Бо вже з наступного місяця ці позиції просто поміняються місцями. А споживач від цього не відчує полегшення. Він не перестає запитувати, чому життя так стрімко дорожчає?
Однозначну відповідь знайти важко. Не можемо дошукатись її і з заступником голови ОДА Володимиром Кальніченком, котрий відає питаннями агропромислового комплексу.
Ось беремо цукор. Він дорожчає просто у сезон цукроваріння. Ще півроку тому коштував 11 гривень за кілограм. Тепер переходить за 16. І це при тому, що солодкого піску менше не стало. Попри те, що залишається доволі вагомий перехідний торішній запас, цього сезону вироблено майже 150 тисяч тонн. Це багато. Область «з’їдає» трохи більше половини від цього обсягу. Тож продукт знову може бути у надлишку. Але віддати його дешевше у торгівлю цукровари не поспішають. Кажуть, для них така політика фінансово не вигідна.
Переходимо до виробів із борошна і продуктів переробки, котрі також у «чорному» списку статистики. Дані про загальнообласний вал зернових у 2,9 мільйона тонн за середньої врожайності у 56 центнерів з гектара покупцеві з магазину практично ні про що не говорять. Фахівці, щоправда, знають, що показники трохи нижчі від торішніх. Але вони жодним чином не мали би вплинути на споживчий ринок. І борошна, і круп вироблено набагато більше, ніж можна спожити. Що знову-таки жодним чином не стримує ціну на цей товар.
— Причин для підвищення вартості соціального хліба немає, — переконаний Володимир Кальніченко. — Навіть якщо зважати на подорожчання енергоносіїв чи інших складових виробництва, то воно вже відбулось.
Але ця фраза не заспокоює. Бо не дає жодних гарантій, що хліб у магазинах не підростатиме у ціні. Тим більше, якщо згадати той факт, що Аграрний фонд припинив традиційні інтервенції дешевого борошна. Раніше саме ця сировина допомагала випікати соціальні сорти. Нинішнього року такого механізму не було.
Прямуємо до «домашніх» овочів, таких як картопля, морква, буряк, цибуля. Раніше за їх нинішніми вартостями можна було купувати екзотичні фрукти. Але тут, як з’ясувалося, вийшов трохи невдалий «жарт» із картоплею. Кажуть, торік її вродило так багато, що урожай сягнув аж 600(!) відсотків від потреби. А цього року менше. Та не настільки, щоб хто-небудь міг відчути дефіцит бульби, а відтак і її подорожчання. Але ні. Виявляється, обсяги виробництва картоплі істотно вплинули на показник темпів зростання в аграрному секторі. Він порівняно до минулого року впав аж на вісім відсотків.
І хоч з іншою городиною недобору начебто не було, а все одно овочі стали дорожчими у три—чотири рази. І ради цим стрибкам немає як дати.

Ярмарки від злиднів не рятують

Щоб хоч трохи допомогти людям, в ОДА вирішили закріпити традицію сільськогосподарських ярмарок. І в обласному центрі вже перейшли від святкових до щотижневих. Там намагаються подати борошно, цукор, яйця, городину з перших рук від виробників. У результаті на кожному кілограмі таких покупок можна зекономити по дві—три гривні. Для тих, хто рахує в буквальному розумінні кожну копійку, це теж суттєво. Але в загальному підсумку навіть такі благородні пориви влади істотно не впливають на загальний добробут краян. Харчі й «комуналка» просто миттєво «з’їдають» сімейні бюджети. Залишити хоч що-небудь про запас вдається дедалі меншому числу людей. Тож навіть офіційна статистика визнає, що неспроможність робити заощадження свідчить про малозабезпеченість населення. Підтвердженням цього є відповіді респондентів на питання щодо визначення їх соціально-економічного статусу в суспільстві.
Оптимізму в настроях стає дедалі менше. Зате прірва між доходами і цінами зростає просто на очах. Поки що її ще вдається долати по дуже хиткому містку. Але якщо він обірветься, купувати не буде за що. І сенс у тому, щоб на щедрих чорноземах вирощувати ще кращі врожаї, а прилавки магазинів наповнювались відбірним та якісним продуктом, просто зникне.

Хмельницька область.

ТИМ ЧАСОМ

У листопаді факти подальшого зубожіння населення довелося визнати і статистиці, бо індекс цін по області зріс практично на два відсотки. А загалом з початку року він становив майже 142 відсотки. І це суттєво.

Факт

Майже дві третини домогосподарств Хмельниччини вважають себе бідними. Лише 0,5 відсотка населення називають себе представниками середнього класу.

 

 

 

Тепер на ярмарок люди сходяться не так для того, щоб купити продукти, як тільки подивитись на недоступний товар.

Фото автора.