Заболотцівська територіальна громада, що на Бродівщині, однією з перших набула статусу юридичної особи. Днями її було зареєстровано відповідно до нового Закону «Про внесення змін до Закону «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців». Про особливості цієї громади спілкуємося із її головою — Марією Дискант (на знімку), керівником сільради на Бродівщині. «По життю я — лідер, не можу пасти задніх і веду за собою інших. Коли була молода, то видавалося, що все знаю, вмію, а тепер, із віком, розумію: лише у співпраці та щоденному спілкуванні із людьми можна досягти спільного позитивного результату», — розповідає вона.

 

 

— Пригадуєте, яким був ваш перший робочий день у сільській раді?


— Це було на початку 90-х, перше демократичне скликання... Починати роботу було дуже складно, адже мій попередник неохоче йшов із посади. Чиновник навіть поховав усі документи, тому довелося працювати з нуля.

Так склалися обставини, що з юних років я почала приймати самостійні рішення й зрозуміла: якщо сама не зроблю, сама собі не допоможу, то ніхто замість мене не зробить. Це допомогло на початку кар’єри. Також громада дуже підтримувала, адже хотіла демократичних змін. Тоді думала, що потрапила в сільраду випадково, а виявилося, що це стало справою мого життя. Працюю тут уже 26 років. Люди обрали мене, і я завжди прагну виправдати їхню довіру.


— Чим відрізняється ваша громада, Заболотцівська, від інших територіальних громад?


— Усі громади мають свої особливості. У кожному селі мешкають дуже різні люди. Та село — це як велика родина. Хтось натхненно працює на землі, хтось — держслужбовець, а хтось взагалі за тим всім просто спостерігає (усміхається. — Авт.). Господь створив усіх різноманітними! Наша громада вирізняється активністю. Не лише допомагає владі виконувати свої обов’язки, а й контролює її, живо цікавиться результатами. Інколи дивуюся, коли спілкуюся із колегами, що певні громади роками обирають тих самих представників, хоча чиновники роками нічого не роблять. Тому, як на мене, все залежить від людей, котрі живуть у спільноті. А у нас вони варті найкращого!


— Як сприйняла Заболотцівська громада реформу із децентралізації влади?


— До нашої громади входять окрім, власне Заболотців — Великі Переліски, Висоцько, Лугове, Малі Переліски, Ражнів, Велин, Вовковатиця, Мамчурі та Руда-Брідська. Слово «децентралізація» потребує роз’яснення. Що це таке, як вона позначиться на житті кожного мешканця... Я пояснювала виборцям: наша громада, як будинок. Усе в ньому може бути наче нормально. Якщо десь трошки протікає дах, то залатаємо. Чи десь снігу надуло взимку — нестрашно, вичистимо. Тече кран — ізолента у поміч, умовно кажучи. Але коли доходимо до того, що треба робити якийсь ремонт, то становище стає справді складним. Хтось прагне і чинить, а інший шукає відмовки — нема грошей, нема куди переселитися абощо. Децентралізація — це реформа самого господарювання, його суті. Цей процес як мотивація до дії для людей, що прагнуть і роблять. Раніше ми мали не місцеве самоврядування, а місцеве самовиживання. Кожна влада звітувала про реформи, як вона працює, допомагає, а в результаті ми залишилися без усіх податків, які би давали можливість елементарно вижити. Нині унікальний шанс, адже маємо змогу змінити своє життя і щось зробити! Моя перевага, як голови об’єднаної територіальної громади, була в тому, що я переконала людей скористатися цим шансом. Спільнота згідна перечекати чимало незручностей і допомагати своїм представникам, коли знатиме, що підсумок реформ буде позитивним!


— Чи зіткнулися ви, як голова сільради, й інші колеги, із певними перешкодами у процесі реформи?


— Звичайно, у результаті об’єднання ми зрозуміли, що доведеться пожертвувати особистими амбіціями... Роботи у селах для держслужбовців не так і багато. Після прийняття непопулярних, однак потрібних рішень, можна вдруге й не бути обраним. Ми проводили у громаді багато зустрічей і зійшлися на тому, що мусимо піти на поступки: пообіцяти один одному, що мешканці одного села допомагатимуть із працевлаштуванням своїм сусідам.

Лише так можемо вийти на новий рівень. Тепер, завдяки децентралізації, ми можемо брати участь у міжнародних інфраструктурних проектах, маючи кошти для співфінансування. До цього ми мали кошти лише на зарплату та комунальні послуги.


— А які позитивні зміни відбулися у громаді?


— Цьогоріч ми перекрили дах школи у Заболотцях, нині беремося за заміну вікон, плануємо встановити енергоощадні. Ремонтуємо Народний дім у селі Лугове. Створюємо проект на облаштування ЦНАПу, це коштує дорого, проте ми маємо надію, що здійснимо наш задум.


Сьогодні ми, спільно із ГО «Громадські ініціативи Заболотців», проводимо опитування серед громади, окреслили певний перелік проблем, а мешканці обирають пріоритетні й визначають, куди ми спершу повинні рухатися впродовж п’яти найближчих років.


Раніше ми сиділи на дивані і мріяли: збудувати дорогу, провести Інтернет, облаштувати місця для зупинки електрички, а нині настав час діяти! У цьому нам дуже би посприяв вчасний законодавчий супровід реформ. Інколи закони наздоганяють наші справи, видається, що рухаємося на межі законодавства. Звісно, ми першопрохідці у децентралізації, і наступникам буде простіше, але переправляючись через річку, про умови переправи треба домовлятися на березі.


Проте позитивний досвід у впровадженні реформи існує, і дуже би хотілося, аби ЗМІ більше розповідали про це. Таким чином, громади почувалися би впевненіше, і процес децентралізації йшов швидше та продуктивніше.


Львівська область.


Фото надано автором.