Так кваліфікується за масштабами свого поширення ожиріння
«Голос України» не раз порушував у своїх матеріалах проблему надлишкової ваги та ожиріння, на які у світі страждають нині чимало людей, у тому числі й наших співвітчизників. У публікації від 13 листопада минулого року, що вийшла під заголовком «Ризиковий фактор зайвої ваги», ми загострювали, зокрема, увагу на тому, яким небезпечним є це явище для нашого здоров’я, виникнення яких хвороб воно провокує і чим загрожує. Сьогодні ми продовжуємо тему і надаємо слово медику-фахівцеві, для якого воно — професійна робота.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі нині налічується 300 мільйонів хворих на ожиріння і майже 1,7 мільярда населення має надлишкову масу тіла. Починаючи з другої половини ХХ століття, поширеність ожиріння за масштабом порівнюють з епідемією. Основною причиною цього негативного явища наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття є дисбаланс між надлишком надходження енергії в організм у вигляді продуктів і її зниженим витрачанням унаслідок зменшення рухової активності сучасної людини.
Раніше зайва вага та ожиріння вважалися хворобами в країнах із високим рівнем розвитку, але нині спостерігається тенденція до дедалі більшого їх поширення у країнах з низьким і середнім рівнем доходу, а особливо в містах. Згідно з даними ВООЗ, на першому місці із захворювання на ожиріння перебуває острівна держава Науру — там на нього страждають понад 70 відсотків жителів. До такого високого показника, на погляд учених, призводить неправильне харчування населення, споживання висококалорійних продуктів, яких у цій країні достатньо, малорухливий спосіб життя, а також психологічні чинники, що лежать в основі розвитку зневажливого ставлення людства до здорового способу життя. Наступне місце посідає Кувейт, де ця хвороба зафіксована майже в половини населення. Третьою йде Мексика — надлишкову вагу мають понад третина її мешканців.
Практично такий само відсоток захворювання на ожиріння у США: у дванадцяти штатах його показники перевищують 30 відсотків. Відповідно до статистичних даних, в Європі на ожиріння страждають у середньому 21 відсоток населення. До того ж у східній частині нашого континенту показник на пару відсотків вище. Найменш розвинена ця хвороба у жителів Швейцарії, Данії, Франції, Швеції.
В Україні надлишкову вагу мають 53 відсотки жителів, а кожен п’ятий страждає від ожиріння.
Ці показники щороку дещо збільшуються, оскільки українці не звертають на цю проблему належної уваги. Втішає хіба що те, що ми «стрункіші», ніж мексиканці та американці, а також поступаємося вагою росіянам і білорусам (у Росії індекс — 24,9 відсотка, а в Білорусі — 23,4). Водночас не може не турбувати загрозлива тенденція: встановлено, що кожні п’ять років вага середньостатистичного українця збільшується на два-три кілограми. Ось дані статистики в нашій країні: у 2012 році на 100 тисяч населення припадало трохи більш як 647 осіб з ожирінням, а в 2014-му — майже 740. Середній показник по Україні в 2014 році становив 241 людину з ожирінням на кожні 100 тисяч населення. За словами директора Державного НДЦ із проблем гігієни харчування Олега Швеця, загалом понад половини дорослого населення України має надлишкову вагу — 26 відсотків жінок і 16 відсотків чоловіків. Що стосується дітей, то, за офіційними даними, ожиріння є у 112 тисяч юних українців, проте, за оцінками експертів, реальна цифра значно вища.
Одним із критеріїв оцінки маси тіла є його індекс (ІМТ), який розраховується як відношення маси тіла (в кілограмах) до показника зросту (у метрах), зведене у квадрат. Всесвітня організація охорони здоров’я на підставі ІМТ розробила класифікацію надлишкової маси тіла та ожиріння. Керуючись нею, кожна людина без проблем визначить, чи в нормі її вага, чи вона має надлишок і який.
Регуляцію контролю маси тіла здійснюють нервова і ендокринна системи. Центральна нервова система безпосередньо і через гіпоталамічні ядра бере участь у контролі прийому їжі. Пошкодження вентромедіального гіпоталамічного ядра в експерименті призводить до підвищення апетиту і, відповідно, до збільшення маси тіла. Крім того, руйнування вентромедіального ядра гіпоталамуса супроводжується підвищенням рівня інсуліну в крові, що також сприяє розвитку ожиріння. У зв’язку з цим вентромедіальні гіпоталамічні ядра називають «центром насичення». На апетит впливає безпосередньо зміст глікогену в печінці: під час його зниження апетит підвищується. Його регулюють і гормони шлунково-кишкового тракту, зокрема, холецистокінін. Передбачається, що прийом їжі призводить до вивільнення холецистокініну в кров; досягаючи відділів центральної нервової системи, він знижує апетит і викликає відчуття насичення.
З’ясовано, що основну роль у розвитку ожиріння відіграє швидкість метаболізму в спокої, або основний обмін — витрата енергії в неактивний період. Енергія необхідна людині для підтримання фізіологічних процесів і температури тіла. Але з усієї енергії, що надходить в організм з їжею, майже 60—75 відсотків витрачається на підтримання основного обміну (процеси клітинного метаболізму, кровообіг, дихання, виділення, підтримання температури тіла, функціонування життєво важливих нервових центрів мозку, постійну секрецію ендокринних залоз), 15—25 — під час фізичної активності і 10—15 — на так званий термогенез.
В організмі має завжди зберігатися баланс між надходженням і витрачанням енергії. Якщо її надходження постійно перевищує витрати, то маса тіла збільшується.
Індекс маси тіла, кг/м2 Класифікація
16 та менше Виражений дефіцит маси тіла
16—18,49 Недостатня маса тіла (дефіцит)
18,5—24,99 Норма
25—29,99 Надлишкова маса тіла
30—34,99 Ожиріння першого ступеня
35—39,99 Ожиріння другого ступеня
40 і більше Ожиріння третього ступеня (морбідне)
Збільшення маси тіла дорослої людини завжди відбувається за рахунок жирової тканини, а не будь-яких інших тканин організму.
Ожиріння призводить до розвитку численних захворювань, високої інвалідизації, зниження працездатності та тривалості життя. Дослідження останніх років ідентифікували ожиріння як ключову причину розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2-го типу і метаболічного синдрому, які належать до найбільш значущих проблем охорони здоров’я більшості країн світу. Серцево-судинна захворюваність і смертність людей з ожирінням значно вищі порівняно з особами без нього. В осіб із такою вадою ймовірність розвитку артеріальної гіпертензії на 50 відсотків вища, ніж за нормальної маси тіла.
Слід зазначити, що лікування ожиріння є складною і, на жаль, ще остаточно нерозв’язаною проблемою. Як засвідчують дані міжнародних досліджень, у 90—95 відсотках випадків не вдається на тривалий час знизити масу тіла. У звіті NІH/NHLBІ (Національні інститути здоров’я, серця, легенів, крові) наведено порівняльну оцінку ефективності дієти, фізичного навантаження, зміни способу життя, фармакотерапії та оперативного лікування ожиріння, на підставі якої експерти дійшли висновку, що найкращі результати дає комбінована терапія — зміна способу життя в поєднанні з лікарською. Початковим завданням терапії ожиріння є зниження маси тіла на 5—10 відсотків від початкової. Більш інтенсивне зниження може бути рекомендовано хворим із морбідним ожирінням (ІМТ> 40), із синдромом обструктивного апное, перед проведенням планових хірургічних операцій.
Гіпокалорійне харчування і підвищення фізичної активності є основою програми із зниження маси тіла, проте, обмежуючись лише їх застосуванням, досягти бажаного ефекту часто доволі важко. Ще важче, знизивши масу тіла, підтримати її на досягнутому рівні. У даний час для лікування ожиріння застосовують препарати периферичної і центральної дії. Препарати центральної дії, основою яких є сибутрамін, нині заборонені через велику кількість побічних ефектів. В Україні дозволено лише один препарат периферичної дії — орлістат, основна дія якого спрямована на виведення жирів кишечником.
Ожиріння — мультидисциплінарне захворювання, займатися яким мають лікарі практично всіх спеціальностей, у тому числі ендокринологи. Дотепер у нашій країні немає протоколів лікування цього захворювання. Є лише поодинокі методичні рекомендації для лікарів деяких спеціальностей. В Україні не розроблено Національні рекомендації з лікування ожиріння — і в дітей, і в дорослих. Немає єдиного консенсусу та єдиних рекомендацій із правильного харчування населення. Тому проблема ожиріння нині актуальна і потребує зусиль лікарів різних спеціальностей і державних структур. Але турбуватися про своє здоров’я, вести такий спосіб життя, щоб убезпечити себе від ожиріння, має насамперед кожен із нас.
Валерія ОРЛЕНКО, керівник відділу Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, кандидат медичних наук.
Фото надано автором.
АКТУАЛЬНО
Зайва маса тіла в жінок — чинник розвитку раку
Як з’ясувала група дослідників з Університетського коледжу Лондона, у тих жінок, які після свого 25-річчя додають по розміру кожні 10 років, ризик розвитку раку молочних залоз на третину вищий, ніж в їхніх ровесниць, які зберігали свою вагу на попередньому рівні протягом тривалого часу.
Збільшення на два розміри за той самий період часу вказує на підвищення ризику розвитку раку до 77 відсотків. Іншими словами, розмір спідниць, які жінка носила з 20-річного віку, може бути простим і ефективним індикатором небезпеки.
За повідомленням Бі-бі-сі, вчені вже виявили зв’язок збільшення ваги з підвищенням ризику розвитку злоякісних новоутворень. У дослідженні брали участь понад 90 тисяч жінок віком 50—60 років. За трирічний період, протягом якого проходило дослідження, у 1090 жінок із цієї групи виявили рак грудей.
«Наше дослідження показує, наскільки легко можна контролювати свою вагу. Жінки швидше згадають, яку спідницю в якому віці носили, ніж який індекс маси тіла вони мали», — додає вчений.
«Зібраний матеріал підтверджує відомий факт: головне, що можуть зробити жінки, особливо після менопаузи, для запобігання раку грудей, — це бути якомога активнішими й обмежувати себе у вживанні алкоголю», — коментує результати дослідження Том Стенсфелд із Cancer Research UK, британського благодійного фонду, який фінансує дослідження раку та пропаганду його профілактики.
Хвороба — проблема сімейна
Виявляється, ожиріння батьків підвищує ризик ожиріння і переїдання в дітей. До того ж справа тут не тільки у звичках та способі життя. У цьому винна генетика, зазначає The Tіmes of Іndіa, про що повідомляє УНІАН.
Наявність проблем з вагою пов’язана з генами, які сигналізують, коли треба припинити їсти. Заблокована експресія гена POMC, що контролює харчову поведінку, може підказати, як пов’язаний раціон матері і підвищений ризик ожиріння її дітей. Надмірне метилювання (модифікація молекули ДНК без зміни самої послідовності) блокує здатність експресувати цей ген. Унаслідок людина насичується пізніше, ніж у нормі, переїдає і починає страждати від ожиріння.
Схуднути допоможе зелений чай
Виявляється, одним із продуктів, що допоможе скинути зайву вагу, є чай. Але тільки зелений, який має, до всього, антиракові властивості та покращує серцево-судинну діяльність. Адже стосовно схуднення не всі чаї однаково ефективні — найбільш підходящим «стимулятором» тут може бути саме зелений чай. Його достоїнство — у способі виробництва. Річ у тім, що листя зеленого чаю не обробляють так само, як інших чаїв. Вони не підлягають окислюванню до пропарювання й сушіння. А тому зберігається більше катехінів і корисних поліфенолів. Катехіни і спеціальний галлат епігаллокатехіну (EGCG) мають протизапальні та антиоксидантні властивості. Вони також здатні прискорити втрату ваги через різні механізми. Поряд з активізацією жирового обміну зелений чай може придушити апетит, допомагає стабілізувати рівень цукру в крові й регулювати рівень тригліцеридів.
В одному дослідженні Чиказького університету порахували, що вживання зеленого чаю може допомогти у зниженні ваги на 21 відсоток.
А скільки потрібно випивати зеленого чаю, щоб отримати максимальну користь? Це більше, ніж одна чашка чаю. Загалом, двох-трьох чашок на день буде достатньо для ефективного зниження ваги.
