Хто перейде їх поріг — очиститься від усіх гріхів

Ну хто із нас хоч раз у житті не мріяв про те, щоб переступити якийсь казковий поріг і опинитися в іншому житті, країні чи світі. Там, де нема воєн і хвороб. Де відступають усі проблеми і труднощі. Де навколо тебе найрідніші люди. Де все вдається. Де немає бідності та злиднів... Особливо у таку казку хочеться вірити у Різдвяну ніч.
Нинішній рік може подарувати шанс на її здійснення кожному з нас. Про це говорить церква.
— 2016-й проголошено ювілейним роком милосердя, — розповів владика Теодор Мартинюк під час літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у Хмельницькому. — У біблійній традиції ювілейний — рік, який випадає не так уже й часто. Головна його ідея — продемонструвати, що рівність між усіма і справедливість можливі. За давніми традиціями в цей час родини, які втратили майно, а то й свободу через борги, могли повернути їх назад. Тож багатії відпускали невільників та повертали їм землі, які були відібрані як застава, робили інші добрі справи.
В історії були періоди, коли такі роки проголошували раз на сто років. Потім цей термін скоротили до півстоліття. Але і в такому разі далеко не кожному поколінню вдавалося пережити цю подію. Тож з часом церква вирішила дати шанс прожити свій ювілейний милосердний рік кожному, і встановила його періодичність кожні двадцять п’ять років. 2016-й — це також ювілейний рік Божого милосердя. Але він є позачерговим, бо був проголошений таким Папою Римським через те, що в часи воєн та важких конфліктів мільйони людей відчули особливо гостру потребу у мирі та всепрощенні. Не винятком є і Україна. У Різдвяну ніч у тисячах українських родин загадають одне бажання — щоб настав мир і спокій для всіх.
За церковними канонами розпочинається такий рік із того, що у церквах проводять обряд відкривання Дверей милосердя. Першим це зробив Папа Римський Франциск у базиліці Святого Петра у Ватикані. Щоб в особливий час якомога більше людей могло скористатися даром милосердя, такі само Двері одні за одними відчиняють у тисячах храмах всього світу. Не стала винятком і Хмельниччина.
Святе дійство відбулося у хмельницькому храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Першими поріг Дверей милосердя переступають священнослужителі, за ними — всі віряни. У Хмельницькому разом із отцем Іваном Данкевичем зробили це вихованці дитячої недільної школи та парафіяни церкви. Вхід до світу добра, справедливості, чесних і добрих справ відкритий для всіх. Головне — бажання стати на такий поріг.
Цей крок може мати символічний характер. Скажімо, сам понтифік зауважив, що для ув’язнених, які не мають можливості побувати у храмах, Дверима милосердя можуть стати двері їхніх тюремних камер, через які вони рано чи пізно мають вийти не просто на волю, а назустріч Божому милосердю.
Тож, відповідно, скласти зброю — це так само відкрити свої Двері добра і надії. Переступити цей поріг чи не найскладніше. Але можливо. Бо сам Господь уже відчинив вхід до кращого життя — хто щиро покається перед освяченими Дверима, позбудеться всіх своїх гріхів. Усім нам разом є в чому покаятись і за що попросити прощення. А вже потім, у Різдвяну ніч, загадати свої бажання.

Хмельницький.

 

 

Під час відкриття Дверей Божого милосердя у храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у Хмельницькому.

Фото надане Тернопільсько-Зборівською єпархією УГКЦ.