Уже понад два роки немає серед нас (численних вихованців і друзів) прекрасної людини, чудового педагога Валентина Уткіна. Можна лише уявити, як щиро і радісно відзначали б ми його 82-й день народження (12 січня). Але того дня веселі мелодії, зрозуміло, не лунатимуть. Залишилися тільки пам’ять про добру душу знаного вчителя, світлий смуток і вдячність за його діяння від багатьох людей.

 

Він був одним із піонерів українського професіонального хокею, капітаном першого складу київського «Динамо» (через кілька років та команда дістала нову назву — «Сокіл»), відмінним форвардом, авторитетом серед колег і вболівальників. Ще б пак, Уткін приїхав до столиці України в ранзі бронзового призера чемпіонату колишнього Союзу. В московському «Локомотиві» він грав поряд із такими віртуозами, як олімпійський і п’ятиразовий чемпіон світу Віктор Якушев, бронзовий призер світової першості Віктор Циплаков та багато інших елітних майстрів.


Завершивши кар’єру гравця, Валентин Павлович працював асистентом тренера в клубі, котрий став рідним для нього. А коли на вулиці Мельникова в столиці збудували Льодовий палац, став директором СДЮШОР «Сокіл», котру очолював протягом тридцяти років. Згуртував навколо себе потужну тренерську команду: Олександр Сеуканд, Валерій Голдобін, Анатолій Ніколаєв, Юрій Крилов, Віктор Чибірєв, Костянтин Гаврилов, Валерій Мосієнко, Володимир Разін, Вадим Сибірко, В’ячеслав Соколов, Борис Гольцев — більшість із них колишні зіркові гравці «Сокола» — виховали для України ціле сузір’я видатних виконавців.


Сам Валентин Павлович не був директором-чиновником, а насамперед вихователем юної хокейної зміни, батьком дітвори, справжнім заслуженим тренером України. З його вихованців, котрі стали знаними майстрами, можна було б створити з десяток потужних команд. Один із найяскравіших серед них — нападник Анатолій Найда. Він, як і його вчитель, кілька сезонів був капітаном і лідером «Сокола». А після завершення кар’єри обирався віце-президентом Федерації хокею України.


Школа «Сокіл» за часів Уткіна (цей період справедливо називають золотою ерою закладу) досягла найбільших вершин не тільки в країні, а й далеко за її межами. Її вихованці здобували найвищі титули. Олімпійським чемпіоном став Олексій Житник, чемпіоном світу Дмитро Христич, двічі головний трофей НХЛ Кубок Стенлі вигравав Руслан Федотенко і привозив його до рідного Києва. Володарем цього призу став також Антон Бабчук — ще один виконавець, який вилетів із соколиного «гнізда».


Ну а чемпіонів світу та Європи, переможців різних міжнародних турнірів серед юнаків і юніорів узагалі було море. Ще одне велике досягнення Валентина Павловича і його чарівної дружини Світлани — син Андрій, котрий продовжив справу батька, працює дитячим хокейним тренером.


Про Валентина Уткіна, слава Богу, не забувають. Добре, що друзі і соратники організували в Києві турнір його пам’яті. Вже відбулися два змагання, а незабаром стартує третє. Місце зустрічі, як і в попередні рази, — СК АТЕК. П’ять команд: «Білий Барс» (Біла Церква), «Динамо» (Харків), «Крижинка-2005» (Київ), «Кривбас-2005» (Кривий Ріг), «Сокіл-2005» (Київ), — на льоду цієї споруди протягом двох днів (9 і 10 січня) боротимуться за головний приз.


А «Голос України» вже за традицією надає інформаційну підтримку цим турнірам.

Геннадій БРАНИЦЬКИЙ, випускник СДЮШОР «Сокіл» 1992 року.

 

 

На знімку: Валентин Уткін (ліворуч) і президент Федерації хокею України (1963—1997 рр.) Анатолій Хорозов.

Фото автора.