Радник міністра інформаційної політики Олександр Бригінець (на знімку) розповів кореспонденту «Голосу України» про підсумки роботи із забезпечення жителів Донбасу сталим українським телемовленням і про плани на 2016 рік.

 

 

— За минулий рік ми робили кілька спроб відновити в Донецькій області стале мовлення українських теле- і радіоканалів, — каже Бригінець. — Та щойно ми починали відновлювати об’єкти мовлення, то відразу ж з боку російсько-терористичних військ починався обстріл місцевості, де такі роботи проводилися, і завершити розпочате не вдавалося.

У Попасній, приміром, ми дотепер не маємо можливості почати роботи з відновлення роботи телевишки.


Більше того, в Україні, на жаль, немає таких глушників, які багато хто з місцевих жителів хотів, щоб ми встановили для недопущення сигналу з тимчасово окупованих територій. Хоча в так званих «ДНР» і «ЛНР» такі обладнання точно є. І, певна річ, ці глушники не українські, а зроблені в Росії й установлені спеціально для того, щоб заглушити сигнал тих засобів масової інформації, які неугодні окупантам.


Проте технологію поступово було знайдено. Незважаючи на те, що ніхто з нас раніше не вчився такій справі, як відновлення телемовлення, дещо ми змогли здійснити в 2015 році, а щось намітили на найближчий час.


— Які зміни в плані поліпшення мовлення мають статися на території Донецької області, підконтрольній українській владі?


— Особливо важливою подією найближчого часу стане початок телемовлення з відновленої телевишки на горі Карачун, яке планується на весну 2016 року. Це буде приблизно така само телевишка, яка стояла на горі Карачун колись. Обладнання нової вишки пройшло необхідну перевірку і зараз готове до монтажу.


Крім того, планується встановити ще дві великі телевишки. Вони будуть призначені для поліпшення покриття телевізійного сигналу в Донецькій і Луганській областях. Звичайно, це не такі вишки, які б нам було необхідно по ідеї встановити на лінії розмежування для того, щоб накрити мовленням тимчасово окуповану територію Донецької, Луганської областей, але їх робота як допоміжних об’єктів матиме велике значення.


— Що ж заважає відразу встановити телевишки, подібні «карачунівській», якомога ближче до лінії зіткнення?


— Тому є дві причини. По-перше, у цих районах ведуться бойові дії. І точно так само, як ми не можемо відновити мости для забезпечення нормального руху транспорту, — ми не можемо побудувати і хорошу вишку, яка б покривала хоча б частина окупованої території. Погодьтеся, під час бойових дій така вишка може бути знищена, захоплена або ще що-небудь може з нею статися. А встановити такі вишки просто в тилу не має сенсу, якщо ми хочемо розширити мовлення на тимчасово окуповані території. Приміром, якщо ми піднімемо вишку тільки на Карачуні, то Донецьк не зможе одержувати цей сигнал.


Друга причина: ми все-таки віримо в те, що Мінські угоди будуть виконані, і в тій чи іншій формі, у тій чи інший момент Донецьк і Луганськ стануть українською неокупованою територією. А отже, і телевишки, які там сьогодні перебувають, працюватимуть в інтересах України. Тому будувати в одному місці одну телевишку, а в Донецьку іншу сьогодні немов не має сенсу.


Та як тільки стане зрозумілим, що ситуація виходить за рамки Мінських угод і не передбачається можливість повернення Донецька найближчим часом, — тоді, звичайно ж, доведеться споруджувати і ці вишки.


Це — перша лінія нашої роботи з відновлення телемовлення в регіоні, і її розпочато.


Друга лінія полягає в тому, що ми визначили деякі місця, куди неможливо добратися і, разом із ВСУ та Нацгвардією, забезпечили понад 200 ротних і взводних опорних пунктів супутниковими антенами, для того щоб наші військові підрозділи могли дивитися передачі українського телебачення.


Наступна хвиля роботи пішла, коли стала зрозумілою для жителів Донецької і Луганської областей потреба не стільки навіть у загальноукраїнських телеканалах, а в місцевому телебаченні. Для того щоб за допомогою цих місцевих телеканалів дізнаватися про всі події, які в регіоні відбуваються. Тому що, що б ми не казали, але будь-який загальноукраїнський канал може розповісти лише про найважливіші події регіону. А події, менш важливі для Києва, Одеси, Харкова чи Львова, на цьому каналі навряд чи з’являться. Тому, було зроблено все можливе для того, щоб відновити діяльність Донецького обласного телебачення, Луганського обласного телебачення, а також запустити Донецьке і Луганське обласне радіо в FM-діапазоні. І це — процеси, які проходили на самому останньому часовому відрізку минулого року.


До всього, сьогодні в регіоні діють середньохвильові передавачі, які дають можливість одержувати передачі українського радіо на всій території Донбасу, включаючи тимчасово окуповані райони. Тому сьогодні дуже важливий результат: коли люди запитують, як почути українські новини, ми тепер можемо їм назвати хвилі СВ-діапазону, які (на жаль, поки що тільки у вечірній час) покривають не тільки всі тимчасово окуповані території Донбасу, а й територію Республіки Крим.


І, нарешті, останньою важливою новиною минулого року стало те, що цифровий пакет, який можна приймати за системою Т-2, запрацював у Волновасі. З його допомогою телеглядачі певної частини Донеччини можуть приймати шість телевізійних каналів, у тому числі «Донбас», «ДоТБ», Перший Національний, 5 канал і «1+1». Цей перелік каналів можна дивитися тепер і в Донецьку, і їх справді дивляться.


Я вважаю, що та помилка або свідома провокація, яка була допущена кілька десятиліть тому, коли на Донбасі не було ніякого українського телебачення, буде виправлена. Зараз робиться все можливе, щоб принаймні вся територія Донбасу, підконтрольна українській владі, була покрита сигналами українського ТБ.

 

Донецька область.


Фото автора.