«Усі війни колись закінчуються...» — під такою назвою в новорічному спецвипуску «Голосу України» вийшла добірка привітань мешканцям окупованих територій Донбасу та Криму. Своєю чергою юні кримчани та мешканці сходу України написали та намалювали свої побажання до Нового року. Акція мала значний резонанс: люди на окупованих територіях ділилися посиланням на публікацію як святковим привітанням. «Ваша газета — це символ домівки, мій батько завжди передплачував «Голос України» — аж до 2014-го, коли найперше зникли пошта і газети. Телефоном їм прочитаю, як же вони чекають, щоб Україна воскресла у тих степових нетрях!» — поділилася наболілим одна з читачок, переселенка зі сходу.
Одна з кримських родин, яка передала до газети дитячі малюнки, на Різдво змогла здійснити свою мрію — поїхати до Львова. Щоб подорож була вдалою, поклопоталися багато добрих людей, які шукали житло, квитки до театру та вигадували цікаву програму. Враженнями від подорожі поділилася мешканка Криму Катерина:
— Дуже помітний контраст між півостровом і материком. Дитячий захват викликала святкова ілюмінація в місті, тоді як у нас удома електрику включають у режимі «дві години через дві». По-друге, вразила чистота на львівських вулицях. У нас — просто жах! Запам’яталися усміхнені, привітні люди, які неквапом прогулювалися з дітьми. Ніхто не штовхається, не поспішає. Ввічливість усюди. Тоді як у Криму на дорозі часто зустрінеш хамів серед водіїв. Непоодинокі нехтування правилами дорожнього руху.
Додому їхали через контрольний пункт «Каланчак». На зворотному шляху в мене ще зберігався піднесений настрій, на контролі не затрималися, тому під час перетину адмінкордону вирішила покепкувати з російського прикордонника, який перевіряв документи й авто.
Відвів мене вбік і розпитує: мовляв, як вас на тому (українському) посту перевіряли, чи довго оглядали? Намагаюся збагнути, до чого це все. Тоді росіянин перейшов до головного:
— А «Правий сектор» стоїть?
— Де? — роблю вигляд, ніби не зрозуміла.
— Там, — киває прикордонник. — Що там відбувається, чи не помітили, як вони перевіряють речі?
— Та там не перевіряють, там усіх запитують.
— Що запитують?
— Коли день народження Степана Андрійовича Бандери.
— А коли???
І вирячені очі російського «ефесбешника»... Як згадаю — досі смішно. Суб’єктивне враження, але російські прикордонники на адмінкордоні не справляють враження людей, у яких життя вдалося і яким добре.
Ось у магазинах після повернення додому ще не була. Не хочу остаточно занепасти духом, порівнюючи наше місто із рештою України. Вперше усвідомлюю: вся самобутність півострова за два роки анексії вкрилася товстим шаром «совка». Так сумно від цього і шкода улюблений Крим.
Записала Вікторія МАРЧЕНКО.
