Вечір напередодні Старого Нового року, або Василя, називається Багатим (Багата кутя, Друга кутя, Щедрий вечір). Ця назва пов’язана з тим, що дуже багатий стіл накривається цього вечора. Кожна сім’я намагається продемонструвати свій достаток. На традиційному столі стояли домашні ковбаси, кров’янка, холодець, тушкована капуста з м’ясом, вареники, пироги і обов’язково кутя.
Цього дня існував звичай «водити Козу». На неї чекали у кожній господі, бо вірили, що вона приносить добробут, водночас її боялися, оскільки хлопці могли наробити шкоди. Спеціально для Кози пекли пироги із клоччям, робили ковбаси, напхані ганчірками, заткнуті лише з боків м’ясом. Поруч із Козою були й інші персонажі святкового дійства — Циганка, яка перша вбігала до хати, щоб впустити Козу, Циган, два Жиди, Чорт, Дід, Ведмідь, сьогодні залучені до вистави два Міліціонери. Коза клацала зубами, танцювала, Ведмідь намагався вхопити когось із дітей та поцілувати, Циган лагодив чоботи, Циганка ворожила та намагалася потягнути зі столу ковбасу, Жиди торгувалися. Міліціонери з’ясовували, чому господар б’є жінку тощо. Чорт мав дротяний хвіст, він крутився, намагаючись порвати комусь штани чи спідницю, Дід сідав біля печі і терся об неї, інколи міг і розвалити піч. Козі добре віддячували за прихід у хату, адже де Коза ходить, там жито родить.
З Багатим вечором пов’язаний звичай «лякати» ті дерева, які з якоїсь причини не родили, і перев’язувати їх солом’яними перевеслами. Вірили, що виконання цього обряду сприятиме плодоносності саду. «Грушко-грушко, вроди мені грушок, а як не вродиш мені грушок, то я тебе спалю, складу в порошок».
Ніч перед Новим роком наділяли магічними властивостями, оскільки зміна одного року другим могла змінити і життя людини на краще або ж на гірше. Дівчата у передноворічну ніч бігали рахувати дрючки в загорожі: «Вдівець, молодець». Для всієї території України характерні: кидання чобота через хату, гукання Долі тощо. Парубки ж ввечері перед Новим роком, так само і на Андрія (13 грудня), вершили суд над односельчанами. Вони знімали ворота, зачиняли господарів у хаті, затикали комин у тих мешканців села, які їх образили або ж не пускали доньок до гурту тощо. Коли хлопець довго ходив до дівчини, то могли вистелити дорогу сажею або ж соломою від його хати до її.
Зранку на Новий рік прийнято ходити посівальникам. Прокинувшись, хлопчаки брали торбинки із зерном та йшли посипати до рідних, хрещених, сусідів.
Сійся-родися жито-пшениця,
На Новий рік,
Щоб краще вродило,як уторік,
Коноплі під стелю,
А льон по коліна,
Щоб у Вас, хрещених,
Голова не боліла,
Будьте здорові,
З Новим роком,
З Василем!
Якщо засівали молоду пару, то додавали: «Роди, Боже, жито-пшеницю, а вам дітей копицю!».
Світлана ЧИБИРАК, етнолог.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
