Трирічна дівчинка з поетичним іменем Зоряна не знає, що таке дитсадок. І тролейбусів чи метро зроду-віку не бачила. Зате у лісі вона — як удома і хвацько гарцює на коні. Воно й не дивно: Зоряна — єдина дівчинка в екологічному поселенні «Райдуга», що його облаштувала в сосновому урочищі Карабаї невеличка громада затятих прихильників єднання з природою та здорового способу життя.
Мати Зоряни, Надія Падалко, народилася в Алушті, ще змалечку зацікавилася всім живим. Батьки, як могли, навертали її до цивілізації: після школи допомогли вступити вчитися на програміста. Однак поклик до вільних просторів виявився сильнішим: спочатку були походи у Карпатські і Кримські гори (там, до речі, молода жінка й познайомилася з майбутнім чоловіком). А потім Надя стала дедалі частіше ловити себе на думці, що в місті їй навіть дихати важко і все здається чужим. Тож зрештою «без п’яти хвилин програмістка» наскладала грошей, купила трьох конячок і гайнула жити до «Райдуги».
Це аж ніяк не відпочинок на лоні природи: треба і дрова нарубати, і страву в пічці зготувати. У глиняних та дерев’яних хатинках утікачів від цивілізації навіть електроенергія є — від сонячних панелей, придбаних одним із засновників «Райдуги» херсонським бізнесменом Олексієм Урсуленком.
Собі й донечці на життя Надія заробляє, навчаючи верхової їзди численних гостей — і дорослих, і дітлахів. Навчає по-своєму: наїзниця принципово не користується жорсткою вуздою, щоб не завдавати коневі болю, замінивши її символічною мотузкою. Шпор так само до чобітків не прикріплює, а замість нагайки у неї м’яка гілочка. Адже жінка вважає, що спільну мову і з дітьми, і з тваринами слід знаходити виключно порозумінням та ласкою. Мамину науку переймає й донечка. Її також слухаються коні — у сідлі була, коли їй ще року не виповнилося. А у відносинах із дорослими та всім навколишнім світом Зоряна напрочуд вільна, впевнена та розкута. Ровесницям «з міста» до неї у цьому дуже далеко.
Єдине, про що мріють Надія із Зоряною, — про остаточне возз’єднання з головою родини. Руслан, 30-річний чоловік Надії, — дипломований фахівець з англійської філології. У Києві має житло та роботу, а до «Райдуги» навідується по святах та вихідних — так уже склалося. Руслана Нагуєва також тягне до рідних людей, і він рахує дні до кожної зустрічі з ними. Цивілізація його поки що не відпускає, але тим із більшим нетерпінням він очікує на поїздку в інше життя — де він не філолог, а джигіт. Де на нього чекають неозорі таврійські степи і швидкі коні, а головне — дружина й донечка.
Херсонська область.
На знімках: професійна наїзниця Надія Падалко з чоловіком Русланом та донькою Зоряною; єдина прикмета технічного прогресу в екопоселенні — сонячні батареї.
Фото автора.
