Застава в розмірі майже 10 мільйонів гривень не втримала екс-начальника облуправління ДАІ Петра Блажівського в залі суду
В Октябрському районному суді Полтави триває розгляд справи за звинуваченням у хабарництві колишнього начальника управління ДАІ в області Петра Блажівського. Щоправда, вже без нього... Чому? Спробуємо розібратися.
Викрадення, якого не було
Але спочатку нагадаємо про те, що співробітники СБУ та прокуратури затримали головного даішника регіону в останні дні 2014 року. Водночас служителі Феміди замінили підозрюваному запобіжний захід із тримання під вартою на заставу спочатку в розмірі 2 мільйони гривень, а потім — 9 млн. 987 тис. 600 грн. (ця сума після вердикту Апеляційного суду області від 5 січня 2015 р. стала остаточною). А вже наступного дня ті заставні майже 10 млн. грн. були переказані на рахунок згаданого суду. Тож пана Блажівського лише зобов’язали не залишати без дозволу місця проживання у полтавській квартирі та, звісно, з’являтися за викликами слідства й суду.
До 22 грудня 2015-го він їх виконував. Зокрема, понад півроку не пропускав жодного судового засідання. Та 22 грудня у храм Феміди не з’явився. Тож через три дні, на наступному засіданні, суд оголосив обвинуваченого Блажівського в розшук. Тоді стало відомо і про те, що саме 22 грудня до поліції з заявою про викрадення рано-вранці Петра Блажівського зі згаданого полтавського помешкання «невідомими особами» звернувся його брат Ярослав, який живе у Криму. При цьому представник облпрокуратури поінформував суд, що за два дні поліція Полтави встановила: екс-начальника УДАІ в області ніхто не викрадав, кримінальне провадження з цього приводу закрито за відсутністю події злочину. Натомість його відкрили вже проти згаданого брата за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.
Водночас правоохоронці пересвідчилися в тому, що ту полтавську квартиру Петро Блажівський залишив не вчора й не позавчора... Отже, він фактично переховується від правосуддя. Принаймні, про місце перебування міліцейського полковника ні правоохоронцям, ні суду нічого не відомо. Та для того, щоб дати дозвіл на його затримання, зміну запобіжного заходу і звернення застави в дохід держави, служителі Феміди мали розглянути відповідні клопотання прокуратури тільки у присутності підсудного чи його захисників. Останні ж за більш ніж дивним збігом обставин «втратили інтерес» до процесу фактично одночасно зі своїм підзахисним. Наприкінці минулого року всі троє столичних адвокатів кілька судових засідань поспіль просто зігнорували.
Керуєш у Полтаві, а «дах» — у Києві
Тільки після того, як 6 січня в суд викликали безплатного захисника, там несподівано з’явився ще один, тепер уже полтавський адвокат із дорученням на захист Петра Блажівського, наданим його сином. А наприкінці засідання до зали зайшов і один із тих столичних захисників. Але його полтавський колега зажадав ознайомитися з матеріалами справи. Тож згадані клопотання прокурора тільки оголосили — розглядатимуть їх на наступному засіданні, яке відклали на невизначений термін... Такі маневри захисту в контексті багатомісячного розгляду справи, здається, можуть свідчити лише про те, що ляльководам цієї вистави втрачати понад 400 тисяч доларів (таким є валютний еквівалент грошової застави) не хочеться. Доки в них жевріє надія на виправдальний вирок, шанси домогтися його вони, вочевидь, використовуватимуть сповна.
До речі, заставу за Петра Блажівського вніс полтавський бізнесмен Олександр Павлюченко, який пояснив журналістам, що лише переказав кошти, надані йому кримським братом підсудного. Ярослав Блажівський у суді підтвердив: левова частка заставних грошей — справді його. Він, мовляв, пенсіонер, але раніше займався бізнесом, тож має накопичення й нерухомість. Та й інші брати коштами трохи підсобили. Для непосвячених нагадаємо, що відразу троє братів Блажівських свого часу очолювали регіональні управління ДАІ — у Дніпропетровську, Севастополі, Житомирі...
Коли вже після Революції Гідності Петра Блажівського перевели з Житомира до Полтави, ті, хто його знав, були, м’яко кажучи, здивовані таким рішенням вищестоящих начальників. І майже одразу після того у столицю почали надходити скарги на вимагання головним даішником області коштів зі своїх підлеглих. З огляду на їхню безрезультатність скаржники також анонімно оприлюднили в Інтернеті відкритого листа до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та інших високопосадовців. Але навіть після того нічого не змінювалося. Навпаки, за словами авторів таких «волань у пустелі», пан полковник лише публічно вказував підлеглим на марність таких посягань на його недоторканність. Адже, мовляв, має надто високий і міцний «дах» у Києві. При цьому називав навіть прізвища дуже поважних «кришувальників»...
«Відкупні» за посаду треба було платити щомісяця
Зрештою, після одержання чергового «траншу» неправомірної вигоди Петра Блажівського 27 грудня 2014 року в палаті обласної лікарні «провідали» співробітники СБУ та прокуратури. Тут просто на їхніх очах він викинув із вікна свій портфель. Підібравши його вже на вулиці, правоохоронці у присутності понятих, крім паспортів та інших особистих речей полковника, виявили у портфелі 18 тисяч доларів і 10 тисяч гривень. Серед знайдених там купюр були й ті, які оперативники використовували для засвітки хабарницького ланцюжка. Пізніше, вже на суді, вчорашні підлеглі екс-начальника УДАІ — його колишній заступник і троє керівників центрів з надання послуг, пов’язаних із використанням транспортних засобів (раніше їх називали МРЕВами), розповіли про те, як тодішній шеф запроваджував їхнє «оподаткування».
За їхніми словами, він одразу запропонував кожному з них тільки за можливість залишитися на своїй посаді щомісяця приносити йому від однієї до чотирьох тисяч доларів. Суми називалися навіть більші й варіювалися залежно від посади та статусу районів, але за розмір «гонорару» можна було трохи поторгуватися... Неохоче й не відразу, та боячись звільнень, офіцери міліції погоджувалися на такі «відкупні». На суді як свідки вони в деталях пригадували, як у кінці місяця разом зі службовими звітами привозили в облуправління ДАІ гроші для Петра Ілліча, як передавали їх зазвичай через його помічників, як він «гидував» гривнями. Побачивши останні, якось просто не прийняв їх, відіславши підлеглого міняти гривні на долари...
Ці свідчення та висновки слідства повпреди облпрокуратури підтверджували документами, відео- й аудіозаписами, переважно прихованими, які після оприлюднення в суді вже гуляють Інтернетом. Увесь час у судовій залі мовчав тільки сам Петро Блажівський. За наполяганням адвокатів суддя дозволив підсудному свідчити після всіх учасників процесу. Лише одного разу, на початку слухання справи по суті, пан полковник підійшов до журналістів і заявив, що вважає всі звинувачення на свою адресу «спецзамовленням СБУ та прокуратури», які нібито й стежили за ним та прослуховували його «незаконно», і «хабар спровокували». Але він, мовляв, «грошей не брав», тож вини за собою не відчуває.
Крим для підсудного не чужий...
Саме тоді екс-начальник УДАІ побідкався перед телекамерами з приводу величезної суми застави. За його словами, ті кошти збирали і брати, й «чужі люди», котрі «тепер у мене питають, коли їх поверну». За таких обставин підсудний навіть висловив намір «просити суд, щоб мене взяли під домашній арешт. Або піду в тюрму, бо мені краще так, ніж я винен людям гроші»... Не попросив. І в тюрму не пішов. А тепер уже, певно, й не піде навіть після звинувачувального вироку. Хоча за інкримінованою йому «хабарницькою» статтею підсудному світить від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В одному з останніх клопотань у суді представник прокуратури недвозначно натякнув на ймовірний напрям руху зниклого Петра Блажівського. Нагадавши про те, що він з 1989-го по 2002 рік працював на різних посадах у ДАІ Кримської автономії. Востаннє, за даними облпрокуратури, їздив на згаданий півострів у вересні 2014-го. Сьогодні в окупованому Росією Криму живе його брат (чи вже й не один?). Тож, найвірогідніше, пан полковник накивав п’ятами саме туди, де «за пазухою у Путіна» переховуються від українського правосуддя чимало фігурантів кримінальних проваджень.
Причому зробив це тоді, коли в суді допитали фактично всіх свідків і процес наближався до завершення. А значить, наставала черга свідчити підсудному. Хоча йому, вочевидь, дуже не хотілося відповідати на «незручні» запитання. Певно, ще більше було тих, хто волів, щоб у суді не поцікавилися, чи ділився екс-начальник облуправління ДАІ зібраною з підлеглих «даниною» зі своїми столичними «кураторами» та «кришувальниками». Тим паче за умов, коли під час записаних оперативниками розмов підлеглих Петра Блажівського ті неодноразово згадували про міністерську «опіку» таких корупційних схем і говорили про те, що тепер «стало гірше, ніж при Януковичі».
За які гроші можна «забути» про кримінал?
Зрештою, тільки дуже наївні люди не вірять у те, що ні на жезлі дорожнього інспектора, ні на полковницьких погонах начальника обласного ДАІ хабарі та побори в одній із найкорумповнаіших правоохоронних структур не закінчувалися... Чи вдасться розірвати той ланцюг за допомогою судів, од яких можна так легко втекти на недосяжну для них територію? Водночас доводилося чути й інші думки з цього приводу. Мовляв, десяти мільйонів гривень, які зовсім не зайві для бюджету, цілком достатньо для того, щоб «забути» про екс-начальника УДАІ. З таким твердженням, певно, можна погодитися. Та тільки в тому разі, коли головним принципом нашого правосуддя вважати традиційне «хто більше дасть», а на невідворотність покарання за скоєне, як і раніше, закриватиме очі не тільки Феміда...
До речі, вже після свідчень у суді на хабарі попався колишній заступник Петра Блажівського. Після того як його призначили керувати підрозділом ДАІ в одному з районів області, він установив свій щомісячний «оброк» для місцевого підприємця-перевізника... Бо якщо так багато дозволено полковнику міліції, то чому повинен відставати від нього підполковник?
Полтава.
Петро Блажівський (крайній ліворуч) на досидів свого терміну навіть у залі суду.
Фото автора.
