Їх шестеро чоловік, троє з яких уже майже рік перебувають у слідчому ізоляторі, решта — на підписці про невиїзд.
Вони — це учасники мітингу протесту проти намірів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у лютому 2014 року ухвалити рішення про проведення загальнокримського референдуму.
Головний обвинувачуваний — Ахтем Чийгоз, заступник голови меджлісу кримськотатарського народу. Його російська прокуратура Криму звинувачує в організації заворушень біля стін парламенту автономії. Решту п’ятьох обвинувачують в участі в масових заворушеннях.
«Справа 26 лютого»
Її називають так за датою проведення двох мітингів біля Верховної Ради АРК. В одному з мітингів брали участь представники партії «Русское единство», які зібралися на підтримку намірів кримських депутатів. У другому — представники меджлісу й проукраїнських сил.
Під час мітингу і бійки, що виникла, членів «Русского единства» було витиснуто з площі біля парламенту, а мітингувальники під кримськотатарськими й українськими прапорами, далі, зламавши двері бокового входу, увірвалися в будівлю Верховної Ради автономії. За даними, що їх було оприлюднено відразу після інциденту, дві людини загинули й майже сотня отримали травми.
Очевидці, серед яких і автор цих рядків, звертають увагу на те, що співробітники Головного управління МВС України в Криму, знаючи про можливий конфлікт сторін, не вжили необхідних заходів протидії. Може йтися про свідомі дії, оскільки, міліціонери були без спецзасобів, екіпіровані у звичайний формений одяг. Крім того, кількість правоохоронців була вочевидь недостатня, оскільки по обидва боки в сутичках брали участь понад п’ять тисяч людей, і ріденький ланцюжок міліціонерів, що розділяв їх, не зміг стримати напір і був просто зім’ятий.
Уже о четвертій годині ранку 27 лютого будівлі Верховної Ради й Ради міністрів Криму захопили люди «без розпізнавальних знаків». Це були спецпризначенці з морської піхоти Чорноморського флоту Росії і так звана «група Стрєлкова-Гіркіна».
Після проведення «референдуму» в березні того самого року, призначена Путіним «прокурор» Криму Наталя Поклонська заявила про те, що учасників заворушень під будівлею парламенту буде виявлено й покарано.
З дивної причини, утім, вона піддається логіці російських правоохоронців, винними у «заворушеннях» чомусь виявилися представники кримськотатарського народу, а представники «Русского единства» — потерпілою стороною.
Організатором названо Ахтема Чийгоза, ще п’ятьох — учасниками. Справу було порушено за російським Кримінальному кодексу, за статтею 212 (масові заворушення, що призвели до погромів). Чийгоз і ще двоє — Мустафа Дегерменджі і Алі Асанов — перебувають під вартою уже майже рік. Троє обвинувачуваних — Арсен Юнусов, Ескендер Кантеміров і Ескендер Емірвалієв — на підписці про невиїзд.
Перед Новим роком «Верховний суд» Криму приступив до розгляду цієї резонансної кримінальної справи. І з першого засідання стало зрозуміло, що жодні доводи захисту й жодні загальновизнані норми права тут не застосовні.
У клопотанні відмовити!
Приміром, адвокат Чийгоза Олександр Лєсовой звернувся із клопотанням про припинення судового розгляду у зв’язку з тим, що на момент, коли відбувалися події, 26 лютого, на території Криму діяло українське законодавство, у зв’язку із чим його підзахисний не може бути засуджений за російським законодавством.
Судді радилися хвилин сорок, а потім винесли вердикт: у задоволенні клопотання відмовити. Нібито серед потерпілих були громадяни Російської Федерації, тому суд має право розглядати цю «справу». Тобто, суд фактично визнав, що на українській території, в Автономній Республіці Крим, громадяни РФ спокійно могли проводити й брати участь у мітингах. Але ж це нонсенс. Читач може собі уявити, щоб у центрі Москви, біля будівлі Держдуми в Охотному ряду, зібралися громадяни України, під українськими ж державними прапорами, і висловили би підтримку тому єдиному депутатові Держдуми, який виступив проти політики Кремля стосовно Криму? Я думаю, таке не наснилося б і в страшному сні. А в АР Крим це, з’ясовується, було можливо: вийти під російськими прапорами й мітингувати, за повного потурання керівництва кримських головкомів МВС України й СБУ.
Це не процес — це «Весілля у Малинівці»
15 січня відбулося друге засідання суду, на якому представники «держзвинувачення», а це «прокурор Республіки Крим» Наталя Поклонська й ще двоє її колег з «кримської прокуратури», зачитували обвинувальний висновок підсудним.
І все знову-таки відбувалося в кращих традиціях «закону». По-перше, для засідання виділили дуже маленьке приміщення, де могли поміститися не більше п’ятдесяти чоловік (а тільки потерпілих у справі проходить 79 осіб.
— Авт.). Великий інтерес був і у ЗМІ, в тому числі закордонних. Але до зали запустили тільки кількох представників російських ЗМІ, заборонивши при цьому фото- й відеозйомку. А одного із кримських журналістів і блогерів, Заіра Акадирова, взагалі вивели із залу суду представники поліції із центру по боротьбі з екстремізмом, оскільки він у холі (!) будівлі суду щось набирав і передавав на своєму гаджеті.
Заір Акадиров пізніше розповів, що протримали його у відділку — Залізничному райвідділі поліції майже сорок хвилин, у ході чого на нього чинився психологічний тиск.
Своє затримання Акадиров описав у блозі: «Десь близько 12-ї годин до мене підійшов чоловік у цивільному одязі. У цей момент я сидів у фойє будинку й робив позначки в телефоні. Він показав посвідчення — капітан поліції Руслан Рінатович Шамбазов (МВС Росії), після чого попросив мене пройти з ним. На моє заперечення, із чим це пов’язано, він не уточнив, сказавши тільки, що «треба поговорити». Вийшовши з будівлі суду, я приготувався до бесіди, включивши диктофон. Капітан поліції заявив, що мені необхідно пройти з ним в автомобіль, який стояв біля будівлі суду.
— Ми вас допитаємо в Центрі з протидії екстремізму (це так званий Центр «Э» — структурний підрозділ МВС), — сказав хтось зі співробітників поліції.
— На підставі чого ви мене хочете допитати? Є офіційні способи виклику на допит. А затримати ви мене не маєте права, оскільки для цього у вас мають бути підстави. Ви мене в чомусь підозрюєте чи на мене є орієнтування? — заперечив я представникам силових органів.
— На вас є орієнтування, вам поставлять запитання, може, це орієнтування помилкове, — сказав інший чоловік, напевне, представник МВС. — Орієнтування в тому місці, куди ми вас збираємося запросити.
— Що, я вам буду на пальцях орієнтування показувати? — невдоволено заявив Шамбазов. — У мене є до вас кілька запитань, я хочу їх вам поставити. Я не хочу тут спілкуватися, а хочу відійти й поставити вам кілька запитань... Приблизно через 40 хвилин після затримання я вийшов з приміщення райвідділу. До мене не застосовували фізичної сили, але психологічно тиснули. Протокол про доставлення до райвідділу не склали».
Тим часом у залі суду, за розповіддю очевидців, Ахтем Чийгоз виступив із заявою про те, що не може визнати суд, особливо, коли обвинувачення зачитує «прокурор Поклонська».
— Як вона може висувати обвинувачення, вона ж працювала в прокуратурі України, складала присягу, а тепер вона різко змінила свої погляди й уже виступає як російський обвинувач. Це абсурд, це просто «Весілля в Малинівці» якесь. Мовляв, влада міняється, — зазначив Чийгоз.
Слово захисту
На судовому засіданні 15 січня Чийгоза взявся захищати новий адвокат — Микола Полозов, який є захисником і ще одного в’язня — української льотчиці Надії Савченко.
Він також заявляв клопотання суду про те, що, оскільки зала засідань не може вмістити всіх бажаючих бути присутніми на процесі, необхідно організувати трансляцію в будівлі. Але й це клопотання було відхилено.
Журналістам Полозов повідомив, зокрема, що «справа 26 лютого» надумана й має вочевидь політичне забарвлення. І висловив упевненість, що захисту вдасться навести аргументи для виправдання підсудних.
— Я думаю, у ході процесу ми побачимо неспроможність пред’явлених обвинувачень, доказова база слабка. Обвинувачення свідомо добирало факти, щоб вони вкладалися в обвинувальну фабулу. Це не процес над Чийгозом та іншими. Це процес над усім кримськотатарським народом, — вважає Полозов.
Наступне судове засідання відбудеться 25 січня. Рішення було прийнято на прохання адвоката Полозова. Йому необхідно ознайомитися з матеріалами справи, яка нараховує 25 томів, а також з речовими доказами, в тому числі з фото- і відеоматеріалами, на які опирається слідство.
Крим.
