Агрофірма «Україна» добре відома не лише на Полтавщині, а й загалом в Україні. Тут високі врожаї зернових та технічних культур. Із року в рік збільшується виробництво м’ясної та молочної продукції. На високому рівні селекційна робота. Саме про це і хотілося поспілкуватися з Іваном Балюком (на знімку), Героєм України, директором агрофірми «Україна» Полтавської області. Проте розмова одразу пішла про те, що хвилює найбільше.
— Самі знаєте, нині на першому плані — підготовка до весни. Це — якісний посівний матеріал, пальне, ремонт техніки, добрива. На календарі — зима, але у селян канікул не буває. Земля відпочиває, набирається сил, а люди працюють. Напружена робота кипить на фермах. А там трудяться майже 200 осіб. У тракторних бригадах, механічних майстернях, переробних цехах. До роботи ми звикли. Звикли долати виробничі труднощі.
Переконаний, що цього року і посіємо, і зберемо, і нагодуємо українців якісною продукцією. Серце болить за інше — не «добили» село низькими цінами на сільгосппродукцію і високими — на пальне та техніку, то тепер планують «додушити» податками.
— Маєте на увазі подану урядом до Верховної Ради України нову редакцію Податкового кодексу...
— Справді, йдеться про скасування пільг щодо ПДВ для сільгоспвиробників. І це тоді, коли саме завдяки цьому спецрежиму аграрний сектор отримав стимул для розвитку, застосування нових технологій, придбання сучасної техніки. Скасування цих пільг болісно вдарить по селу. Особливо це позначиться на тваринницькій галузі. А в нас поголів’я ВРХ налічує понад 3 500 голів. Це в той час, коли худоба з кожним роком вирізається, сільгоспвиробник залишиться без обігових коштів, стимулу для розвитку. На межі банкрутства опиняться дрібні сільгосппідприємства. А це в свою чергу — і скорочення працівників, і зменшення заробітної плати. Знизиться і оплата за орендовані земельні паї.
— Ми щодня проголошуємо, що ідемо в Європу, а живемо за старими «совковими» методами.
— І це не перестає нас дивувати. Уже стало українською традицією: якщо якесь підприємство відроджується, його закидають податками, перевірками, поборами або рекетом. В Європі сільгоспвиробник дотується. Держава допомагає коштами платити за кожний гектар, доплачує за кожну тонну продукції. Ми не отримуємо нічого і сплачуємо до держбюджету до 10 мільярдів доларів. Сплачуємо мільйонні податки, утримуємо школи і дитсадки, допомагаємо людям похилого віку і малозабезпеченим, а нас намагаються «задушити» на пні. Допоки це триватиме? Не можете допомогти — не заважайте селянам працювати. Вони вже й так доведені до відчаю. Змушені пікетувати державні установи. Займіться краще відродженням економіки. Організуйте ефективну роботу державних промислових підприємств, які не лише не дають грошей до держбюджету, а й збиткові на сотні мільярдів гривень.
— Останніми роками, незважаючи навіть на несприятливі погодні умови, сільгоспвиробник дає державі понад 60 мільйонів тонн зерна. Для власних потреб вистачає до 15 мільйонів тонн. Якщо так піде і далі, то до 100 мільйонів тонн не так і далеко. Потрібно лише більше коштів вкладати в землю. Саме тих грошей, які нині у вас намагаються забрати. Україна вже зараз годує і себе, і Європу. Це багатьох непокоїть. Адже у них на меті одне — скупити український чорнозем.
— Така думка, дійсно, панує серед українських селян із перших років незалежності. З того часу, як із молотка за безцінь пішли заводи й фабрики. У чиїх руках вони нині? А були ж всенародною власністю. Залишилося одне багатство — земля. І дехто намагається прибрати її у власність. До того ж за копійки. А селянина — пустити із жебрацьким лантухом за плечима по світу. Продавати землю сьогодні — злочин. Це не лише торгівля землею, а й торгівля Україною. Зменшення земель у користуванні агрофірм наполовину — означає, що у нас із 3 500 голів худоби залишиться лише 1 500, бо їх не буде чим годувати, а з 200 працівників у тваринництві 100 буде скорочено. І так по всіх галузях. Сотні тисяч селян піде на біржу. Кому це вигідно? Гроші за землю проїдять, і всі залишаться беззахисними. До кого підуть по допомогу?
— Здається, народні обранці це зрозуміли і продовжили мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік. Це вас заспокоїло?
— На жаль, ні! Керівник господарства повинен думати на кілька років уперед. Я, наприклад, хотів придбати нову техніку вартістю у кілька мільйонів гривень. Це і зернозбиральна, грунтообробна, посівна техніка, трактори. Частину за власні кошти, частину — в кредит. А якщо через рік проголосують за ринок землі, що тоді оброблятиму цією технікою і як повертатиму кошти банкам?
Голосувати потрібно було за 10 років мораторію. А за цей час мали бути прийняті закони, проведена кадастрова оцінка земель, її європейська ціна. Для цього потрібно вивчити європейський досвід продажу землі. І головне — вирішити, кому цю землю продавати.
У нас таких коштів немає. На це будуть спроможні лише іноземні компанії, або за їхні мільярди — наші олігархи. Отож мораторій не менш ніж на 10 років. А цей час використати для того, щоб селянин отримував високу оплату за земельні паї, високу заробітну плату, підтримку у веденні підсобних господарств. І тоді буде вибір: скористатися грошима один раз і сьогодні, чи отримувати їх щороку і мати перспективу на майбутнє.
— Вам не здається, що у всіх негараздах на землі значною мірою винні самі селяни. У селах проживає і працює більша половина населення України. І за кого вони голосують на виборах? За людей, які до сільгоспвиробництва не мають жодного відношення. У нас на Полтавщині чотири Герої України. Добра сотня заслужених керівників сільгосппідприємств, які за результатами господарювання у радянські часи вже давно були б Героями Праці. Чому не вони творять закони для села у Верховній Раді України? Чому селяни голосують не за них, а за тих, хто голосніше кричить, більше бреше, вище підскакує?
— Упевнений, що нині селяни задумалися над цим питанням. Почали все розуміти, відчувати і свою відповідальність. Переконаний, наступні вибори будуть переломними. Сьогодні ми об’єднуємося навколо обласної організації Аграрної партії України, членом якої є і я. Очолює її досвідчений керівник, депутат обласної ради Віктор Скочко. Він ще в минулі роки створив в облраді фракцію «Аграрники», пізніше очолив обласну організацію Аграрної партії України. Саме завдяки йому відбувається відродження організації, активна підтримка селян. Найголовніше наше завдання -обстояти українське село, захистити людей праці, відродити повагу до них, до української землі, захистити її від «розбазарювання». А відродимо село, відродимо економіку, промисловість, відродимо державу. Торік ми вперше за останні роки пішли на вибори як політична партія. І радує те, що отримали найбільшу підтримку на рівні сільських, селищних, районних рад. Ми не підкуповували і не перекуповували людей, а переконували їх. І наші представники стали депутатами обласної ради, обрано 99 депутатів до районних рад, 450 — до сільських і селищних рад. А це вже значний потенціал.
— Виходить, що політика добралася і до селян.
— Виходить, що так. Сьогодні саме від політичних рішень залежить наша робота, а значить, і те, скільки продукції ми дамо країні в наступні роки. Переконаний, що депутати одумаються, і селяни працюватимуть в полі, а не мітингуватимуть на площах.
— На щастя, успіхи сільгоспвиробників набагато вагоміші, ніж успіхи наших політиків. Цього року Полтавщина зібрала понад 5 мільйонів тонн зернових. Якби такого успіху досягли всі області, то ми б уже давно перейшли 100-мільйонний рубіж. А який внесок у полтавський коровай ваших хліборобів?
— Ми — патріоти України, і сіємо лише вітчизняні сорти. Крім того, разом з науковцями Полтавської аграрної академії вивели новий перспективний сорт пшениці «Радивонівська».
Досвід показав, що кращих сортів для наших земель, ніж ті, що виведені колективом академії, немає. Навіть у період річних екстремальних умов, ми збираємо не менш як 50 центнерів із гектара. До речі, вся продукція, що вирощується і виробляється в «Україні», екологічно чиста. Маємо відповідні державні сертифікати. Ми вже давно відмовились від застосування гербіцидів, м’ясомолочна продукція повністю іде на виготовлення дитячого харчування. Наші селяни вже давно помітили, що навіть зайці мігрують із захімічених сусідніх ланів на наші поля, щоб поласувати якісними післяжнивними залишками.
— Мабуть, саме з такою сільськогосподарською продукцією і можна йти в Європу.
— Згоден! Іншого виходу немає. Тому безплужний обробіток земель, органічне землеробство, чиста екосистема, органічні технології — єдиний шлях до європейських ринків. Тому ми і самі застосовуємо, і радимо іншим. А ще — вивчати і застосовувати багатий досвід Героя України, Героя Соціалістичної Праці Семена Антонця. Тоді ви самі переконаєтеся, що високі врожаї можна збирати без застосування як плуга, так і гербіцидів, пестицидів, міндобрив. При цьому не потрібно забувати про органічні добрива — сидерати, поживні рештки.
Це не лише високі стабільні врожаї, якісна продукція, а й турбота про здоров’я людей, турбота про навколишнє середовище.
Торік ми в середньому зібрали по 52 центнери зернових із кожного гектара. Суворо дотримуємося сівозміни. Незалежно від нинішньої цінової кон’юнктури, ризиків, традиційно віддаємо перевагу озимій пшениці. Адже ні з сої, ні з кукурудзи не випечеш запашного хліба. А щоб до хліба був цукор, сіємо буряки. Намолотили понад 4 тисячі тонн соняшнику, 13 тисяч тонн кукурудзи, сої.
Агрофірма «Україна» відома не лише здобутками у рослинництві, а й велику увагу приділяє розвитку тваринницької галузі, яка нині занепадає в Україні.
Незважаючи на низькі ціни на молочну та м’ясну продукцію, у господарстві утримується 2 136 голів ВРХ, із яких 700 дійних корів. У 2015 році на кожну фуражну корову надоєно по 6 150 центнерів молока, загалом — 4 305 тонн молока.
Розвиваємо свинарство. Сьогодні у нас на відгодівлі майже 2 500 голів свиней.
В агрофірмі працює два племінні заводи: із вирощування великої білої породи свиней та із розведення корів української червонорябої породи. Саме за рахунок них і поповнюємо власне поголів’я, яке реалізовуємо іншим сільгосппідприємствам.
— Іване Махтейовичу, знаю, що значну частину врожаю переробляєте на місці. А це додаткове надходження до бюджету господарства.
— Справді, це набагато вигідніше, ніж реалізовувати зернові, особливо за нинішніми цінами. Краще реалізовувати їх у вигляді готової продукції: молока, м’яса тощо. Крім того, у нас розвинена переробна галузь. Працює млин. Він переробляє як продукцію агрофірми, так і продукцію місцевого населення, жителів сусідніх сіл.
Наше борошно найвищого гатунку. Діють цехи із виготовлення круп, макаронів, олії. Щодня працює пекарня, яка забезпечує запашним хлібом усіх охочих. У ковбасному цеху виготовляють десятки видів ковбас, сардельок, баликів. До речі, вся продукція натуральна, без жодних хімічних добавок.
— Наведені вами цифри свідчать про те, що радивонівські трудівники працюють із повною віддачею і відповідальністю за свою роботу. А чи належно оцінюється їхня праця?
— Скажу відверто, хто як працює, так і отримує. Місячна заробітна плата доярок становить від 3 700 гривень до 4 700 гривень, трактористів — до 5 тисяч гривень, водіїв — до 4 500 гривень. У рахунок оплати за земельні паї виплачено 2 мільйони гривень, або від 6 до 8,5 тисячі гривень за кожен пай, видано 960 тонн пшениці, 491 тонну кукурудзи, 135 тонн соняшнику, 127 тонн цукру, 21 тонну борошна. Обробляємо присадибні ділянки селян, а це понад 1 400 дворів, або 492 гектари виораних земель. Сприяємо збиранню врожаю, допомагаємо органічними добривами. Працівників заохочуємо преміями, виділяємо путівки в санаторії. Надаємо безпроцентні позики працівникам господарств. Як заохочення, водіям та трактористам безоплатно видано 66 тонн зерна, 8 тонн цукру. У нас чотири тваринницькі ферми. І в кожній працює їдальня.
— Не забуваєте ви і про літніх мешканців села, ветеранів, молодь.
— Так, і в радості, і в скрутні хвилини люди ідуть до керівника за підтримкою. Насамперед допомагаємо продуктами харчування. Виділяємо кошти на лікування, діє нецільова благодійна допомога у розмірі 300 гривень. Піклуємося про підростаюче покоління. Лише на приготування сніданків для школярів виділяємо продуктів на понад 50 тисяч гривень, на дитячий садок — 30 тисяч гривень. Сприяємо забезпеченню роботою молодь. Нині в господарстві працює таких майже 100 осіб.
Хочу відзначити кращих керівників підрозділів, які ведуть за собою людей. Це — заступник директора з рослинництва Валентина Халимончук, бригадир тракторної бригади Олександр Балюк, завідувач МТФ Наталія Шарка, завідувач свинокомплексу Людмила Ярка, завідувач майстерні Геннадій Руденко.
Розмову вів Віктор СЕМЕНЯКА.
