Молодості притаманні амбітні плани. Новообраний голова Хмельницького Олександр Симчишин, який привів із собою нову команду, не виключення. До цього підштовхують і запропоновані урядом реформи. Але останні просуваються не так впевнено й активно, як хотілося б суспільству. То чи вдасться місту здійснити прорив і випередити інших? Чи зможуть хмельничани вже найближчим часом відчути реальні зміни? Що для цього може й повинна зробити влада? Про це запитуємо у Олександра Симчишина (на знімку).

 

 

— Оцінити роботу нової міської влади ще дуже важко, бо працює вона зовсім мало. Тому, очевидно, здебільшого доведеться говорити про плани.


— І про них також. Але й ми не чекали особливого моменту, щоб почати. У роботу включилися буквально з перших днів, зокрема, у бюджетний процес. Можливо, зовні це не так помітно, як, приміром, відремонтована дорога, але вкрай важливо для кожного, хто живе в місті. Фінансове завершення року викликало серйозну стурбованість, адже ми стояли на порозі зарплатного дефолту перед бюджетниками. Та нам вдалося не лише оперативно виправити ситуацію, а й знайти кошти для виплати надбавок за престижність освітянської праці, а головне — знайти резерв для підвищення зарплати на 12 відсотків.


Ми зробили все, щоб цьогорічний бюджет був максимально збалансованим і відповідав потребам розпорядників коштів. Тому запитали саме у них про потреби, а не ділили кошти згори. Проект бюджету був опублікований на сайті міськради, і кожен міг внести свої пропозиції. У підсумку, маємо бюджет із яскраво вираженою соціальною складовою. Так прагнемо допомогти хмельничанам у часи кризи.


Приміром, дуже часто до влади звертаються із проханням допомогти грошима для придбання медикаментів і лікування. Раніше сума виплат за кожною такою заявою становила 180 гривень. Цього мало. Тому пішли іншим шляхом, збільшивши статтю цих видатків удвічі. При цьому кожен депутат отримає свій фонд «лікувальних» — десять тисяч гривень на рік, які зможе розподілити між заявниками сам. У бюджеті заклали також більшу суму на допомогу чорнобильцям, удвічі збільшили видатки на харчування школярів молодших класів, попри те, що в багатьох містах від такої практики взагалі відмовились. Підняли вартість харчування з 12 до 16 гривень на день і в дитсадках. Болючою темою залишається пільговий проїзд у комунальному транспорті. Але теж пробуємо її вирішувати.


— Інші територіальні громади краю зможуть позаздрити цьому. Далеко не всі місцеві бюджети дозволять собі такі витрати.


— Це справді так. Але ми не посягаємо на чужі кошти, зате максимально зосереджуємось на тому, щоб допомогти хмельничанам, адже представляємо саме їхні інтереси. Плануємо запровадити картку пільговика для жителів обласного центру. Гадаю, гості міста поставляться до наших новацій із розумінням, адже міська казна, на жаль, не така багата, щоб допомагати всім.


— Соціальні видатки вкрай важливі, особливо тепер, коли чимало родин відчувають на собі, що таке бідність. Але подібні бюджети проїдання завжди викликали і чимало критики. Особливо з боку тих, хто робить ставку на бюджети розвитку. У часи кризи і лихоліття важко заглядати далеко наперед. І все ж чи вистачить у міста фінансових сил хоча б для невеликого росту і розвитку?


— Треба визнати: цьогорічний бюджет розвитку у 174 мільйони гривень дещо менший від торішнього, та все одно він більший від тих, що були у попередні роки. Я оптимістично налаштований щодо збільшення дохідної частини. Децентралізація дає свої результати. Тільки акциз дасть нам 91 мільйон гривень — це серйозна сума. А скільки прихованих резервів...


Міське фінуправління спробувало промоніторити (не перевірити) вибірково роботу автозаправок. Так от, виявилось, що деякі за документами працювали так, що в день кожна машина заправляла там менше півлітра бензину. Ось де прихований резерв для міського бюджету. І це лише один приклад. А додати до цього податки на землю, нерухомість...


Словом, гроші потрібно і можна знайти. А ті, що вже закладені у бюджет, будуть використані із максимальною користю. Зокрема, вони підуть на будівництво НВК та двох дитсадків у різних мікрорайонах міста. Важливим напрямком залишиться програма енергоефективності. Просто безмежне поле діяльності. Але перш за все візьмемося за ті проекти, що допоможуть максимально швидко змінити умови життя на краще. Наприклад, такий, як заміна шкільного освітлення. Тут потрібно діяти терміново, бо, як з’ясували перевірки, майже у 90 відсотків випадків у молодших класах освітлення не відповідає нормам. Загалом ставку робитимемо не на плани «космічного» масштабу, а на ті, що матимуть швидку віддачу. Так, розглядаємо можливість відбору і використання біогазу. Хочемо, щоб в місті все-таки запрацювала програма з утеплення житлових будинків.

Продовжуємо встановлювати твердопаливні котли... Це все стандартна буденна робота, і, маючи більші фінансові можливості, можна більше зробити. Але потрібно виходити з того, що є. Навчитись бути максимально ефективним. Для цього хочемо вже найближчим часом запровадити в місті громадський бюджет. Суть у тому, що на сесії депутати затвердять його в цілому. Нині це буде близько 5 — 10 мільйонів гривень. Після цього оголосимо конкурси на різні проекти, які зможе запропонувати кожен хмельничанин. Вони мають стосуватися змін на краще у під’їздах, дворах, будинках, на вулиці, в роботі різних закладів... Словом, якщо громада готова щось зробити, ми зможемо її підтримати.


— Тобто загальні слова про самоврядування починають набирати цілком реальні риси конкретних справ?


— Ну ми ж усі хочемо, щоб наші побутові, комунальні проблеми якось швидше розв’язувались. А стандартні схеми давно перестали працювати. Значить, потрібні інші підходи. Серед них і такий, як створення системи, що діятиме паралельно із ЖЕКами. Відмовитись від останніх важко, бо далеко не в кожному будинку мешканці готові взяти на себе відповідальність за його утримання. Особливо, коли мова заходить про ті, де переважна більшість мешканців — люди пенсійного віку. Таким, передовсім, повинна допомагати влада. Але там, де власники житла готові діяти активно, йтиметься вже про іншу допомогу і підтримку, зокрема й про фінансування проектів. Це правило стосується всіх сфер міського життя. Прагнемо змін у будь-якій галузі — треба братись за роботу і здійснювати. Головне —щире бажання чесно і відкрито працювати на громаду, а не на власні інтереси. Хочу, щоб саме таким критеріям відповідали всі міські керівники і чиновники. А для того щоб їх відшукати, запровадили ще одну новацію — громадські обговорення кандидатів на різні посади. Як міський голова, я міг би просто призначити тих, з ким мені було б комфортно працювати. Та хочу, щоб свої думки і міркування щодо кандидатів висловили люди із професійного середовища, громадські активісти, просто небайдужі хмельничани.


На моєму столі лежить понад дві сотні резюме охочих обійняти різні посади. Хтось готовий пройти через конкурс, за когось просять, намагаються замовити слівце — все це правда. Але вирішальним мають стати висновки, котрі будуть зроблені саме після громадських обговорень. Таку процедуру вже пройшли кандидати на посаду начальників трьох управлінь. Такий же відбір чекає на тих, хто захоче очолити управління транспорту, архітектури і містобудування, комунального майна. Адже останні серйозно впливають як на теперішнє забезпечення життєдіяльності міста, так і на його майбутній розвиток. Хочеться, щоб усі служби і керівники працювали так, аби з часом їх діла і рішення не доводилося скасовувати в судах. Чим ми активно займаємось. Адже нині у місті є понад два десятки об’єктів, що зведені з грубим порушенням генплану, містобудівної та іншої документації. Тепер і винних знайти важко, а збитки відшкодувати — ще важче. Не хочеться, щоб подібне відбувалось у майбутньому.


Можна говорити про те, що нині не найкращі часи для розвитку, бо країна змушена надто багато коштів витрачати на боротьбу з агресором, долати серйозні внутрішні проблеми. Та з іншого боку, саме у такі переламні моменти людина мобілізується найбільше. Про це знає чи не кожен боєць на війні. І нам, далеко від фронту, варто теж мобілізувати всі можливості, причому не тільки фінансові, а й моральні, духовні, щоб зробити свій прорив. Адже всі ми так прагнемо його.

Хмельницький.


Фото надане прес-службою міськради.