Не встигла висохнути друкарська фарба на шпальтах газети, як Інтернет відреагував на опублікований нами матеріал важливим повідомленням. Хочеться вірити, що це не випадковий збіг і що «Голос України» також посприяв розв’язанню дуже важливої проблеми.
Ідеться про публікацію «Прийшли, але не повернулись» у №9 нашої газети за 20 січня 2016 року. Вже наступного дня представниця «Правого сектору» Анна Демід поінформувала на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Сьогодні родина Сергія Табали, «Сєвера», нарешті отримала статус сім’ї загиблого... Довга боротьба, приниження, цинічні відмови та стіна чиновників — завдяки системній роботі та зусиллям багатьох людей ми нарешті перемогли».
У матеріалі «Прийшли, але не повернулись» ми розповідали історії сумських «кіборгів», які добровольцями пішли на війну і стали захисниками донецького аеропорту. Сергій Табала загинув там 18-річним. У грудні 2014-го земляки присвоїли йому звання «Почесного громадянина м. Суми», а 15 січня 2016 року Сергій Табала став Народним Героєм України. Але на офіційному державному рівні такі захисники Вітчизни, як він, не мають визнання. Юридично вони на війні відсутні, бо йшли захищати рідну землю не через військкомати, а у складі неформальних добровільних груп, буквально за кілька годин зв’язуючись між собою телефоном та застрибуючи на ходу у волонтерські бусики.
Сьогодні вже ніхто не заперечує, що саме завдяки мужнім і активним патріотам вдалося зупинити ворога у перші, вирішальні дні гібридної війни. Але держава і нині продовжує на них економити, і ця кричуща несправедливість уже межує з цинізмом. Немає сумнівів, що настане час, коли невизнані герої матимуть славу і почесті Героїв Крут, але чому їхні рідні мають сьогодні оббивати пороги інстанцій замість того, щоб чекати вдома вдячності за те, що виростили таких дітей?
Посвідчення члена сім’ї загиблого за довіреністю Сергієвої мами Оксани Табали одержала бабуся героя Людмила Анатоліївна. За її словами, жодної копійки з
609 тис. грн., які держава має виплатити родині загиблого учасника бойових дій, вони й досі не отримали.
— СБУ, Міністерство внутрішніх справ, Збройні Сили України — кожне з відомств виплачує компенсації за загибель своїх бійців, а добровольці, котрі не зараховані до офіційних військових підрозділів, ніби зависли, — каже Людмила Табала.
Довгу, нерівну боротьбу за визнання Сергія Табали учасником бойових дій розпочала його мама Оксана Сергіївна. Врешті-решт, справа перейшла у судову площину. 31 березня минулого року Зарічний районний суд м. Суми встановив факт участі та загибелі Сергія Табали в АТО.
— Але суд може лише зобов’язати, він не може вплинути на кінцевий результат, — каже юрист громадського фонду «Суми» Марина Петько, котра весь цей час надавала правову допомогу родині загиблого. — Військкомати як відхрещувались, так і продовжують відхрещуватися від добровольців. На сьогодні ми не можемо сказати, яке відомство і в який спосіб виплатить членам сім’ї загиблого кошти.
За словами М. Петько, їй невідомі випадки, щоб десь в Україні членам сім’ї «неофіційного» добровольця після його загибелі в зоні АТО виплатили передбачені законом 609 тис. грн. Навіть вручення матері Сергія Табали посвідчення члена сім’ї загиблого — подія, що стала можливою лише після вересня 2015 року, коли було внесено відповідні зміни до законодавства.
— Коли з’явилися додаткові шанси, ми активізували свої дії, — продовжує М. Петько. — І тут почалося! То однієї довідки немає, то іншої не вистачає...
Від ухвалення судом рішення про встановлення факту участі Сергія Табали в бойових діях до видачі членам сім’ї Народного Героя України офіційного посвідчення минуло майже 10 місяців. Це надто довго, але це все одно — перемога. Перемога не лише небайдужих людей, а й здорового глузду.
Сумська область.
На знімку: Сергій Табала.
Фото з сайту «ВКонтакті».
Коментар юриста
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих добровольців призначається одноразова грошова допомога у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (з 1 січня 2016 року це 689 тисяч гривень).
Оформлення документів для виплати допомоги здійснюють обласні військові комісаріати за місцем проживання отримувачів допомоги.
Після отримання військкоматом усіх необхідних документів вони подаються до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, після чого виносяться на розгляд комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги.
Після ухвалення рішення про призначення виплат Департамент фінансів Міністерства оборони України перераховує кошти до обласних військових комісаріатів.
У цьому разі, якщо рішенням суду встановлено, що боєць об’єднання «Правий сектор» загинув під час виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, а сім’я, відповідно, отримала статус членів сім’ї загиблого, то є всі підстави для отримання одноразової грошової допомоги від держави.
Проте існують бюрократичні та правові перепони. Так, виплата зазначеної допомоги здійснюється в порядку, затвердженому постановою уряду від 25 грудня 2013 р. №975, якою встановлено чіткий перелік документів, необхідних для подання на розгляд відповідної комісії Міноборони. Правова складність полягає у тому, що добровольчі формування, які захищали країну в зоні АТО, мали бути зараховані до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Проте об’єднання «Правий сектор» так і не перейшло під контроль зазначених відомств, а тому деяких обов’язкових документів, які необхідні для отримання грошової допомоги, немає, а отже, членам сім’ї загиблого бійця може бути відмовлено у наданні належних виплат.
Однак, оскільки законодавством право членів сім’ї на отримання такої допомоги закріплено, а закон має вищу юридичну силу, ніж, наприклад, постанова, на підставі якої виплачується грошова допомога, то відмову у виплаті коштів може бути оскаржено у рамках адміністративного судочинства членами сім’ї загиблого учасника АТО.
Так чи інакше, недоліки правового трактування не мають бути перепоною для отримання громадянами встановлених виплат, а тим паче особам, які потребують підвищеного захисту з боку держави.
Наталя ТИТАРЕНКО.
