Ольга та Володимир — подружжя із Донецька, люди талановиті та соціально активні. Свій протест проти окупації міста голова сім’ї, художник за фахом, висловлює у формі карикатур і гротескних картин, де висміюються лідери так званої «ДНР», ватажки незаконних збройних формувань та їхні московські «куратори». Ці полотна неможливо виставити в міській галереї, про ці роботи не говорять уголос, проте члени творчого об’єднання, до якого входять співрозмовники, продовжують засобами мистецтва боротися проти тих, хто захопив частину української території.
— Коли почалася окупація, питання про виїзд із Донецька практично не обговорювалося. Ми вирішили залишитися тут, щоб дочекатися наших воїнів, щоб розповідати правду та переконувати ще не безнадійних людей, — пояснюють свою позицію співрозмовники.
Твори мистецтва рятували з полону
«Мої найближчі родичі брали участь у всіх проукраїнських мітингах, двічі визволяли міську раду Маріуполя від захопників, — розповідає Ольга. — Серед закордонних друзів збирали кошти на перев’язочний матеріал для українських бійців. Друкували листівки. Один із родичів був поранений під Іловайськом, загинув у червні минулого року в Пісках. Другий після контузії займається роз’яснювальною діяльністю у прифронтових містечках».
Володимир, людина пенсійного віку, свого часу в 1991-му захищав демократію на барикадах у Москві. Згодом у творчості намагався розкрити деякі «білі сторінки» історії України. Тепер малює майже цілодобово. Це дає змогу зафіксувати те, що відбувається, і просто не з’їхати з глузду від ситуації у «республіці». «Боюся не встигнути. Є багато задумів, сюжетів про Савур-Могилу, про біженців», — зізнається художник.
У творчому об’єднанні пригадують, як восени 2014-го вивозили на вільну територію картини. Тоді на всіх автошляхах на виїзді з міста стояли блокпости «ДНР», де ретельно перевіряли пасажирів і вантажі. Члени творчого об’єднання почали шукати шляхи евакуації творів мистецтва. Через одного з тодішніх керівників міста вдалося домовитися, що машину супроводжуватимуть бойовики. Ольга зізнається: не мала сил, аби попросити цих людей про допомогу.
— Розвіяв сумніви водій, який приїхав по картини і побачив їх у складеному вигляді. Він уявляв їх у рамах, а тут до кузова завантажили, за його словами, «якісь дрова з ганчірками». Картини меншого формату не було видно, тому що майже весь простір закривало шестиметрове полотно, яке раніше висіло в католицькому храмі міста. До речі, через добу храм потрапив під обстріл, причому прилетіло і зруйнувало саме в тому місці, де стояла картина, — розповідає жінка.
На блокпостах «ДНР» водій представляв Володимира як дивакуватого художника, який не може розлучитися зі своїми полотнами. Вдалося проїхати без ускладнень.
Серед обивателів «перемагає холодильник»
Теперішні роботи творчого об’єднання можна побачити лише в мережі чи отримати приватним повідомленням: проти терористів висловлюватися небезпечно. «У нас велика родина, є лежачий хворий, є маленька онучка. Тому ведемо замкнений спосіб життя. Хоча іноді немає сил мовчати. Проповідуємо, наче священики, роз’яснюємо й переконуємо людей у неправдивості «раша-ТБ» тощо», — пояснюють митці.
І вони в місті не самотні. Співрозмовники пригадують, як нещодавно підпільники розклеїли на стовпах та будинках стікери «Донбас без «ДНР». Кажуть, це дуже підняло дух людей, які вимушено залишаються в окупації.
— Завжди сперечаємося з тими, хто звинувачує мешканців Донецька в тому, що вони нібито не зупинили захоплення. Але є маса відео, де видно, як міліція пропустила бандитів до будівлі ОДА. Ми нічого не могли зробити без зброї проти озброєних бойовиків. До прикордонних сіл танки і БТР із чеченськими найманцями увійшли ще ранньою весною. Я тоді писала і Авакову, і Яценюку, і до спільноти «Євромайдан SOS». Відповів лише Євромайдан: мовляв, звідки у чеченців танки? Ось і все. Ніхто не сприймав небезпеку всерйоз. А про 5 липня, коли до міста з боку Слов’янська і Краматорська увійшла «армія Гіркіна», взагалі без болю згадувати неможливо. Нас просто здали на «перевиховання», щоб ми могли порівняти дві держави і їхнє ставлення до людей, — гірко говорить Ольга.
Родина митців живе дуже скрутно. Володимир вважає неприйнятним отримувати «пенсію» від «ДНР». Все важче знаходити кошти на фарби і полотно. За старою звичкою художника запрошують виставляти свої роботи в Донецьку. Але співрозмовник не погоджується: адже у галереях поруч можуть висіти портрети ватажків терористичної організації. Пропонували 200 доларів, аби намалював портрет Олександра Захарченка, так званого «голови ДНР». Художник відмовився.
За словами подружжя, настрої в місті панують різні. Патріоти з нетерпінням чекають на український прапор, ображаються, що Донецьк не відвойовують, готові були просидіти у сховищах стільки, скільки потрібно, аби очистити місто. Серед обивателів «перемагає холодильник». «Що важче здобувати їжу, то солодші спогади про українське минуле. Але є й такі, які досі славлять Путіна і вірять у світле майбутнє разом із Росією».
Донецька область.
«Дуже важливо, щоб українці по той бік лінії розмежування вірили: ми, донеччани, живемо в Україні, тільки на тимчасово окупованій території. Нехай лише нас почнуть визволяти — ми зсередини допоможемо», — підсумовують співрозмовники.
Над полотном «Український вузол» художник працював протягом 2014-2015 рр.
Репродукція надана героями публікації.
