Із 1 січня 2016 року за умовами зони вільної торгівлі українська продукція сільськогосподарського походження дістала доступ до ринків ЄС. Фактичне припинення торговельних відносин з агресором в особі РФ спонукає українських виробників та Міністерство агрополітики і продовольства шукати нові ринки збуту, в тому числі й за межами ЄС, на Близькому, Далекому Сході, деінде. Звичайно, все це потребує від нашого виробника досягнення належної якості та європейських стандартів для своїх товарів, бо ценз високий, а, крім цього, всюди ще й діють принципи захисту свого виробника. Не так давно ми вже мали проблеми з поставкою яєць до Ізраїлю, у яких нібито було виявлено сальмонельоз. За цим Україна отримала заборону на поставки до Чехії меду від трьох компаній, що для найбільшого у світі виробника цієї солодкої продукції, звісно, прикро. Все через неналежний ветеринарно-санітарний контроль.
З метою забезпечення харчової безпеки громадян та контролю за якістю продукції, котра спрямовується на внутрішній та зовнішній ринки, було прийняте рішення про створення нової структури, вільної від корупційних схем.
«У рамках, які передбачає підписана між Україною та ЄС Угода про асоціацію у частині зони вільної торгівлі, перед нашою державою відкрилися нові потужні ринки. Це вимагає від Міністерства агрополітики і продовольства та компетентного контролюючого органу впровадження належного контролю за безпечністю і якістю продукції, котра відправляється на експорт. Такий контроль дозволить нам у повному обсязі не тільки використати квоти, надані ЄС, а й у найближчому майбутньому поставити питання про їх розширення. Для цього й була створена Державна служба з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів України (Держпродспоживслужба), якій Міністерство агрополітики передало левову частку своїх функцій, що були сконцентровані в двох інспекціях — сільськогосподарській та ветеринарній і фітосанітарній. Ми скоротили штат працівників, зараз ці структури на завершальній стадії реорганізації і ліквідації, і ми готові до негайної передачі всіх повноважень цих інспекцій новоствореній структурі. Кардинальні реформи, що впроваджуються урядом України, потребують негайного втілення, проте через неузгодженості, наприклад, з Міністерством охорони здоров’я, запуск украй необхідної служби відтерміновується, що негативно впливає на імідж України і в сенсі реформ, і на репутацію держави як експортера.
Проблема потребує швидкого вирішення. Півтора року бюрократичної тяганини неприйнятна за нинішньої ситуації розкіш», — днями заявив міністр агрополітики Олексій Павленко.
Отож рішення уряду про створення Держпродспоживслужби для здійснення державного контролю і нагляду за середовищем життєдіяльності громадян у найширшому розумінні є однією з наріжних реформ у сенсі охорони людини від впливу небезпечних факторів, пов’язаних із санітарно-епідеміологічним станом територій, умов праці та проживання, харчової безпеки тощо, поки що реального втілення не має. Хоча керівництво недавно створеної структури робить усе, аби запустити службу. Окрім Мінагрополітики, у новоствореній службі відзначають сприяння і підтримку від Міністерства фінансів і Міністерства економіки. А от із Міністерством охорони здоров’я виникла колізія у зв’язку з тим, що вся медико-лабораторна мережа перебуває під його контролем. Це унеможливлює виконання Держпродспоживслужбою функцій, пов’язаних із харчовою та іншими безпеками громадян у повному обсязі. Цей фактор є ключовим у відтермінуванні запуску структури і вимагає негайного вирішення на рівні уряду. Бо згідно з постановою уряду санітарно-епідеміологічна проблематика розподіляється між Держпродспоживслужбою, яка опікується питаннями нагляду і контролю за організацією санітарної безпеки населення, і Центром громадського здоров’я МОЗ, який опікується моніторингом стану захворюваності населення. На основі рекомендацій цих двох інституцій і формується державна політика у сфері безпеки людини. Про це говоримо з першим заступником голови Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів України Володимиром ЛАПОЮ.
— Розпочнімо з проблем з яйцями та медом. Скажіть, будь ласка, чому ізраїльтяни, образно кажучи, прищемили нам яйця?
— Ми отримали від ізраїльських колег інформацію, що їх службою було виявлено сальмонельоз в українських яйцях. Але водночас нами ще не отримано результатів розслідування і лабораторних досліджень. Тому ця інформація не є повною і абсолютно певною. Зі своїх джерел ми довідалися, що сальмонельоз також виявили в іспанських яйцях, тому нам важливо достеменно знати, як здійснювався відбір проб і чи це дійсно яйця українського походження. Що стосується меду, то це питання теж на стадії ретельного вивчення. За інформацією, якою ми наразі володіємо, в меді виявили залишки антибіотиків. Але, як і в попередньому випадку, ми ретельно розбираємося в суті проблеми — починаючи з того, чи не змішувався український мед з іншим, і закінчуючи порівнянням методик досліджень.
— Чи не є причиною цих двох негативних для українських експортерів випадків той факт, що ваша структура досі не запрацювала? У чому причина?
— У процесі створення нашої структури ми зіткнулися з достатньо прагматичним питанням: а яку лабораторну мережу буде використовувати Держпродспоживслужба для здійснення своїх контролюючих і наглядових функцій? І, на жаль, у цьому контексті в нас немає поки що спільного бачення з Міністерством охорони здоров’я, яке намагається перетягнути ковдру на себе. Логіка МОЗ полягає у тому, щоб перебрати лабораторну мережу, а це 28 дослідницьких центрів, 28 тисяч працюючих, у власне підпорядкування міністерства. Для забезпечення, у тому числі, потреб Центру громадського здоров’я МОЗ і завдань міністерства у частині охорони здоров’я для комунікації з лікарнями.
Але, виходячи із завдань, які стоять перед нами, ця лабораторна мережа мала би бути розділена. Це не просто, адже йдеться про цілісні майнові комплекси. Тому Мінагрополітики, Держпродспоживслужба і Міністерство охорони здоров’я мали би знайти вирішення цього питання на рівні Уряду. Бо без лабораторної бази (або коштів на оплату послуг лабораторій) функція нашої структури у сенсі перевірки і забезпечення дотримання санітарного законодавства неможлива.
— Про який інтерес тут дбає Міністерство охорони здоров’я? Чи не прагне перебрати на себе частину контролюючих функцій? Чи нема в цьому якоїсь корупційної складової, адже попередній керівник Держпродспоживслужби дуже вже легко погодився з позицією медиків?
— МОЗ не має контролюючих функцій, воно веде спостереження за епідеміями, хворобами і станом здоров’я громадян та збирає інформацію про захворювання, проводить діагностичні дослідження, щоб мати реальну картину стану здоров’я населення. Питання лабораторій для нас принципово важливе. Нам передається певна кількість лабораторій. Це насіннєві лабораторії, але я розумію, що вони не зможуть виконувати функції забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя людей. Це ветеринарні лабораторії, але вони можуть проводити лише 60—70% необхідних досліджень. За винятком тих, що стосуються, наприклад, мікробіології, адже таке медичне обладнання у них відсутнє.
Тому логіка дуже проста: або ця лабораторна мережа Санепідемслужби буде в якийсь спосіб поділена з передачею нам закладів, що необхідні Держпродспоживслужбі для виконання її функцій. Тут наголошую: ми не претендуємо на всю лабораторну мережу. Або ж має бути прийнятий інший варіант, який забезпечить, щоб ми, за існуючих умов, мали можливість користуватися необхідними лабораторіями у рамках того фінансування, яке отримує ця лабораторна мережа.
Раніше передбачалося, що санепідемстанція реорганізуються у Держпродспоживслужбу, бо їх функції переходять до нас. Але це також мало свої недоліки, і Кабінет Міністрів ухвалив рішення про певний розподіл цих функцій. Класичні медичні питання були передані Центру громадського здоров’я МОЗ. Це логічно і зрозуміло, що є медична сфера, але є ще і санітарно-епідеміологічна складова, і питання харчової безпеки, і питання економічної безпеки у плані конкурентоспроможності українського продовольства. Тому, не ставлячи під сумнів прийняте урядом восени минулого року рішення, ми все ж обстоюємо нашу позицію.
— Як ставиться до неї МОЗ?
— Поки що, виходячи з тих робочих консультацій, які відбулися між нами і Міністерством охорони здоров’я, якщо казати м’яко і ввічливо, то вони не дали нам упевненості у тому, що ця сторона поділяє нашу точку зору на проблему. Більше того, МОЗ подало через Міністерство економічного розвитку проект урядового розпорядження про передачу всього комплексу лабораторій, мережі санепідемслужби у підпорядкування йому.
Тому ми намагаємося добитися захисту своїх — також державницьких інтересів — на рівні відповідних нормативно-правових документів. У нас мають бути гарантії виконання нами функцій контролю і нагляду на наявній ресурсній базі, інакше реформа призведе лише до мультиплікації витрат, що, погодьтеся, неприйнятно.
— І який ви бачите розвиток цієї проблеми?
— Якщо лабораторії передаються МОЗ, то тим самим нормативним актом має бути і забезпечена можливість проведення усіх необхідних лабораторних досліджень Держпродспоживслужбою. Тим більше, що, виходячи зі стратегічного бачення забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, значна частина його буде у перспективі передана на місцевий рівень. Це, у першу чергу, саме в частині виявлення і моніторингу захворюваності, а вже потім у сфері контролю і нагляду за загальною санітарною ситуацією. Але при цьому за центральною владою, за Держпродспоживслужбою залишиться функція нагляду і контролю.
У перспективі, за державою мають залишитися референсні функції, а замість утримання громіздкої мережі лабораторій слід перейти на оплату послуг тих, хто запропонує найкращі умови.
— Урегулювання лабораторної проблеми прискорить запуск вашої структури? Це розуміння є в уряду?
— Запустити службу — це наше ключове завдання. Процес створення триває півтора року. Реформа складна, вона не завжди однозначно сприймається, але є рішення уряду, яке треба виконувати. Це для нас догма і постулат. Приклад, коли державна структура створюється півтора року, викликає питання щодо дієвості реформ, щодо довіри населення до влади в галузі побудови системи безпеки, яка відповідає вимогам ЄС. Тому ми так педалюємо питання лабораторій, щоби якнайшвидше домогтися прийняття Кабміном розпорядження про фінансування служби. Зараз воно передбачене за статтею — господарські витрати Кабінету Міністрів. Кошти будуть передані нам після запуску служби, яка номінально створена, а реально ще не працює. Для того, щоб пропонувати Кабміну проект постанови про фінансування Держпродспоживслужби, нам потрібно чітко розуміти: чи ми перебираємо на себе частину фінансування, яка буде йти на лабораторну мережу, для проведення досліджень у рамках державного нагляду і контролю, чи ми отримаємо гарантії МОЗ, що вони обслуговуватимуть наші потреби у лабораторіях у рамках наявного бюджетного фінансування. Виконуючи, у принципі, ту саму функцію, що вони раніше виконували, але на безплатній основі для Держпродспоживслужби. Розуміючи, що це все забезпечується з бюджету держави. Якщо ми отримаємо певні гарантії, зафіксовані відповідними документами, то ми готові в горизонті за 7—10 днів розпочати активну роботу.
Редакція газети «Голос України» також переймається питанням харчової безпеки населення, тому ми відстежуватимемо процес запуску Державної служби з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів України та інформуватимемо про її роботу наших читачів. А також моніторитимемо розв’язання ситуації з МОЗ. Бо поки що це Міністерство, схоже, змушує Держпродспоживслужбу грати у гольф сальмонельозними яйцями на їх полі, де до всього ще й немає лунок.
