Суспільний інтерес до бійки, яка сталася на лижному курорті «Драгобрат» 10 січня за участю представників «Правого сектора», навіть після ухвали Апеляційного суду Закарпатської області (див. «Голос України» за 13 і 26 січня), не вщухає. А швидше, навпаки. Голова ОДА Геннадій Москаль  оприлюднив коментар у понеділок. Він, зокрема, зазначає, що після подій в Апеляційному суді Закарпатської області в ніч на 23 січня, де підсудні з групою підтримки в присутності суддів, прокурорів та ЗМІ скандували: «Москалю — смерть! Смерть! Смерть!», у нього виникло дежавю. 

 

— Щось схоже вже було — у Німеччині в 1933 році. Хочу сказати, що страху за своє життя в мене немає, я ніколи не ходив з охороною і не збираюся робити цього тепер. Але працюючи в зоні бойових дій головою (Луганської. — Авт.) обласної військово-цивільної адміністрації, я чітко бачив, хто приїхав воювати, а хто мародерствувати й наживатися на війні.


І хоча на Донбасі багато хто на ці речі дивився крізь пальці, я завжди нещадно боровся з ними. Бо вважаю неприпустимим, коли хтось, видаючи себе за патріота, веде війну не з агресором, а з власним народом.

Громадськість має чітко розуміти, хто є патріотом і героєм, а хто просто, одягнувши камуфляж, нашивки «Правого сектора» чи іншої організації, займається відвертим криміналом.


Я не ставлю під сумнів заслуги підсудних у зоні АТО, якщо вони справді є. Просто хочу констатувати факти, які засвідчують повний параліч і бездіяльність усієї правоохоронної системи України. Що й призводить до злочинів на зразок того, що стався на «Драгобраті», а також ексцесів у Апеляційному суді.


Наведу дані тільки за двома епізодами, хоча на сьогодні їх набагато більше. Перший — кримінальне провадження № 120 141 000 600 070 77 від 13 грудня 2014 року. Цього дня група осіб у камуфляжній формі зайшла в будинок № 57/3 по вул. Червоноармійській у Києві, в аудиторію № 215, де проводилася лекція, здійснила кілька пострілів у стелю з вогнепальної зброї, побила 13 осіб, що слухали лекцію, і відібрала в них особисті речі (гроші, мобільні телефони тощо). Після чого злочинці викрали одного з побитих і погрожували йому зброєю, вимагаючи викуп. За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 146 («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини») та ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу («Розбій»). 30 грудня 2014 року Печерський райсуд Києва виніс ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваних у скоєнні злочину, серед яких і відпущений на поруки Апеляційним судом Закарпатської області Антон О. (Бєс). Ухвала Печерського суду ніким не скасована й досі дійсна. І якщо Апеляційний суд Закарпатської області відпустив Бєса на поруки за епізод на «Драгобраті», міліція м. Києва мала приїхати й виконати ухвалу Печерського суду від 30 грудня 2014 року за епізод у Києві. Однак не приїхала й не виконала. До речі, вказана ухвала суду стосується також мешканця Києва Андрія М., котрий згодом став фігурантом у справі про вбивство Олеся Бузини. Якби він був затриманий і притягнутий до кримінальної відповідальності після розбою й викрадення людини в грудні 2014 р., то не було б скандалів, пов’язаних із вбивством О. Бузини в квітні 2015р.


Другий епізод. 3 березня 2015 року у Києві по вул. Майорова група злочинців викрала й незаконно позбавила волі місцевого мешканця, котрого били, катували, вимагали гроші. За даним фактом відрито кримінальне провадження № 120 151 000 000 003 86 за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»). Міліція встановила причетних до викрадення, серед яких Василь М. (Хорват) і Антон О. (Бєс). Ніхто з підозрюваних не був затриманий, хоча вони вільно роз’їжджали по території України.


Якби Апеляційний суд мав ці два факти, Антон. О. не випустили б на поруки, однак ніхто з правоохоронців Києва жодних матеріалів суду не надав.


Підкреслюю, що вказані злочини жодного стосунку до зони бойових дій на Донбасі не мають. Так само, як і п’яна стрілянина на «Драгобраті». Останній злочин став прямим наслідком бездіяльності правоохоронної системи.

Люди відчули безкарність, уседозволеність і зрозуміли, що при таких правоохоронцях можна робити будь-що, прикривати це псевдопатріотичними лозунгами й залишатися непокараними. Кримінальні провадження по Києву, а також названі мною раніше по Кіровоградській, Львівській та Івано-Франківській областях не були об’єднані, що й призвело до ексцесів у Апеляційному суді Закарпатської області в ніч на 23 січня.


Я звернувся до Генпрокурора України, — завершує коментар Г. Москаль, — з проханням дати доручення об’єднати всі епізоди в одне кримінальне провадження. Їхню кваліфікацію видно й без вищої юридичної освіти — це бандитизм і створення злочинної організації...


... Якщо це так, а не довіряти словам генерал-лейтенанта міліції, екс-заступника міністра МВС і голови СБУ, відомого політика Г. Москаля немає підстав, — тоді справа «Драгобрат» набуває нового — і на державному рівні! — розвороту...


Закарпатська область.