Берегометське лісомисливське господарство, що на Буковині, одним із перших вирішило надати свої бази відпочинку для реабілітації воїнів, які пройшли війну на сході. Торік тут відпочили зі своїми родинами 570 наших захисників, тим часом у планах лісництва — поглиблення благодійної місії.

Свого часу у лісництві на затишних галявинках зорганізували будиночки, щоб було де відпочити працівникам, а також зупинитися на привал мисливцям, які так облюбували місцеві багаті на дичину хащі. Втім, заїздили гості туди переважно сезонно або ж на певні дати, а решту часу приміщення простоювали, і їхнє утримання лягало на бюджет підприємства. Проте віднедавна тут вирішили, що свіже повітря, чарівна природа і домашній затишок та тепло можуть неабияк допомогти адаптуватися до мирного життя нашим хоробрим воякам.

— Спочатку, — розповідає заступник директора з благоустрою, рекреації, туризму та комунікацій Тетяна Тирон (на знімку), — ми запросили місцевих воїнів, потім шукали хлопців через волонтерів, а тепер уже фактично працює сарафанне радіо, і всіх, хто телефонує, ми намагаємося прийняти, організувати їм достойний відпочинок, щоб вони позбулися жахів війни.
До речі, каже Тетяна, серед їхніх відвідувачів було багато хлопців із Донеччини та Луганщини.
А щоб відпочинок був максимально корисним, на бази лісництва, яких у підприємства кілька і які розташовані в найкрасивіших місцинах, запрошують психологів, творчі колективи тощо. Сприяє реабілітації і ліс з його дарами — грибами і ягодами, а взимку незаймана природа. Біля одного з комплексів — озеро, наповнене рибою. До слова, вода тут джерельна, тож фактично все літо можна ще й купатися, не кажучи вже про сауни та лазні, які функціонують на базі. А ще фруктові дерева, вони ростуть просто на лісовій галявині; домашні продукти, бо в господарстві мають власну корівку. Одне слово, все це налаштовує на затишний сімейний відпочинок. Щодо самого слова «сімейний», то, як зазначила пані Тетяна, спочатку вони приймали лише самих хлопців, але дуже скоро зрозуміли, що тим, хто пройшов страшні випробування, насправді дуже важко адаптуватися до мирного життя в колі лише своїх побратимів по зброї, просто змінивши місце перебування. Вони важко знаходили собі заняття, інколи навіть доходило до крайнощів. І тоді у лісництві вирішили, що прийматимуть на відпочинок воїнів із їхніми рідними чи близькими людьми. Це дало позитивні плоди — хлопці поруч з дітками, дружинами стають м’якими, поблажливими, навіть трохи по-дитячому ніжними, каже пані Тетяна.
Подбали лісники і про культурну програму відпочивальників. Так, у ніч на Івана Купала, розповідають, аж до 2-ї години були справжні гуляння з хороводами, пусканням на воду вінків, накрили щедрі буковинські столи. Не менш цікаво проходять й інші свята, надто Новорічні, Різдвяні, Великодні, адже на Буковині у великій пошані народні традиції.
— Роботи ще дуже багато, — підсумовує Тетяна Тирон. — Але нам такий рух до снаги. Тому всі бази, які раніше були збудовані для відпочинку самих працівників лісу й мисливців, тепер переобладнуємо, вдосконалюємо і намагаємося зробити доступними не лише для учасників АТО, а для всіх тих, хто любить природу і хотів би провести тут свою відпустку.
Насправді говорити про зовсім дикі місця не доводиться, адже всі будиночки добре вмебльовані, мають усі зручності, у кранах чиста, фактично джерельна вода, є кухня з посудом, на якій господині зможуть готувати.
На самій же території можуть перепочити й ті, хто здійснює похід у гори. На спеціальному майданчику легко розбити намети для перепочинку чи ночівлі, а заодно і скористатися душем чи навіть попаритися в сауні. Звісно ж, таким відпочивальникам також запропонують свіже молоко чи сир і сметану або ж дари лісу. До речі, як розповіла нам Зінаїда Олексіївна, яка опікується тут господарством, їхня Лиска сама ходить на пашу, а в обід і ввечері чітко по годинах повертається на доїння. Ось така розумниця. Кажуть, хотіли б ще завести і овець чи кіз, проте побоюються вовків, надто вони вже люблять цих тваринок. Проте сіроманці тут не єдині сусіди лісників. Бачили й ведмедя. Клишоногий, кажуть, дуже мирний: походить-походить навколо — і подалі в ліс. Щоправда, якось була одна майже кумедна історія. Забрів ведмідь на сусідську пасіку, взяв вулика і покосолапив з ним до води: щоб бджоли повилітами, а тоді вже й можна ласувати солоденьким.
Ще один напрям пропонують у лісництві. Їхніми базами, кажуть, можуть скористатися і науковці та студенти, приміром, біологічного чи географічного факультетів. Цього літа тут уже побували польські групи, що займаються питаннями біоценозу. Тож вітчизняним також будуть раді.

Довідково

Державне підприємство «Берегометське лісопромислове господарство» — найбільший платник податків у районі. 2015 року до бюджетів усіх рівнів було сплачено 18 мільйонів гривень.

 

 

На одній із баз лісництва.

Фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА.