У політикумі тривають дискусії щодо конституційних змін, доцільності проведення референдуму з цього питання, а також щодо відображення в конституційній реформі Мінських угод. Про це йшлося на круглому столі, проведеному в Інституті Горшеніна.

 

Заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд висловила побоювання, що у змінах до Конституції щодо децентралізації закладено «міну сповільненої дії», яка може зруйнувати зсередини всю державу. Йдеться про пункт 18-й Перехідних положень змін до Конституції щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування на Донбасі.

На переконання О. Сироїд, перспективність конституційних змін залежить від кількох речей, зокрема, в суспільстві має виникнути величезний запит на реформи. Такий запит, безумовно, є щодо судової реформи, вважає вона. А ось щодо децентралізації, спротив виник якраз через цей найсуперечливіший 18-й пунк Перехідних положень.

«Важливо забезпечити у змінах до Конституції баланс влади, який гарантував би максимальне дотримання прав людини — це головне завдання змін, — сказала О. Сироїд.

— Найбільшою помилкою конституційного процесу є те, що він народжений не в Україні, а зовні, що він народжений Мінськими домовленостями. І було змішано конституційний та мирний процес, через що й виник конфлікт».


Водночас лідер депутатської фракції Блоку Петра Порошенка Юрій Луценко запевнив, що ідея змін до Конституції не нав’язана ззовні, а народилася в самій Україні. Політик зізнався, що особисто до нього ідея конституційних змін прийшла в ув’язненні, коли він зрозумів, що треба міняти не тільки керівництво держави, а й систему відносин у владі. «Майдан стояв не тільки за зміну Януковича, а й за зміну системи», — сказав Ю. Луценко та підкреслив, що «ідея змін до Конституції — це ідея українців, і вони за це билися. Відтак завдання політиків змінити систему влади». Лідер пропрезидентської фракції також висловився категорично проти того, щоб депутати перекладали свої функції, у тому числі й щодо змін до Конституції на виборців, тобто проти ініційованого прем’єром всеукраїнського референдуму. Водночас Ю. Луценко наголосив, що ключовими завданнями у процесі конституційної реформи мають бути: врегулювання відносин у владному трикутнику Президент — Верховна Рада — Кабінет Міністрів; децентралізація як метод заспокоєння суспільства та конфлікту між центральною владою та регіонами, а також реформа судочинства як метод боротьби з корупцією. На його думку, після схвалення цих змін до Конституції через певний час треба ухвалити повністю новий модерний Основний Закон, тобто нову редакцію цієї Конституції. Парламентарій також висловив думку, що закон про особливості місцевого самоврядування на Донбасі був вимушеним реалістичним кроком. Політик вважає, що є два варіанти розвитку подій: побудувати стіну на лінії розмежування на сході України чи врахувати особливості місцевого самоврядування на Донбасі. Ю. Луценко відкинув побоювання, що на Донбасі, керуючись цим законом, місцеві лідери зможуть впливати на зовнішню політику України, формувати власні суди, поліцію, прокуратуру, бо це не є повноваженнями місцевого самоврядування. Та як запобіжник він пропонує ухвалити зміни до Регламенту Верховної Ради — щоб будь-який закон про особливості самоврядування у будь-якому регіоні (адже мова може йти не лише про Донбас) приймався лише конституційною більшістю, понад 300 голосів.


Проте у «Народному фронті» не відмовляються від ідеї схвалення конституційних змін на референдумі. «Ідея з референдумом — це пропозиція у відповідь на виклики часу, на необхідність дискусії щодо балансу владних повноважень», — сказав народний депутат Остап Семерак. Він визнав, що суспільство вимагає швидких і кардинальних змін до Конституції, однак, на його погляд, політикам не вдається знайти компромісний варіант, бо вони намагаються написати Конституцію «під себе».


У контексті виконання Мінських домовленостей Ю. Луценко покладає великі сподівання на запропонований Президентом України план, що передбачає контроль над україно-російським кордоном на Донбасі за участі міжнародного контингенту ОБСЄ за виключенням (країн НАТО і країн сусідів) разом з українськими прикордонниками, а також міжнародну поліцейську місію на кшталт тої, що діяла в Косово. Такий варіант нині ще не сприймається Росією, але певні зрушення є.