Діагноз «онко» — не вирок!

4 лютого 2016 4796

Сьогодні — Всесвітній день боротьби проти раку

Ця недуга належить до числа найважчих і найнебезпечніших у світі. Більше неї людських життів забирають нині тільки серцево-судинні захворювання. Сумна статистика щодо цього і в Україні. У нашій країні мінімум один мільйон онкохворих. Ця цифра відображує кількість осіб, які перебувають на медичному обліку. А скільки їх насправді! За даними Національного інституту раку, щорічно в Україні на рак занедужує майже 170 тисяч осіб. Щодня виникає 450 випадків захворювання й одночасно фіксується понад 240 летальних випадків. Ризик занедужати мають кожен четвертий чоловік і кожна п’ята жінка. Проте директор інституту, доктор медичних наук, заслужений лікар України Олена Колеснік (на знімку) вважає, що діагноз «рак» — не вирок. На її переконання, яке вона висловила в інтерв’ю «Голосу України», хворобі можна ефективно протистояти.

— Олено Олександрівно, вітчизняні показники набагато «перевершують» закордонні, наприклад, європейські? І яка тенденція онкозахворюваності в країні?

— Треба мати на увазі, що онкологія — це насамперед хвороба людей похилого віку. А якщо врахувати істотне старіння останніми роками нашого населення, неважко вгадати й тенденцію онкостатистики: захворюваність зростає. Причому в усіх напрямах — це стосується раку щитовидної залози, молочної залози в жінок, простати й легень у чоловіків, рака товстої кишки. І все-таки не можу сказати, що захворюваність у нас вище, ніж у країнах Європи. Але результати лікування трохи гірші — це правда. І проблема не у фахівцях. Українські онкологи не гірші за європейських. Просто можливостей у наших пацієнтів одержувати повний спектр лікування трохи менше. Скажімо, відсутність страхової медицини призводить до того, що хворі змушені, наприклад, частково лікарські засоби купувати самостійно. Лікування тривале, необхідні матеріальні витрати. Хтось може, а хтось ні. У розвинених же країнах пацієнти одержують лікування за рахунок страхової медицини. І стільки, скільки необхідно. Усі ці фактори впливають на результати лікування хворих.

— У Національному інституті є своя стратегія боротьби з раком?

— Ми насамперед дотримуємося світових стандартів у лікуванні. Лікування онкологічного хворого має бути комплексним. Але потрібно зазначити, що клініка є прихильником агресивної хірургічної тактики. За хірургічними втручаннями вона одна з найкращих в Україні — виконуються унікальні операції на високому технічному рівні. Часто робимо операції навіть тим пацієнтам, від яких уже всі відмовилися. Щорічно здійснюється понад 10 000 оперативних втручань. Зазначу, що хірургічний метод — основний для позбавлення багатьох форм пухлин. Але, повторюся, лікування має бути комплексним, комбінованим. І як правило, 80% пацієнтів разом з хірургічним лікуванням отримують також лікарську й променеву терапію. Застосовуємо і вітчизняні, і закордонні засоби.

— Якими власними розробками колектив інституту поповнив останнім часом лікувальний арсенал практичної охорони здоров’я?

— З їхньої великої кількості відзначу насамперед апарат під назвою «Магнітерм». За його розроблення наші медичні фізики удостоєні в 2013 році державної премії в галузі науки й техніки. Апарат дає змогу поліпшити доставку лікарських засобів у пухлину при проведенні хіміотерапії. Гарні первинні результати, що відкривають привабливі перспективи ефективного практичного застосування, отримані й під час пілотного дослідження вакцини, створеної в нашій лабораторії експериментальної онкології. Запропоновано також багато хірургічних методик для використання в онкоурології, хірургії пухлин черевної порожнини. Вони, до речі, викликають чималий інтерес закордонних колег. Слід зазначити, що в Україні реалізується державна програма «Онкологія», яка передбачає розробку загальної стратегії розвитку онкологічної науки й практики. Як головна наукова установа країни онкологічного профілю наш інститут є основоположником розроблення національних стандартів лікування онкохворих. До цієї роботи приєдналися практично всі вітчизняні онкологи. Відповідно до директив Євросоюзу в Україні, як і в інших країнах, має бути створено єдиний медичний простір. Для онкологічної галузі це завдання особливо актуальне.
— Як важлива умова раннього виявлення онкозахворювань?

— Саме так. У такій відповідальній справі, коли йдеться про долю десятків, а то й сотень тисяч співвітчизників, необхідно повністю виключити розрізнені дії лікарів і клінік. Повинна існувати загальна тенденція, вища ієрархія стандартів. І що особливо важливо — раннє виявлення, скринінг захворювань. Насамперед у тих випадках, коли виявити недугу або передумови до неї, її зародження не особливо важко. Це стосується, наприклад, раку шийки матки, молочної залози, товстої кишки — способи діагностики тут нескладні, це можуть зробити звичайні гінекологи й гастроентерологи.

— Але чи часто наші громадяни в обов’язковому порядку й системно ходять на профілактичні огляди — хто махає на них рукою, хто не має часу й можливості, а хто й просто боїться...

— А шкода. Така безвідповідальність — назву це так — нас і губить. Як свідчить усе та ж статистика, під час оглядів виявляється п’ять, а то й десять відсотків осіб, які мають або рак на ранній стадії розвитку, або передракове захворювання. Ці люди, зрозуміло, потребують лікування. І повинна особливо підкреслити: діагноз — не вирок, якщо пролікувати хворобу на ранній стадії, позитивний результат забезпечений. А от при пізньому виявленні, коли захворювання досягло третьої і тим більше четвертої стадії, необхідні величезні зусилля лікарів, самих пацієнтів, їхніх рідних, великі фінансові витрати. Шансів же на одужання, на жаль, дуже мало.

— Це правда, що загалом на лікування онкохворого витрачається півмільйона гривень?

— Суми різні. При першій стадії захворювання для його успішного лікування може вистачити однієї тисячі гривень, а ось при четвертій, що вимагає лікування найсучаснішими дорогими препаратами цілеспрямованої дії, може справді знадобитися півмільйона. Тобто, знову ж таки, що раніше буде виявлено онкологічне захворювання, то більше шансів на успішне лікування й мінімізацію витрат на нього.

— Чи є надія, що вже в недалекому майбутньому може з’явитися препарат типу панацеї?

— Таблетка від раку?

— Щось таке.

— Ні, такого не буде й бути не може, бо механізм утворення різних пухлин не однаковий. Тому однією «таблеткою» хворобу не вилікувати. Припустимо, хтось у дитинстві перехворів на гепатит С. Внаслідок цього через 25 років може виникнути цироз печінки, який часто призводить до раку цього важливого органа. Спочатку механізм такого негативного переродження був запущений вірусом гепатиту С. Зовсім інший вірус є джерелом раку шийки матки в жінок. Але що показово: якщо дівчаток, скажімо, у десятилітньому віці почати вакцинувати, то онкохвороба їх омине. Причиною раку може бути також генетичний синдром, коли захворювання визначається спадковими факторами. А ось рак легені — це переважно проблема куріння: людина починає хворіти через пристрасть до тютюну. Словом, скільки різновидів онкологічних захворювань, стільки й способів лікувального впливу на них.

— Що, на ваш погляд, потрібно зробити, щоб профілактичні огляди в нашій країні стали обов’язковими, вважайте, повсякденною справою для кожного з нас?

— Необхідне фінансування, причому невелике. Ще важливіше — політична воля держави, її вищих посадових осіб. Має також бути бажання працювати в цьому напряму медиків первинної мережі. Це профілактика, це скринінг. Особливо велика й відповідальна тут роль сімейних лікарів — саме вони можуть звернути увагу на проблемного пацієнта, пояснити, що, наприклад, у харчуванні, способі життя корисно, а що пов’язане з ризиком, наскільки, зокрема, небезпечне перероблене червоне м’ясо — ковбаси та інше, що вже доведено. А ще велика роль ЗМІ, журналістів. Я розумію, час такий, що доводиться виживати, рекламувати речі, які не додають здоров’я людям, а скоріше навпаки. Але хто, як не ми всі, можемо й повинні подбати про нас самих. І наше об’єднання навколо великої мети перемогти рак, повірте, окупиться сторицею — його діагноз не буде вироком для будь-якої людини.

Довідка

Національний інститут раку є головною онкологічною медичною установою в Україні. Його колектив розробляє й виконує проекти державних і національних програм, проводить наукові дослідження в галузі діагностики, профілактики й лікування онкологічних захворювань, бере участь у розробленні нових препаратів, медичної техніки, апаратури, інструментів і пристроїв медичного призначення. У штаті інституту понад 1500 співробітників, серед них 300 лікарів і наукових співробітників, 27 докторів і 78 кандидатів наук. Тут утворилися і діють шість наукових шкіл. У клініці інституту щорічно одержують медичну допомогу більш як 15 тисяч пацієнтів, кількість консультацій перевищує 150 тисяч.

Розмовляв Віктор КОЛОМАК.

Київ.