до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України щодо зміни економічної політики для захисту національних інтересів, розвитку економіки та підвищення рівня життя громадян України
Українська економіка за останні 25 років скоротилася на 35%. Згідно з даними Світового банку, це найгірший результат у світі. Із 166 країн, які мали й розкрили повну статистику ВВП за 1990-2014 рр., він знизився лише в п’яти випадках. Україна «випередила» Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве (-1,6%) і Центральноафриканську Республіку (-0,94%). ВВП інших країн збільшився: з мінімальним приростом у Таджикистані (10,6%) і Демократичній Республіці Конго (20%), а у Китаї ВВП зріс у 10 разів. А ми втратили третину ВВП в реальному вимірі, хоча в 1990 році за ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) мали стартову позицію, кращу за Малайзію, Польщу та Білорусь, знаходилися на одному рівні з Туреччиною та Румунією.
Такий безпрецедентний економічний спад в Україні відбувся на фоні масштабної тінізації та монополізації економіки, технологічної примітивізації виробництва та деіндустріалізації, зовнішньої фінансової та енергетичної залежності, розквіту корупції та формування і консервації олігархічно-сировинного ладу. Натомість країни, які запроваджували економіку підприємницької ініціативи та інновацій, справедливої ринкової конкуренції і нових інвестиційних можливостей, економіку випуску та експорту продукції з високою доданою вартістю, успішно розвивались. Як наслідок, реальний ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) у 2014 році становив 8 267 дол. США, що вдвічі менше за ВВП Білорусі, Румунії, Туреччини та втричі менше за ВВП Малайзії чи Польщі. Номінальний ВВП України становив у 2014 році 3 083 дол. США на душу населення.
Продовження політики ринкового фундаменталізму, однобоке фокусування на дерегуляції та приватизації як панацеї, «затягування пасків» населенню та фанатична фіскальна консолідація вкупі з регулярними закордонними запозиченнями, а також обмежувальна грошово-кредитна політика НБУ законсервували економічну модель, за якою Україна вивозить за кордон сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки, а ввозить дорогі енергоносії, готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну фінансову допомогу.
У результаті військової агресії Росії проти України та проведення такої недолугої економічної та грошово-кредитної політики з початку 2015 року промисловість впала вже на 13,4%, товарний експорт з України скоротився на 30,9%, обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився на 3,8 млрд. дол. США, офіційне безробіття (за даними МОП) сягнуло 9,4%, або понад 1,6 млн. осіб. Як наслідок, оновлений МВФ прогноз падіння ВВП на 2015 рік сягнув 11%, а за даними Світового банку — 12%.
Україна занурилася в економічну депресію, яка характеризується стійкою і тривалою негативною динамікою ВВП, втратою інвестицій, зростанням боргового навантаження на бюджет, спадом промислового виробництва, експорту, зайнятості, видатків домогосподарств, обвалом курсу гривні та інфляційним зростанням цін. Замість створення нової перспективи розвитку країна стоїть на межі соціальної дестабілізації, оскільки мільйони людей опиняються за межею виживання, а підприємці і молодь все більше емігрують за кордон в пошуках кращої долі. Ситуація критично ускладнюється військовими діями на сході України.
Головні економічні виклики, що постали сьогодні перед країною та потребують оперативного вирішення, представлені в Додатку 1 («Головні системні економічні виклики»).
З огляду на вищенаведене, закликаємо до негайної зміни державної економічної політики та невідкладної, скоординованої між усіма гілками влади, реалізації Антикризової програми розвитку економіки (Додаток 2).
З повагою лідер Радикальної партії Олег ЛЯШКО.
Заступник лідера Радикальної партії з економічної політики, голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор ГАЛАСЮК.
Додаток 1
Головні системні економічні виклики
1) Низький рівень доходів громадян, який через шокове трикратне знецінення гривні скотився на рівень економічно відсталих країн. Середній наявний дохід в Україні скоротився до 130$, а частка заощаджень — до 3,4%. Це знекровлює економіку та дестабілізує соціально-політичну ситуацію в країні.
2) Високе безробіття, яке за офіційними даними (МОП) становить 9,4% працездатного економічно активного населення або 1,6 млн. осіб, а за рахунок «прихованої компоненти» (у т. ч. неповна зайнятість, відпустки за власний рахунок) є ще більшим — підкошує продуктивність економіки та додатково виснажує купівельну спроможність населення.
3) Дефіцит інвестицій, в тому числі прямих іноземних, вітчизняних приватних та державних інвестицій. В результаті багаторічної низхідної динаміки капітальних інвестицій рівень валового нагромадження основного капіталу — інвестицій в майбутнє економіки — скоротився до 12% від ВВП (при 19% в ЄС та понад 25% в країнах, що розвиваються).
4) Падіння виробництва та експорту, викликане як військовими діями на Донбасі і втратою російського ринку, так і відсутністю цілеспрямованої урядової промислової й торгівельної політики. За 11 місяців 2015 року промислове виробництво впало майже на 15%, а товарний експорт на 31% (навіть незважаючи на дію автономних торговельних преференцій для України з боку ЄС в рамках угоди про Асоціацію).
5) Фінансова залежність та макрофінансова нестабільність, викликана від’ємним сальдо торговельного балансу протягом останніх дев’ять років; трикратним шоковим знеціненням національної грошової одиниці; надмірним навантаженням державного і гарантованого державою боргу на економіку країни (80% ВВП у 2015 р., тоді як МВФ вважає критичним максимумом 60%) та непомірними бюджетними видатками на його обслуговування (14,8% видатків держбюджету-2016 — друга найбільша стаття держвидатків).
6) Енергетична неефективність та імпортна залежність. Енергоємність одиниці ВВП України в два рази вища за Чехію, в три рази за Польщу і в п’ять разів за Сінгапур. При цьому Україна на 33% залежить від імпортних енергоносіїв. Це робить багато видів української продукції неконкурентоспроможними на міжнародному ринку.
7) Технологічна примітивізація виробництва та експорту виражається в тому числі в низькій частці переробної промисловості у ВВП країни (лише 13% в Україні, на фоні 18% у Туреччині та Польщі, 21% — у Словаччині чи 30% у Південній Кореї), мізерній частці високотехнологічного експорту (лише 6% від усього товарного експорту в Україні, на фоні 8% в Польщі, 15% — в Чехії чи 47% в Сінгапурі). Це спричиняє низьку додану вартість, що створюється в економіці, а отже, і низькі соціальні стандарти в країні.
8) Надмірна тіньова економіка та соціальна несправедливість. Більше 50% економіки країни знаходиться «в тіні» та не сплачує податків. Отже, податковий тягар лягає на плечі найменш соціально захищених верств населення — вчителів, лікарів, військових, а тепер навіть працюючих пенсіонерів.
9) Всепроникна корумпованість державних інституцій. З корупцією стикається майже кожен українець. Найбільш часто вона проявляється в судах, податковій, на митниці, у виконавчій владі. Корупція знищує довіру суспільства та бізнесу до влади і гальмує розвиток країни.
Додаток 2
Програма розвитку економіки
1. Радикальні інституційні реформи та подолання корупції
1.1. Повна заміна суддівського корпусу та прокуратури. Відбір нових суддів і прокурорів на відкритих конкурсах серед правозахисників та інших фахівців, які користуються довірою суспільства.
Механізм: внесення змін до Конституції України та прийняття необхідних законів.
Ефекти: встановлення законності, відновлення довіри суспільства до судової та правоохоронної системи, а також до влади в цілому.
1.2. Оптимізація системи державного управління. Перегляд та оптимізація складу, функцій, повноважень та штатних розкладів органів влади. Відбір держслужбовців на відкритих конкурсах.
Механізм: прийняття Постанови Верховної Ради щодо комплексного реформування державної служби в Україні під парламентським контролем та прийняття необхідних актів виконавчою гілкою влади.
Ефекти: забезпечення ефективного публічного управління, відновлення довіри суспільства до влади.
1.3. Встановлення персональної відповідальності чиновника та запровадження інституту громадського обвинувачення в кримінальному провадженні. Введення не тільки дисциплінарної, а й повної майнової відповідальності службових та посадових осіб за неправомірні рішення відносно громадян та суб’єктів господарювання. Передбачення можливості використання громадянином в суді аудіо- та відеодоказів вимагання у нього хабара.
Механізм: прийняття відповідних законів Верховною Радою.
Ефекти: реальний захист інтересів громадян та бізнесу перед обличчям влади та перетворення суспільства на «антикорупційного прокурора».
2. Фінансова стабілізація
2.1. Реструктуризація державного боргу України шляхом проведення перемовин з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними державними кредиторами України щодо списання суттєвої частини зовнішнього суверенного та гарантованого державою боргу.
Механізм: проведення урядових перемовин з міжнародними некомерційними кредиторами з наступною ратифікацією їх результатів Верховною Радою.
Ефекти: зменшення навантаження державного боргу на економіку та скорочення видатків на його обслуговування, вивільнення фінансових ресурсів для державного інвестування.
2.2. Лібералізація податкової системи, що передбачає зниження податкового тиску, передусім на фонд оплати праці, спрощення адміністрування податків, перегляд та звуження функцій Державної фіскальної служби.
Механізм: прийняття змін до Податкового кодексу Верховною Радою.
Ефекти: поліпшення бізнес-клімату, детінізація економіки та розширення податкової бази.
2.3. Контроль економічного кордону країни, що передбачає — запобігання контрабанді на митниці шляхом запровадження спільних прикордонних і митних постів з сусідніми країнами і приєднання України до комп’ютеризованої транзитної системи ЄС (NCTS), а також запобігання відпливу капіталу з України через трансфертне ціноутворення.
Механізм: прийняття змін до Податкового та Митного кодексів Верховною Радою та прийняття необхідних актів виконавчою гілкою влади.
Ефекти: спрощення митних процедур, знищення контрабанди та корупції на митниці, деофшоризація економіки та розширення податкової бази, покращення торговельного балансу.
3. Здобуття енергетичної незалежності
3.1. Ліквідація НАК «Нафтогаз України» та запровадження прозорого ціноутворення на ринку природного газу. Ліквідація монополіста-посередника НАК «Нафтогаз України», який є штучною корупційною надбудовою на ринку природного газу. Усунення неконституційної Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), відрегулювання цін на природний газ та запровадження прозорого для суспільства ціноутворення.
Механізм: прийняття урядового розпорядження про ліквідацію НАК «Нафтогаз України» та розділення видів діяльності (видобуток, транспортування) на окремі компанії згідно з вимогами Третього енергопакета ЄС та прийняття Верховною Радою законопроекту №3386 щодо НКРЕКП.
Ефекти: забезпечення законного і прозорого для суспільства ціноутворення на ринку природного газу, ліквідація корупційної складової та зниження тарифів на природний газ для споживачів.
3.2. Реалізація Державної програми збільшення видобутку природного газу в Україні. Зниження ренти на видобуток природного газу, встановлення податкових стимулів для нового видобутку та видобутку з малодебітних й інших непривабливих родовищ. Розробка і затвердження урядом відповідної програми, що у тому числі передбачатиме капітальні інвестиції на розвідку та розробку нових родовищ ПАТ «Укргазвидобування».
Механізм: прийняття урядом державної програми з відповідним фінансуванням та прийняття Верховною Радою пакета законів щодо стимулювання нового видобутку природного газу, у т. ч. з малодебітних, законсервованих, ліквідованих та ін. недіючих свердловин.
Ефекти: збільшення власного видобутку природного газу та забезпечення повної енергетичної незалежності України від імпорту природного газу, покращення торговельного балансу.
3.3. Реалізація Державної програми масштабної енергомодернізації. Розробка і затвердження урядом відповідної програми, що у тому числі передбачатиме співфінансування та пільгове кредитування заходів енергомодернізації у приватному та комунальному секторі за рахунок коштів державного бюджету. Стимулювання виробництва енергії з альтернативних джерел.
Механізм: прийняття урядом державної програми з внесенням Верховною Радою змін до держбюджету.
Ефекти: зменшення споживання енергоресурсів та енергоємності ВВП, економія поточних видатків державного та місцевих бюджетів, зменшення енергозалежності від імпорту енергоносіїв, покращення торговельного балансу.
4. Новий економічний курс
4.1. Створення системи державних інститутів та механізмів розвитку економіки. Забезпечення інституційної спроможності переходу країни від проїдання до інвестиційного розвитку, структурної модернізації та стимулювання економіки у тому числі шляхом створення/забезпечення таких інструментів як:
a) Експортно-кредитне агентство — спеціальна урядова фінансова інституція, яка сприяє просуванню українського експорту через страхування, гарантування та здешевлення кредитування експортних операцій, а також забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку експортерів;
b) Державний банк відбудови і розвитку — спеціальна фінансова інституція, що є агентом уряду з акумулювання міжнародної фінансової допомоги для надання доступних довгострокових кредитів, співінвестування в інфраструктурні та виробничі проекти (у т. ч. за моделлю державно-приватного партнерства);
c) Індустріальні парки — інструмент залучення інвестицій через промислові майданчики з готовою інженерно-технічною інфраструктурою та тимчасовими податковими стимулами для нових виробничих і науково-дослідних підприємств;
d) Агентство підтримки малого бізнесу —спеціальна державна інституція (аналог американського SBA), яка кредитує малий бізнес на пільгових умовах, сприяє його доступу до державних закупівель та надає комплексну консультаційну підтримку підприємцям;
e) Державно-приватне партнерство — механізм гарантування інтересів приватного інвестора при реалізації спільних із державою або муніципалітетами проектів.
Механізм: прийняття відповідних актів урядом та законів Верховною Радою.
Ефекти: забезпечення інструментарію ефективної, прозорої та підзвітної акумуляції і використання бюджетних коштів та міжнародної фінансової допомоги для дієвої реалізації державної економічної політики.
4.2. Прискорення економічного розвитку шляхом цілеспрямованого впливу на динаміку ВВП через усі його складові — інвестиційний попит, приватний та державний споживчий попит, експорт та імпорт — із налаштуванням усіх важелів економічної політики на «режим модернізації».
4.2.1. Збільшення інвестиційної складової економіки — валового нагромадження основного капіталу — для переведення економіки в режим модернізації, у т. ч. шляхом:
a) встановлення дієвих податкових, митних, тарифних, регуляторних та інших інвестиційних стимулів для залучення масштабних приватних інвестицій в реальний сектор економіки (у т. ч. податкові канікули для малого бізнесу, вигідні для вітчизняних виробників мита, звільнення реінвестованого прибутку від оподаткування, індустріальні парки з готовою інфраструктурою і податковими стимулами, нижчі енергетичні тарифи для нових виробництв, додаткові гарантії інвесторам в рамках державно-приватного партнерства та ін.);
b) орієнтація грошово-кредитної політики на підвищення «фінансової глибини» реального сектору економіки (у т. ч. через спрямування бюджетних коштів та міжнародної фінансової допомоги на кредитування малого бізнесу, нових та наукомістких виробництв; впровадження державних програм компенсації відсотків за кредитами малого бізнесу, нових виробничих підприємств та ін.);
c) суттєве підвищення ролі держави як інвестора, здатного тимчасово замінити приватного інвестора в економіці до відновлення довіри останнього (у т. ч. через масштабну розбудову та модернізацію інфраструктури; бюджетні програми закупівлі обладнання, устаткування, комплектуючих вітчизняного виробництва; державні будівельні програми; участь у різноманітних проектах публічно-приватного партнерства та ін.).
4.2.2. Стимулювання експорту українських виробників, в тому числі через ліквідацію регуляторних обмежень для експортерів; державне страхування, гарантування та здешевлене кредитування експорту; підписання нових двосторонніх угод про вільну торгівлю з країнами, перспективними для українського експорту; розвиток дієвої мережі закордонних торговельних представництв.
4.2.3. Підвищення купівельної спроможності громадян, у т. ч. шляхом не номінального, а реального підвищення мінімальних соціальних стандартів у поєднанні зі зниженням податкового тиску й масштабною детінізацією економіки на фоні стимулювання виробництва для недопущення вимивання ресурсів з економіки через імпорт.
Механізм: прийняття відповідних актів урядом та законів Верховною Радою.
Ефекти: прискорена реабілітація економіки, перехід до випереджаючого розвитку та підвищення рівня життя мешканців України.
4.3. Акумуляція міжнародної фінансової допомоги та винайдення внутрішніх резервів для фінансування прискорення економічного розвитку. Державне стимулювання передусім інвестиційного попиту, експорту, а також розвиток виробництва потребують масштабного фінансування, яке може бути забезпечено державою за рахунок таких джерел як:
a) оптимізація поточних видатків держбюджету;
b) подолання контрабанди на митниці;
c) ефективне управління державною власністю;
d) детінізація та деофшоризація економіки;
e) додаткове оподаткування сировинної економіки;
f) цільова грошова емісія у виробничу сферу;
g) міжнародна фінансова допомога.
Критично важливим є залучення міжнародної фінансової допомоги до реального сектору економіки в обсягах, необхідних для створення ефективної структури економіки — сучасний план Маршалла. Перехід до використання міжнародних донорських ресурсів не на «проїдання» через державний бюджет, а на розвиток через спеціальні інститути економічного розвитку за досвідом успішних країн.
Механізм: прийняття відповідних актів урядом та законів Верховною Радою.
Ефекти: ресурсне забезпечення структурної модернізації економіки та її прискореного зростання (сучасний план Маршалла для України).
5. Соціальний розвиток
5.1. Національна програма зайнятості. Фіскальне стимулювання створення нових робочих місць, а також реалізація програм тимчасової зайнятості для подолання безробіття (у т. ч. для відновлення інфраструктури регіонів, що постраждали внаслідок військових дій; модернізації та відновлення виробництв; виконання соціальних робіт тощо).
Механізм: прийняття відповідних актів урядом та законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення рівня зайнятості населення; зменшення навантаження на соціальні фонди; збільшення купівельної спроможності домогосподарств; забезпечення соціальної стабільності.
5.2. Національна програма здоров’я. Збільшення фінансування охорони здоров’я, фізкультури та спорту через Фонд гуманітарного розвитку (за рахунок надходжень від лотерейного бізнесу, виробників та імпортерів алкогольних напоїв та тютюнових виробів), державне стимулювання підвищення народжуваності, пропаганда здорового способу життя.
Механізм: прийняття Верховною Радою законів №3597 та 3598 про фонд гуманітарного розвитку та відповідних актів урядом.
Ефекти: доступна та якісна медицина, зменшення рівня захворюваності, підвищення народжуваності, підвищення тривалості здорового життя.
5.3. Національна програма розвитку компетенцій. Навчання англійській мові з дитячого садочку та її впровадження як другої в університетах, розвиток компетенцій майбутнього, створення умов співпраці «Бізнес — Освіта й Наука — Держава».
Механізм: прийняття відповідних актів урядом та законів Верховною Радою.
Ефекти: підвищення якості дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти; покращення професійної орієнтації; зростання освітнього рівня та доходів населення, підвищення конкурентоспроможності економіки.
Матеріал надано Фракцією Радикальної партії.
