13-річна Ліза з берлінського району Марцан, яка прокинулася «знаменитою» після того, як на Першому каналі російського телебачення повідомили про її викрадення та зґвалтування біженцем зі Сходу, стала жертвою не лише власної брехні, а й збігу обставин. У спокійніші часи мало хто звернув би увагу на звичайні підліткові проблеми та їх наслідки, які переживає чи не кожна сім’я, де ростуть підлітки. Та й зазвичай про них знають лише рідні і близькі люди.
Нині про Лізину біду дізналася мало не половина людства. Крім співчуття до дитини, котра надто дорого заплатила за власну помилку, можна лише дивуватися, як швидко зараз поширюються новини. І як просто можна ними маніпулювати. А світ справді перетворився на маленьке село, в якому й досі точаться дискусії: чи не була історія вигаданою і хто це зробив? Кому знадобилися невдоволені маси російських німців у численних містах, і насамперед — перед дверима відомства канцлера? Також чи були найняті «статисти» на ролі родичів?
Антипутіністи стверджують, що так, і переконані: все це — підступи Кремля! Російська пропаганда сягнула найвіддаленіших куточків Німеччини, але ніхто цього не помічає. Хоч у тутешніх ЗМІ майже щодень з’являються нові історії і повідомлення, як жорстоко та нахабно працює механізм гібридної війни. Одного з німців це таки допекло: адвокат Мартін Лютле звернувся з позовом до суду проти Івана Благого, кореспондента Першого каналу російського телебачення у ФРН. Він стверджує, що журналіст брехнею і спотворенням фактів підбурює населення у й без того неспокійні для країни часи.
Хоч покарання у разі доведення провини серйозне — від 3 місяців до 5 років позбавлення волі, але Благой тим не переймається. В інтерв’ю одній із німецьких газет він пояснив, що в своєму репортажі нічого не стверджував і не робив висновків, а лише посилався на свідків і учасників подій. Тож чи вестиметься слідство взагалі, ще має вирішити державна адвокатура.
Тим часом, послухавши розмови Лізи по мобільному телефону, поліція повідомила, що ні зґвалтування, ні викрадення не було. Уникаючи гніву батьків через шкільні проблеми, дівчинка заховалася від них — трохи більше, ніж на добу — у свого друга. Поліція закрила провадження за відсутністю порушення.
Після цієї заяви правоохоронних органів умить усі замовкли: демонстранти, борці проти ґвалтування «наших дівчат і жінок», як себе називали російські переселенці, котрі прийшли з протестом до відомства канцлера. Зі сторінок ЗМІ щезли тітка й дядько Лізи, котрі дуже емоційно та детально розповідали її історію, зник адвокат сім’ї. І міністр закордонних справ РФ Лавров більше не згадував «нашу Лізу». Ніхто не вибачався, не виправдовувався. А кілька днів тому перелякана та розгублена мати Лізи в одному з інтерв’ю тремтячим голосом розповідає, що її дочку все-таки викрадали. Та й адвокат сім’ї стверджує, ніби на власні очі бачив сліди насилля на тілі своєї підзахисної. Тим часом мати Лізи повідомила, що, за порадою фахівців, аби не травмувати дитину й далі, вона помістила її у... психіатричну клініку.
Можна було б поставити на цьому крапку. Однак усе-таки залишається і чимало запитань. Зокрема, чому поліція досі не знає, що сталося упродовж 30 годин відсутності дівчинки? Водночас триває слідство стосовно чоловіків, котрі раніше мали сексуальні контакти з неповнолітньою Лізою. То, може, ця історія ще не
закінчилася?..
Берлін.
