Високопосадовці всіх рівнів стурбовані і при кожній нагоді не втомлюються повторювати, що при нарахуванні щомісячної плати за використання централізованого опалення повинно враховуватися коливання температурного режиму. Цілком справедливо посилаються при цьому на зміни до Постанови №630, що їх було ухвалено Кабінетом Міністрів України наприкінці минулого року. Такий механізм, мовляв, дозволить уникнути переплат за спожите тепло наприкінці кожного місяця. А населення платитиме за те, що реально спожито, а не за нараховане тепловиками. За розрахунками Мінрегіону та оцінками експертів, як рапортує прес-служба відомства, економія коштів для населення, що використовує централізоване опалення, може становити 20%. На словах то воно так! А насправді?
Незалежні аудитори стверджують, що майже 76% підприємств теплокомуненерго України продовжують постачати тепло за завищеними тарифами. Відсутність обліку теплової енергії та сама система розрахунку вартості опалення: плата нараховується не за фактично спожиті гігакалорії, а за квадратні метри за застарілими та завищеними нормативами тепловитрат дозволяє їм маніпулювати з показниками. Крім того, держава не встановлює межі у вигляді середньозваженої ціни на теплову енергію, що не перешкоджає монополістам закладати у витратну частину корупційні «бажання».
— У структурі вартості централізованого опалення 72% — це ціна на газ, решта — електроенергія, оплата праці, адміністративні, банківські та інші послуги, — коментує провідний аналітик ГО «Публічний аудит» Тарас Галайда, — посилаючись на відкриту інформацію, оприлюднену «Київенерго». Отож, за підрахунками фахівця, вартість централізованого опалення, що надається компаніями ТКЕ, з усіма податками та іншими витратами становить 623,88 грн/Гкал (із ПДВ). У межах цієї ціни постачають тепло лише 24% вітчизняних підприємств, а середній тариф по Україні вищий майже на 50 грн.», — вказує він: Дніпропетровськ (720 грн. /Гкал), Черкаси (734 грн.), Чернігів (740 грн.), Рівне (764 грн.), Суми (773 грн.), Херсон (781 грн.), Харків (905 грн). Погодьтеся, на тлі цих міст, столиця, навіть із урахуванням передбачуваного підвищення тарифів на 8,5%, виглядає досить непогано (з 657,24 грн. до 712,84 грн.; без лічильника відповідно — з 16,14 грн. до 17,50 грн. за 1 м2).
— Такий різнобій, — констатує фахівець, — через підхід держави до формування тарифів на тепло. Вони для кожного підприємства ТКЕ встановлюються індивідуально за формулою: витрати плюс прибуток поділені на обсяги споживання. А з прийняттям закону про заборону на встановлення тарифів нижче «економічно обґрунтованого рівня» апетити монополій, за оцінкою Тараса Галайди, будуть і надалі підвищуватися, а споживачам же обґрунтовуватимуть дедалі вищі ціни. До того ж величезна проблема — відсутність обліку теплової енергії та оплата не за фактичні Гкал, а за метри квадратні.
Якщо Київ — у трійці лідерів за кількістю лічильників тепла з показником в 77%, поступившись лише Хмельницькій та Львівській областям, то в решті регіонів цей показник надто низький. Так, Волинь обладнана лічильниками на 38%, Харківська та Дніпропетровська області — на 37%, Черкаська — 32%, Полтавська — 31%, Одеська — 28%. Найгірша ситуація на Тернопільщині — там є лічильники лише в 7% домогосподарств.
Отож незалежні громадські аудитори радять споживачам бути особливо уважними до температурних показників у помешканнях і, якщо вони не відповідають нормативним 18 градусам, вимагати перерахунку.
— Прем’єр-міністр широко розрекламував цей механізм, судячи з усього, аби збити градус напруження в суспільстві, викликаний завищеними тарифами на житлово-комунальні послуги, тож уже є чимало прецедентів, коли людям перераховували зайве сплачені гроші за холод у квартирі, — констатує експерт.
Інфографіка надана ГО «Публічний аудит».
Підсумовував Віктор БОНДАР.
