Слідство намагається встановити, хто винен у тому, що колись успішний банк зазнав фіаско, що змусило купувати валідол не одного українця з числа його вкладників.

 

 Як стало відомо з інформації на сайті ZN. UA, у кінці січня стосовно посадових осіб Дельта Банку розпочато кримінальне провадження в результаті розгляду матеріалів об’єднаного кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань під № 12015100060007565 від 24.11.2015 р. Ішлося про те, що першого заступника голови Ради директорів Дельта Банку Віталія Масюру підозрюють у причетності до розкрадання з банку понад 50 мільйонів доларів США, що на той час, за інформацією слідства, становило майже 1,2 мільярда гривень, пише ZN. UA. Майно: нерухомість та автомобілі — заарештовано. Повідомлення Віталію Масюрі не вручене, оскільки він перебуває за кордоном. Хоча, звичайно, така інформація мала б викликати почуття моральної сатисфакції у вкладників банку. Проте той факт, що у виведенні коштів підозрюють лише одну особу, насторожує. Бо просто взяти і вкрасти гроші з банку можуть лише озброєні гангстери чи хакери. Інші способи вимагають наявності талановитої схеми і документального супроводу, як мінімум, та ще участі і наявності підписів та погоджень аж ніяк не одного банківського посадовця. Провернути оборудку за такою схемою самотужки неможливо, стверджує сам Масюра в інтерв’ю Delo. UA. Та чомусь в інформації, яка просочилася в ZN.

UA від слідчих, поки що відомий лише один фігурант. Там також йдеться про те, що, мовляв, встановлено факт, згідно з яким «у кінці 2014 року В. Масюра без відповідного рішення кредитного комітету Дельта Банку підписав договір застави, за яким банк надав гарантійний депозит у розмірі понад 50,63 мільйона доларів по зобов’язаннях офшорної компанії Jamіco Fіnance Ltd (Британські Віргінські острови) перед Bank Wіnter § Co AG (Австрія). Чим надав цьому банку право самостійно списувати кошти з кореспондентського рахунку Дельта Банку. Що й було зроблено після того, як Bank Wіnter § Co AG письмово повідомив Дельта Банк про невиконання офшорною компанією зобов’язань по кредиту. Це в подальшому, як стверджує слідство, призвело до протиправного списання з коррахунку Дельта Банку згаданої суми і завдало банку відповідних матеріальних збитків».


Тож справа з поки що одним відомим викликає низку запитань не тільки у фахівців і журналістів, а й у громадськості. В інтерв’ю Delo. UA Віталій Масюра розповів, що згідно з історією і технологією таких відносин між банками, у нашому випадку між Дельта Банком та Bank Wіnter § Co AG, на практиці застосовується перевірена роками система контролю та підстраховок. А також, що пропозиції відкрити у Bank Wіnter § Co AG коррахунок Дельта Банку обов’язково мали передувати якісь попередні перемовини й узгодження, бо без таких навіть курку на Бессарабці не купиш. Хто їх проводив, коли, де, легко з’ясувати, каже він, у самому австрійському банку, і це буде правильним, якщо добиватися правди.


За словами Віталія Масюри, він їх не проводив, а без відома Казначейства, Клевер Менеджменту, Наглядової ради, Комітету з управління активами й пасивами відкрити згаданий коррахунок практично неможливо. Як не можна проводити такі операції до процедури реєстрації їх в НБУ. Підписаний договір Казначейство, за порядком, має передати у Бек-офіс для зберігання разом із розпорядженням на відкриття рахунку в операційній системі Дельта Банку з присвоєнням номера рахунку. Далі цей коррахунок має бути зареєстрований в НБУ, який може вимагати ще низку додаткових документів. Хто проводив переговори з Bank Wіnter § Co AG, з офшорною компанією з приводу підписання договору застави та інших документів, пов’язаних із цим, теж не завадило б з’ясувати. Усі ж бо на місці.


Як стало відомо з оприлюднених матеріалів, ця оборудка буцімто обговорювалася у стінах банку. Тобто йдеться про правило навіть не трьох, а чотирьох пар очей, як це називають у фінансових колах. Уже після цієї процедури мав би збиратися пакет документів, у цьому випадку для Bank Wіnter § Co AG, і спрямовуватися для підтвердження повноважень підписанта від Дельта Банку. Там цей пакет перевіряють, визнають достатнім чи недостатнім й очікують поштою пакет із підписаним договором застави. Паралельно свої рахунки в австрійському банку відкривають й офшорні компанії, котрі узгоджують та підписують з ним кредитні угоди. Напевно, слідство має розібратися і з цим та затребувати у Bank Wіnter § Co AG відомості, хто ці особи. Можна сподіватися, якщо буде досліджена історія й учасники відносин з Bank Wіnter § Co AG і компанією Jamіco Fіnance Ltd, то, можливо, поспливають інші прізвища контактерів із числа керівництва банку. Не зайве би з’ясувати, чи, можливо, є попередні схожі договори застави за підписом цих людей, котрі можуть бути доказом прецеденту?
Далі виконавець за порядком має передати готовий пакет документів зі своїми візами (договір застави, протокол Спостережної ради) підписанту від Дельта Банку, той візує і повертає пакет виконавцю. Документи йдуть у Bank Wіnter § Co AG на підпис їхньої сторони, а потім один екземпляр спрямовують Дельта Банку, щоби разом із протоколом Спостережної ради подати його у Бек-офіс для збереження і відображення в бухгалтерії. Чому б не розібратися, чи було все це зроблено?


Відповідь вкладники сподіваються отримати від слідства, яке, напевно, має намір з’ясувати, хто підписував заявку на отримання кредитних коштів з боку компанії Jamіco Fіnance Ltd? А ще — чи має місце у природі подання нею письмової заявки на отримання кредиту у Bank Wіnter § Co AG під заставу Дельта Банку для оформлення застави і підписання з Дельта Банком договору цієї застави? Також можна було б встановити, коли саме Bank Wіnter § Co AG перерахував кредитні кошти на рахунок компанії Jamіco Fіnance Ltd? І було це зроблено чи ні? Чи відображено у Бек-офісі Дельта Банку повідомлення від Bank Wіnter § Co AG про те, що договір застави набрав чинності?


Отож, правило кількох пар очей, каже Масюра у згаданому інтерв’ю, якщо воно було дотримане, згідно з інструкцією за технологією: виконавець—підписант—контролер, а це норма, що один співробітник готує й узгоджує оборудку та виносить її для ухвалення рішення уповноваженим органом, другий підписує, а третій перевіряє достатність внутрішніх повноважень. Це мало б усе прояснити у разі дотримання, у тому числі й щодо суми й органу прийняття рішення. Бо тільки після цього проводиться банківська операція з її відображенням у звіті. Чи поєднував Віталій Масюра усі ці функції, чи лише міг підписати угоду? Із цим слідчі теж, напевно, можуть розібратися без великих зусиль. Якщо, звичайно, з архіву ще не щезли всі рішення кредитного комітету і правління банку. Можна припустити, що якщо таке відбулося, то Масюру легко буде звинуватити у викраденні всього «кредитного портфеля». Тому не зайве перевірити і цю теку. Але, напевно, Bank Wіnter § Co AG, як серйозна фінансова організація, мав би й сам провести подвійну перевірку повноважень для з’ясування, власне, повноважень підписанта. Бо інакше угоду за тих чи інших обставин можна визнати недійсною через суд і повернути кошти у Дельта Банк.


У банківській сфері для викрадення коштів, окрім мотиву, треба мати ще й можливість для реалізації. У нашому випадку слід би з’ясувати, чи мав Віталій Масюра якийсь стосунок до цієї компанії, що він заперечує, як і свої переговори з Bank Wіnter § Co AG. Варто встановити, а хто, власне, мав такі контакти і хто вів переговори ціною питання у понад 50 мільйонів доларів? Тоді, напевно, вдасться з’ясувати, де ці гроші і чий кіт з’їв сметану. Як і те, чи відповідають реаліям заяви самого Масюри, що він пішов із Дельта Банку ще на початку 2014 року. Принаймні, чому б це не з’ясувати у співробітників, клієнтів тощо.


Як не завадило б запитати, а кому, власне, вигідно звинувачувати Віталія Масюру, котрий прив’язує свої проблеми до американської компанії Cargіll Fіnancіal Servіces Іnternatіonal, акредитиви якої були оголошені головою Наглядової ради Дельта Банку «фіктивними» нібито у відповідь на те, що Cargіll офіційно вимагав погашення боргу від Дельта Банку? Тоді американцям довелося віднаходити інші юридичні механізми погашення боргу, і тут їм у нагоді став саме Масюра, який допоміг налагодити стосунки з деякими позичальниками Дельта Банку, щоби забезпечити залік однорідних вимог із Cargіll.


Схоже, потім версія про виведення активів Cargіll із Дельта Банку стала дуже зручною, щоб виправдати банкрутство фінансової установи. Тоді Масюра проконсультував американців, чим міг викликати невдоволення голови Ради директорів Дельта Банку Миколи Лагуна. Масюра заявив пресі про абсолютну законність дій Cargіll щодо забезпечення заліку, бо це передбачено Цивільним кодексом і має безліч прецедентів у судах вищої інстанції.


Ще однією причиною атентату, на його думку, може бути дотичний стосунок до «Іллічівського зернового порту» та компанії «Стройбуд-Іллічівськ», на статутні фонди яких, у рамках кримінального провадження проти нього, був накладений арешт. Мовляв, інформацію про те, що він нібито має до них приналежність, було отримано з Інтернету. І цього виявилося достатньо для суду? Нині ці підприємства ще й потрапили у поле зору рейдерів, які колись захопили одеський ринок «7-й кілометр», а тепер, за словами Масюри в інтерв’ю Радіо Вєсті, натякають, що порвуть Cargіll разом із ним і заволодіють «активами, виведеними Каргіллом» із Дельта Банку.


В Одесі йдеться навіть не про 50 мільйонів, які на цьому рівні не є серйозними грішми в країні, де навіть з державних підприємств, за словами Прем’єр-міністра, розкрадаються мільярди. На жаль, журналісти не володіють необхідним об’ємом інформації, щоб дійти якихось конкретних висновків, тому варто дочекатися результатів розслідування, яке розставить крапки у справі. Якщо ж інші поінформовані чи згадані нами особи мають бажання висловити своє бачення, то ми готові оприлюднити їхню позицію.


Вкладників цікавить, чи буде з’ясовано, хто конкретно із кола названих у матеріалі осіб причетний до банкрутства Дельта Банку. Врешті-решт це лише задачка шкільного рівня, причому з усіма відомими.


Залишається сподіватися, що слідство об’єктивно й неупереджено розбереться зі справою про 50 мільйонів доларів із Дельта Банку і з’ясує, хто насправді стоїть за згаданою оборудкою, склавши з цього пазли ще й з рейдерськими атаками в Одесі.