Якби йшлося про окремі випадки, можна було б подумати, що це технічні помилки. Але незрозумілі цифри з’являються у тисячах платіжок. Така ситуація триває з літа. Здебільшого у графі «борг» з’являються чималі цифри, що не на жарт лякають споживачів. Надто тих, кому теперішні платежі даються вкрай важко. З початком року до цих головоломок додалася ще одна: заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Її ТОВ «Хмельницькгаз збут» запропонувало підписати всім абонентам. Але замість того щоб прояснити ситуацію з платіжками, новий документ ще більше напустив туману.
Масова плутанина розпочалася відтоді, як підприємство ПАТ «Хмельницькгаз» розділилося на два: одне має постачати блакитне паливо, інше — розподіляти його між споживачами. У цій ситуації для споживачів мало що змінювалося: газ — з того самого крана, абонентська служба — та сама, споживання — традиційне. Але у квитанціях раптом з’явилися борги в сотні, а то і тисячі гривень. Люди просто розгубилися від такої новини й одразу кинулися звіряти свої квитанції. Ажіотаж був просто шалений. Та газівники потроху заспокоїли скаржників. Мовляв, це просто технічні помилки через створення нової бази даних. Усім слід платити за показниками, а ситуація поступово роз’ясниться, борги зникнуть.
Цьому повірили, а головне — у багатьох родинах стали пильніше ставитися до платіжних документів. Так, про всяк випадок, щоб не було нових неприємних сюрпризів. Але в січні він таки з’явився, коли разом із платіжкою «Хмельницьказ збут» запропонував ще й новий договір.
У персоніфікованому документі, де вказано всі особисті дані абонента, у тих графах, де він мав би зробити свій вибір, чітко надруковано відповіді. Зроблено це й у найважливішому пункті, де має бути визначено сам процес розрахунку.
Зокрема, зазначено, що абонент погодився (у графі стоїть позначка «так») платити «на підставі даних оператора газорозподільчих мереж про об’єм газу, визначений за договором розподілу природного газу, за підсумками місяця».
Але як це розуміти? Як оператор може повідомити споживачу про підсумки місяця, коли саме той має вписати показники свого лічильника і за ними заплатити? Як альтернативу гіпотетично пропонують інший варіант: «за плановою величиною середньомісячного споживання газу на рівні **». Хто зрозумів, яким має бути той рівень? Як часто він змінюватиметься? Хто відповідатиме за зміни? Відповіді на ці запитання немає. Натомість є роз’яснення: «Постачальник зобов’язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об’єму газу за даними оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок споживачу». Зміст цього тлумачення так само важко зрозуміти. Який міфічний оператор за якими віртуальними даними має визначати суму платежу? А могло би бути так просто: лічильник, показники, тариф. Достатньо помножити одну цифру на іншу — і готовий результат. Але ж ні.
Не шукають простих шляхів...
Здається, постачальники роблять все, щоб ускладнити життя своїм клієнтам. Чомусь у графі, яка пропонує обрати звичний спосіб оплати за розрахунковою книжкою, стоїть категоричне «ні», а «так» — навпроти квитанцій постачальника. Хоч переважна більшість, особливо люди похилого віку, звикли до платіжних книжок. Навіть після того як компанія припинила їх видавати, абоненти всіляко намагаються обійти цю перепону — самі друкують та копіюють старі квитанції і навіть купують саморобні книжки. То навіщо городити тин із незрозумілих договорів і заплутаних способів нарахування ціни? Щоб заплутати споживача?
Заступник голови правління компанії Віталій Рейда пояснив, що кожен клієнт все-таки може поставити свою позначку. Та чи врахує хтось її? Бо, виявляється, договір є публічним, тобто підпише його абонент чи ні, принесе, надішле чи передасть на підприємство — не має жодного значення. Варто лише сплатити виставлений рахунок, як споживач автоматично вважатиметься підписантом. І нікого його думка вже не цікавитиме.
А як платити, коли в прикріпленій квитанції вказано віртуальні борги? На це також знайшлося пояснення. Для того, щоб не з’являлися необґрунтовані суми, потрібно на початку кожного місяця передавати на підприємство показники свого лічильника. А вже потім сплачувати за квитанціями. Якщо цього не зробити, то той самий загадковий оператор візьме середні показники за три попередні роки і виставить їх у ваш рахунок. Та невже простіше проводити такі розрахунки для десятків тисяч абонентів, аніж просто внести у базу даних показники лічильників, що надходять разом із квитанціями. Адже в них чітко зазначено, хто і які обсяги спожив.
...а прагнуть передоплати
У «Хмельницькгаз збуті» запевняють: роблять усе, щоб спростити відносини з клієнтами. Для цього запровадили електронний спосіб розрахунків, кожен може зайти у свій електронний кабінет, де міститься точна інформація. Для тих, хто може скористатися такою послугою, це справді зручно. Але не забуваймо, що переважна більшість абонентів краю — це люди, котрим вона недоступна з низки причин. І сподіватися на те, що найближчим часом усі вони придбають комп’ютери, просто нереально. Тож виходить, що їм і надалі мулятимуть око чужі борги за якісь середньоспожиті кубометри?
У компанії пояснюють, що не вони є ініціаторами новацій. Натомість згаданий публічний договір є типовим і затверджений НКРЕКП, а вимога дзвонити і передавати дані свого лічильника міститься у кодексі про розподільчі газові мережі. Крім того, для себе компанія не бачить жодних незручностей у нових порядках. А клієнт, хоче того чи ні, мусить звикати до нових правил. А ні — то його ще більше заплутають, коли видадуть окремі книжки за постачання газу і за споживання від різних операторів... Поки що це лише теорія, але вона може стати реальністю за подальшого реформування ринку газу. Не хочеться нікого лякати, але з огляду на теперішню практику відносин із споживачами, все можливо. Єдине, у що не хочеться вірити, — це те, що побудувати прозорі і зрозумілі відносини неможливо.
От, приміром, хмельницькі енергетики так само перейшли на нові правила, коли замість розрахункової книжки в окремих районах запровадили платіжні квитанції від оператора. І жодних проблем. Бо той виставляє рахунки за показниками кожного лічильника. Свого часу не виникало жодної плутанини, коли єдину квитанцію на воду розділили на дві — за водопостачання і відведення. Одне слово, де постачальник послуг зробив усе відкрито, споживачу теж усе зрозуміло. Чому тоді з газом усе так складно?
Під час суперечки про доцільність запропонованої схеми натяк на відповідь вирвався в одного із керівників компанії:
«Отримавши газ від постачальника на початку місяця, ми чітко фіксуємо його обсяги. Тож у кінці місяця маємо відзвітувати про його продаж. Саме тоді виникає розбалансування, яке необхідно перекрити...»
Чому газу надходить більше, ніж сплачується за нього, — тема окремої розмови. Та виходить, що компенсувати цю різницю покликані «середні» нарахування і «борги» у квитанціях. Бо хтось таки й заплатить! Потім вам проведуть перерахунок, усе звірять, визнають, що боргів немає, врахують заплачений аванс... Але це буде потім. А сьогодні газівники хочуть, щоб споживач заздалегідь заплатив за ще не спожитий газ. От тільки люди не надто прагнуть власним коштом підтримувати фінансове благополуччя газових монополістів.
Хмельницька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
