Ферму повністю вдалося відновити після пожежі
Село Покровка Новоархангельського району на Кіровоградщині віднедавна стало відоме далеко за його межами завдяки своєму «золотому» надбанню. До дорогоцінного металу, звичайно, воно не має жодного відношення. Але символічним таке визначення все-таки є. І, на думку багатьох, абсолютно справедливо. Мова про сучасну племінну високопродуктивну ферму «Золота коза».
Літопис підприємства ведеться з 2009 року, коли до України з Білорусі завезли понад сотню кіз зааненської породи — Тетяна та Сергій Орловські (на знімку) всупереч порадам та обставинам вирішили тоді створити власне господарство.
Молоко лікує
Жителі міста, а за освітою — менеджери-економісти, Тетяна і Сергій вже мали певний досвід у веденні бізнесу та необхідний стартовий капітал. Однак, переконаний Сергій, крім ідеї, фінансів та бажання заробити їх більше, будь-яка справа має приносити задоволення. А воно, на думку чоловіка, не можливе без усвідомлення того, що твоє діло корисне для людей.
«Чому саме козівництво?» — спливає мимоволі добре знайоме для Орловських запитання, на яке вони давали відповідь вже не один раз. В Україні, де кізочку можна побачити чи не на кожному вигоні чи біля городу, купити козяче молоко в звичайному продовольчому магазині навряд чи вдасться. Не часто знайдеш його й на базарі. Придбати цінний харчовий продукт можна хіба що у власниці малої рогатої худоби, та й то в невеликій кількості за наявності надлишків. А тим часом попит на специфічний продукт чималий. Не в останню чергу через його надзвичайні лікувальні та гастрономічні властивості. Найперше — козиним молоком можна вигодовувати немовлят, адже за складом амінокислот воно близьке до жіночого і вважається його найкращим природним замінником. Від нього не буває алергії, як від коров’ячого. Діатез, астма, туберкульоз, погіршення зору, захворювання щитовидної залози, хвороби травної системи, порушення обміну речовин — далеко не всі медичні проблеми людини, з якими допомагає боротися козине молоко. А ще воно виводить з організму радіонукліди, підвищує імунітет, служить профілактичним засобом проти пухлин. Словом, аргументів для його виробництва більш як достатньо. Тож, вивчивши ринки, конкурентне середовище та вітчизняні можливості ведення оригінального бізнесу, подружжя вирішило зайнятися ним.
Справу піднімали з нуля
Перша, основна проблема, з якою зіткнулися Орловські — придбання високопродуктивних тварин. Спочатку хотіли скупити зааненських кіз в Україні. Попоїздили в пошуках, але виявилося, що тут від чистопородних зааненців мало що залишилось. Знайшли їх в Росії — але кізочки виявились занадто дорогими. А потім подружжю зателефонували з Білорусі та запропонували купити готове стадо — чутки про те, що люди шукають козине поголів’я, дісталися туди від росіян.
За кілька років, розпочавши все з нуля, Сергій і Тетяна створили ферму з понад сотнею породних кіз та кількома племінними чистопородними козлами. У 2012 «Золоту козу» розділили на два господарства: фермерське, яке отримало статус «племінний репродуктор з розведення кіз зааненської породи» й особисте Орловської Тетяни, що спеціалізувалося на розведенні кіз кількох молочних порід: альпійської, ламанча і англо-нубійської.
Почали реалізовувати молодих козликів всім бажаючим, небезпідставно сподіваючись посприяти у такий спосіб поліпшити породність і продуктивність кіз в Україні. Та ще щедро роздавали поради новим партнерам, допомагаючи багатьом усвідомити, що не завжди треба організовувати ферму. Можна придбати одну-двох високопродуктивних кіз і пити чудовий лікувальний продукт.
Вогонь знищив усе
Вихід на виробництво максимального рівня продукції подружжя планувало за три-чотири роки. На початок 2014-го загальне поголів’я двох господарств налічувало 350 козиних маток і 10 козлів-плідників чотирьох порід.
Встановили міні-цех із переробки молока. Мріяли про розвиток екологічного туризму, вирощування овець на м’ясо, розведення екзотичних птахів. Але мрії поламав нещасний випадок. У ніч на 1 лютого 2014 року ферма «Золота коза», а також переробний цех і двоповерховий житловий будинок Орловських згоріли. Під час пожежі, офіційна версія причин якої — коротке замикання, загинуло понад три сотні кіз. Врятувати не вдалося жодної тварини. Для подружжя це було справжнім горем. І не через матеріальні втрати, а передусім через загибель улюблених тварин, кожну з яких вигодовували власноруч.
Та хоч втрату переживали дуже тяжко, проте закинути улюблену справу не змогли. Знову, з нуля, розпочали відбудовувати своє господарство. Добре, що працьовита сім’я не боїться конкуренції і постійно шукала однодумців. З метою обміну досвідом створила власний сайт http://www. zolotakoza. com. ua, співпрацювала з іншими подібними господарствами для обміну племінними тваринами. І в горі ті відгукнулися. Підтримка колег-козівників, вітчизняних і зарубіжних, стала тоді для сім’ї найбільшою втіхою.
Продукція завойовує міста
Сьогодні фермерське господарство «Золота коза» відновило виробничі потужності. Загальне поголів’я налічує 250 тварин. Та в процесі налагодження виробництва зіткнулися ще з однією проблемою — продукція з козиного молока знаходить збут лише у великих містах, жителі яких можуть дозволити собі чистий екопродукт. Собівартість ще досить висока — від 15 до 40 грн. за літр, залежно від сезону. Причина — велика частка ручної праці в виробництві, високі тарифи на електроенергію, відсутність власних орних земель, дорогі корми, віддаленість від мегаполісів. Поки що продукція по кишені не кожному споживачеві, проте в перспективі буде по-іншому, впевнені Орловські. Адже варта своєї ціни.
Продукцію під маркою «Золота коза» можна купити, в основному, на ринках та супермаркетах Києва та Кіровограда. Хоч пропозиції про співпрацю надходять з Дніпропетровська, Одеси, Харкова та інших міст. Однак можливість постачання цінної молочної продукції в інші регіони обмежується терміном зберігання. А сам бізнес продовжує залишатися аматорським. Молокозаводи не мають ліній з виробництва козиного молока чи іншої продукції з нього. Тож фермери самостійно організують цілорічний збут та переробку. Останній приділяють особливу увагу та докладають чимало зусиль. Переконані — йогурти, сири, бринза з козиного молока потрібні людям. Упевнені — вже зовсім скоро така продукція стане популярною в усій Україні.
Віддаючи започаткованій справі роки життя, Тетяна й Сергій не зациклились на козівництві як на бізнесі заради прибутку. Сім’я активно займається благодійністю — підтримують кількох дитячих будинків, багатодітні родини.
«Що допомагає, падаючи, підніматися і знову йти до успіху?» — запитую в Тетяни та Сергія. І чую у відповідь: «У будь-яких ситуаціях дотримуємося однієї з головних заповідей — вчиняйте з людьми так, як хочете, щоб вони вчиняли з вами».
Кіровоградська область.
Факт
За кордоном бюджет створення такої ферми, але зі значно більшою кількістю тварин (дві — три тисячі), становить до 1500 євро на одну голову. У «Золотій козі» все значно скромніше — за рахунок постійної економії та вирішення багатьох проблем власноруч.
Фото надано автором.
