Росіяни, які воювали на боці сепаратистів на Донбасі, скаржаться, що на батьківщині від них відвернулися.


Так званий «Союз добровольців Донбасу», що об’єднує тих, хто воював у Донецькій і Луганської областях на боці невизнаних республік, вимагає, щоби бійці отримали статус учасника бойових дій і повагу в суспільстві. Про це пише gazeta.ru у публікації «Ополченці Донбасу просять дати їм статус учасника бойових дій».


«Ті, хто воював на боці ДНР-ЛНР, кажуть, що держава ніяк не допомагає пораненим, жодних компенсацій родинам загиблих теж немає. Усе лікування й допомогу добровольці одержують від волонтерів чи громадських організацій», — зазначає видання.


Заступник керівника апарата «Союзу добровольців Донбасу» (СДД) Михайло Піменов стверджує, що випадків, коли ополченців не беруть потім на роботу, — десятки, коли не сотні, «бо в добровольців у Росії не завжди позитивний імідж». Тому й потрібен законопроект про легалізацію їхнього статусу — наприклад, прирівняти добровольців до учасників бойових дій, вважає він.


Загалом, за даними союзу, на Донбасі воювало кілька тисяч осіб, загинуло понад 200 і майже 300 дістали поранення.


Багато добровольців, які повернулися назад, не можуть пояснити дружинам, навіщо вони поїхали на Донбас, бо «очевидну відповідь — захист національних інтересів Росії» більшість росіян не розуміє через їх «непасіонарність», цитують автори Михайла Комоляткіна, заступника керівника добровольчої організації Е.Н.О.Т.corp.


Колишні озброєні прибічники «республік» зазнають проблем і з доступною медичною допомогою, а також протезуванням. У 2014 році одна з колишніх дончанок, а нині жителька Москви, поширила в соціальній мережі заклик допомогти пораненому добровольцеві, якого відмовилися безплатно оперувати в клініці на батьківщині. Хірурга, який погодився на «благодійну» операцію, тоді знайшли в Криму, куди добровольця доправили волонтери.


У російських медіа, в тому числі в місцевих, також можна зустріти історії про громадянах, що вирушили воювати на Донбас проти «фашистів» і «хунти», поранених чи вбитих під час бойових дій. Іноді навіть прослизає жаль про те, що люди повірили гаслам з телевізора й вирушили воювати за невизнані «республіки». Тільки от брати на себе частину провини за жертв пропаганди російські журналісти не поспішають.