Група народних депутатів з міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти» 8—9 лютого побувала на території Донецької й Луганської областей. Мета поїздки — ознайомлення з соціальною й політичною ситуацією в регіоні. Захід відбувся в рамках програми USAІD «РАДА» і проекту «Модельний округ». У поїздці, крім депутатів, брали участь також 30 журналістів.
Кістяк депутатського десанту на український Донбас становили шість парламентаріїв: Сергій Лещенко (БПП), Владислав Голуб (БПП), Олексій Рябчин («Батьківщина»), Світлана Заліщук (БПП), Альона Шкрум («Батьківщина»), Оксана Юринець (БПП). Усі дуже молоді, вчорашні журналісти, юристи й викладачі. До них на різних заходах приєднувалися ще кілька колег.
То що ж тут мали побачити народні обранці? Адже про ситуацію на визволених від «русского мира» територіях виходить маса матеріалів. Мабуть, найкраще на це питання відповів на одній із зустрічей Владислав Голуб: «Побачили ситуацію на власні очі, з Києва це все має трохи інакший вигляд...»

Переміщені вузи й поліцейські «з того боку»

Наш автобус їде в Сєверодонецьк. Через селище Рубіжне. Тут бачимо приватний будинок, що постраждав від обстрілів. Його господарі вже майже відремонтували. При обстрілі ніхто не постраждав. Слава Богу, адже в родині маленькі діти.
У Сєверодонецьку — перша зустріч із главою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгієм Тукою та іншими відповідальними особами. Основна тема бесіди — коли за рахунок бюджету можна буде відновлювати зруйноване приватне житло. А справді, коли? Про те, що немає такого законодавства, пишуть уже не перший рік. Втім, депутати зі свого боку зазначили, що не завжди правильно написані закони належним чином виконуються на місцях.
Наступна зустріч — з викладачами й студентами переміщених з окупованих територій вузів. Таких сьогодні налічується 17. Вступне слово бере депутат Олексій Рябчин, сам у недавньому минулому викладач такого вузу. Народний обранець наголошує, що бачить своїм завданням збереження абсолютно всіх переміщених навчальних закладів. Однак наприкінці обережно цікавиться, чи не забагато для нинішнього Донбасу аж 17 академій і університетів. Може, деякі варто об’єднати? Як з’ясувалося, ідея вузам не подобається, для вузькоспеціальних «малюків» це фактично означає зникнути. У відповідь — дайте механізм одержання грантів. Захід готовий виділяти гроші. На техніку й устаткування, на ремонти, меблі й підручники. А взяти не можемо, немає в переміщених своїх власних приміщень. Депутати слухають, обіцяють допомогти.
Останній пункт програми — зустріч із місцевими поліцейськими. У Сєверодонецьк переїхало обласне УМВС із окупованого Луганська. За штатом — 500 осіб. Такого великого приміщення, звичайно, немає. Туляться в будівлі ізолятора тимчасового тримання. Вона, щоправда, новенька, зведена перед війною, та ще й за євростандартами. У колишніх камерах тепер обладнані кабінети. У деяких — тапчани. Частина поліцейських тут і живе. Хлопці скаржаться, що є проблеми з нарахуванням грошового постачання. Втім, у чому саме складності, говорити відмовляються навідріз.
Проводжають нас до автобуса. По дорозі розмовляємо «за життя». Про те, що житло дуже подорожчало. Раніше за тисячу здавали хороми, а зараз за три — сарай. Багато хто з родинами приїхав «з того боку». Роботи й місцевим не вистачає, а тут ще й тисячі приїжджих.
На прощання дякуємо. За непросту службу протягом ось уже півтора року в таких умовах.

Карачун і патріоти

Другий день — їдемо в Донецьку область. Екскурсія починається зі Слов’янська. Розповідає й показує колишній в. о. міського голови Олег Зонтов. Дивимося перехрестя, на якому розташовувався блокпост банди Гіркіна. На будівлях усюди сліди війни. Багато зруйнованих приватних будинків. Відновити, звичайно, не можна. Нема законодавства.
Їдемо через місто. Зонтов розповідає, скільки підприємств було раніше, а скільки зараз. В 100-тисячному місті фактично ніде працювати.
— У Слов’янську офіційно працевлаштовані всього 20 тисяч, з них половина — бюджетники. Є близько п’яти тисяч підприємців, — каже він. — Роботи майже немає. При цьому в місті офіційно проживає 40 тисяч пенсіонерів.
Наступна зупинка — гора Карачун. До війни тут розташовувався ретрансляційний центр і 220-метрова телевежа, що гнала сигнал до самого Донецька. Її розстріляли сепаратисти. Проїжджаємо блокпост. Територію ретрансляційного центру охороняють хлопці з нашивками спеціального батальйону МВС. Побачене тут шокувало й депутатів, і журналістів. Хлопці з блокпоста розповідають про службу. Показують свій пайок — чотири невеликі банки з «соліннями-маринадами» на чотири дні.
— Як ви з голоду не вмерли???
— Спасибі волонтерам. Підгодовують.
Ідемо дивитися вежу. Замість 220-метрової тут встановлена 29-метрова конструкція. Заледве охоплює 30 кілометрів. Тим часом у гарну погоду в центрі Слов’янська можна дивитися «сепарські» телеканали з Донецька. Там вежа — 360 метрів. Такі справи. З друкованих видань у деяких населених пунктах був тільки «Голос України».
— На сайті Міністерства інформполітики написано, що вежу поставили, — хитає головою народний депутат Альона Шкрум.
Наступний пункт програми — селище Дружківка. Місцева активістка лідер громадської організації «Громада Дружківки» Ірина Кірикова розповідає делегації про жахи окупації. Показує катувальний підвал сепаратистів. Бідкається, що Дружківка залишилася «недовизволеною».
— У нас багато матеріалів, свідчень за фактами сепаратизму, ми зверталися в правоохоронні органи, СБУ, — каже І. Кірикова. — Проте реакції немає.
В актовій залі місцевого технікуму депутати зустрічаються з патріотично налаштованими місцевими мешканцями. Зал набитий по вінця, багато молоді. Активно ставлять запитання.

Наприкінці дня — спільний брифінг народних депутатів і голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського (на знімку). За його словами, спілкування з депутатами було конструктивним. «Упевнений, коли Верховна Рада ухвалюватиме закони, з нами, з Донецьким регіоном, радитимуться», — каже він.
У свою чергу народні обранці зазначили: «Багато побачили, багато запитань до різних міністерств. Повернемося в парламент, будемо їх ставити...»

Дніпропетровськ.

 

 

Краматорськ. Зустріч із керівництвом та студентами переміщених університетів.

 

 

Семенівка. Народні депутати України Олексій Рябчин та Сергій Лещенко оглядають зруйновані будівлі колишньої психоневрологічної лікарні.

 

 

Слов’янськ. Дитячий майданчик в одному з дворів міста.

 

 

Перший проректор Донбаської державної машинобудівної академії Анатолій Фесенко, помічник народного депутата України Олексія Рябчина Григорій Бескоровайний, народні депутати України Світлана Заліщук , Владислав Голуб, Оксана Юринець перед зустріччю з керівництвом та студентами переміщених університетів.

 

 

Семенівка. Голова ради «Лабораторії законодавчих ініціатив», директор програми USAІD «РАДА» Ігор Когут, народний депутат України Альона Шкрум.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.