Троє вінничан загинули на Майдані під час Революції Гідності. Життя кожного з них обірвали кулі снайперів. Про кожного знято телевізійний фільм.

18 лютого 2014-го снайпер вистрелив у спину Валерію Брезденюку,  підприємцю, художнику із Жмеринки. Він загинув неподалік від Будинку профспілок. Тіло вбитого впізнала по фото в Інтернеті дружина Ярослава. Четверо «майданівців», прикритих рядниною, лежали на території Михайлівського монастиря. Жінка не мала жодного сумніву, що серед них — її чоловік. Валерію на той час виповнилося 50 років. Його знали як автора картин, написаних у незвичному стилі. Писав їх... під водою. Дивував цим умінням глядачів телевізійного шоу «Україна має талант».

20 лютого вранці на вулиці Інститутській пострілом у живіт важко поранили земляка Валерія з міста залізничників Леоніда Полянського. Лікарям не вдалося врятувати чоловіка. Брат Григорій, який спілкувався з ним напередодні по телефону, розшукав Леоніда через службу «Майдан-SOS». Тіло знаходилося у морзі. Полянському було 38 років. Він працював залізничником. У нього залишилося двоє дітей, яких любив неймовірно. Про це знали не тільки рідні, а й колеги по роботі.

Тоді ж, 20 лютого, не стало Максима Шимка. Снайпер поцілив йому в шию. Сталося це на вулиці Інститутській, коли Максим надавав допомогу комусь із поранених. Останній запис на своїй сторінці у соцмережі Максим зробив 18 лютого: «За Україну!!! Всі, хто може, їдьте в Київ!!!» Йому було лише 34. Він ще не створив сім’ї. Захоплювався історією. Брав участь в історичних реконструкціях. Найбільше його приваблювала історія вікінгів.

Усі картини про земляків-Героїв Небесної Сотні — робота журналістів Вінницької обласної телерадіокомпанії ВІНТЕРА. Одна з них — «Слідами лютневого снігу» — розповідає про Леоніда Полянського. Стрічка молодої журналістки Світлани Малик здобула два призи на міжнародних фестивалях телевізійних фільмів. Один — у Польщі, другий в Ужгороді. Оператор картини Ростислав Макогон уже майже рік, як призваний на службу в АТО.

Автором телевізійної короткометражки про Максима Шимка є Тетяна Довгань. Картину пронизує улюблена пісня Максима «Веселії, браття, часи настали». Пані Тетяна каже, що використати її порадила мати Максима. Бадьора мелодія, ніби сонячний промінь, освітив картину, зробив її привабливішою для сприйняття. Є у кадрі також меч, виготовлений руками Максима у кузні Тараса Гайдея. Він дотепер висить на стіні у кузні. Максим брав його з собою на фестивалі історичної реконструкції. Кожен рік на день Незалежності їздив у сусідню Хмельницьку область на традиційний фестиваль реконструкції «Стародавній Меджибіж». Обладунки та костюми готував самотужки.

У фільмі про Валерія Брезденюка автор Алла Хоменко відтворила участь героя у низці проектів — «Поле чудес», «Червоне і чорне», «Україна має талант». Сестра Валерія передала авторці фільму давнє фото, на якому хлопець ще школярем переміг у конкурсі «Гіннес-доміно». Він склав фігуру із 700 «кістяшок» доміно. Тим самим у понад два рази перевершив попередній рекорд (300 кістяшок). У пам’ять про Героїв обласне телебачення знову демонструватиме стрічки у скорботні дні 18-20 лютого.

Вінницька область.

 

 

Валерій Брезденюк.

 

 

Леонід Полянський.

 

 

Максим Шимко. 

Фото надано автором.