Головний стабілізуючий фактор для економіки: минулого тижня уряд уникнув відставки.
Критики тепер, навздогін, називають події в сесійному залі, де оцінювали роботу Кабміну, фарсом, виставою, комедією, як завгодно. Втім, немає необхідності приводити тут хронологію дня істини в стінах парламенту для Арсенія Яценюка і його команди — народ зміг сповна насолодитися цим видовищем біля телевізорів. Тож нехай деталізують і розмірковують про правомірність голосування політики й аналітики. А ми можемо констатувати: минулого тижня значних стрибків цін на заправках і в магазинах не спостерігалося. Долар зупинився на познаці в 27 гривень. Якби уряд «пішли», національна валюта, напевне, захиталася сильніше разом із прем’єрським кріслом.
Чого Кабмін не уникнув, то це шквалу критики на свою адресу. Але один із головних аргументів, який дозволив йому не «потонути», — зберігається шанс на одержання кредитів МВФ, що дає певний час утримати на плаву й економіку. А тут ще й рада директорів переобрала на п’ять років Крістін Лагард главою фонду. Офіційному Києву це вочевидь на руку. Є надія, ключовий кредитор продовжить проект нашого порятунку, і черговий транш не за горами. А якщо ні, то позикодавцям доведеться погодитися: курс, узятий МВФ, неефективний і не сприяє розквіту України. Інакше кажучи, всі вбухані в нас гроші — коту під хвіст. Визнавати свої помилки, як відомо, непросто.
А тепер про курс і про прорахунки. Поступово, поступово, минулого тижня євро переріс 30 гривень. І тут для людей, які їдуть за кордон, настав справжній валютний армагеддон. Як відомо, Нацбанк дозволяє продаж іноземних грошей в одні руки не більш як на 3 тисячі гривень. Таким чином, купівля громадянином 100 євро однією банкнотою стала незаконною. А дрібніші купюри в обмінниках не дуже в ходу. Тепер умова задачі, що її вигадали для нас у НБУ: раніше людині, щоб купити, приміром, 300 євро, потрібно було обійти щонайменше три обмінники. Питання: скільки їх зі зростанням курсу євро громадянинові доведеться з паспортом оббігти тепер і коли почнеться аналогічний «дурдом» із доларом? Варіанти відповідей можна надсилати главі Нацбанку Валерії Гонтаревій.
Нехай подумає... А щоб легше мислилося — така підказка: потрібно зіставити вищевикладене з даними самого НБУ, який стверджує, мовляв, збитки банків торік становили 66,6 млрд. грн. А причина втрат, між іншим, не в останню чергу, в тому, що валютообмінні операції фактично виштовхнуто на чорний ринок. Політика Нацбанку не залишає народу вибору, крім як шукати нелегальних шляхів «добування» іноземних грошей. А коли в НБУ все-таки додумаються підняти планку з 3 тисяч до, хоча б, 10 тисяч гривень, швидше за все, і збитків у фінустановах поменшає. А ще постає питання: для чого керівництву Нацбанку проводити таку згубну політику? Нічого іншого на думку не спадає, як бажання показати статистику низького попиту на валюту, що і вдається. Але якою ціною?!
Начебто вляглася транзитна війна, що розгорілася минулого тижня. Активісти на митних пунктах пропуску зупиняли російські фури, які просувалися убік ЄС. У РФ, у свою чергу, почали блокувати наші вантажівки. Зрештою, обидві сторони вирішили дати можливість завершити водіям перервані рейси, але надалі автомобілі не пускати.
Найсильніше ситуація із транзитом російських фур через Україну непокоїть Захід. Адже більшість товарів, які везуть нашою територією із РФ, прямують до країн ЄС. Звідси непатріотичні міркування: якщо Україна втратить статус надійного транзитера, це послабить і її економічне становище.
Розпалюється ще один конфлікт, пов’язаний із нашим північним сусідом. Москва направила до Високого суду Лондона позов на Україну за несплату боргу в три мільярди доларів, отриманих екс-президентом Віктором Януковичем, повідомляє УНІАН. У Мінфіні заявили про готовність обстоювати в англійському суді свої інтереси за цим позовом. Як пояснив міністр закордонних справ Павло Клімкін, «Україна доводитиме, що це був насправді хабар і за формою, і за змістом». Отже, ми повертаємося до розмов про дефолт — це, у випадку, якщо доведеться заплатити. Щоправда, судова епопея, швидше за все, розтягнеться на роки. Тоді й погашення боргу з відсотками буде головним болем, імовірно, уже не цієї влади.
