Якщо в 2014 році Євромайдан був однією із провідних міжнародних тем в американських ЗМІ, то два роки по тому інтерес преси до буремних лютневих подій в Україні помітно згас.

 

Багато в чому це можна пояснити тим, що «домашніх» політичних феєрверків не бракує. Минулого тижня всю увагу було прикуто до чергового раунду попередніх виборів президентських перегонів, що відбувся в суботу. В демократів Гілларі Клінтон виграла так званий «кокус» у штаті Невада, а Дональд Трамп упевнено переміг своїх республіканських конкурентів в «праймері» штату Південна Кароліна, після чого Джеб Буш зійшов з дистанції. Водночас розгорілися гострі дебати навколо того, хто має замінити у Верховному Суді відомого своїми консервативними поглядами суддю Антоніна Скалія, котрий помер минулого тижня. А тут ще Apple додав масла у вогонь дискусії про безпеку інформації, відмовившись надати спецслужбам «ключ» для злому телефону іPhone, знайденого в терориста, винного в смерті 14 людей.


Тож  гарячих тем було предостатньо. І все-таки навряд чи можна списувати падіння інтересу до України лише на захоплення американських ЗМІ внутрішніми подіями або горезвісною «короткою пам’яттю» преси. Тим більше, що коли йдеться про анексію Криму або конфлікт на Донбасі, у пресі продовжують звучати голоси на підтримку суверенітету України й не припиняється жорстка критика дій Росії. Так, наприклад, в опублікованому минулого тижня коментарі в Wall Street Journal екс-директор ЦРУ, генерал у відставці Девід Петреус і екс-посол США в Україні та в Узбекистані Джон Гербст закликали США і їх натовських союзників «постачити українським силам ефективніші оборонні озброєння» і тим самим зміцнити український потенціал «стримування авантюризму Кремля».


Про втручання Росії, що триває, пише й USA Today. Газета нагадує, що в грудні минулого року сам Путін визнав, що російські військові здійснюють в Україні «певні завдання». Стосовно цього питання USA Today спробувала одержати коментарі від представників російських збройних сил, але відповіді не дочекалася. Водночас, посилаючись на начальника Генштабу Віктора Муженка, газета наголошує, що діючі російські військовослужбовці становлять п’яту частину сепаратистських бойовиків у Донецьку та Луганську.


Що ж стосується висвітлення подій політичного життя, то тут нескладно помітити зміну тону. Замість сповнених симпатією матеріалів про боротьбу українського суспільства за демократизацію і європейські цінності дедалі частіше звучать ноти розчарування.


Показово, що згадана раніше стаття USA Today була опублікована під заголовком, що досить точно характеризують цю тенденцію: «За два роки після революції в пошматованій війною Україні процвітає корупція». Газета цитує західних дипломатів і аналітиків, які підкреслюють, що відсутність прогресу в боротьбі з корупцією ставить під загрозу підтримку європейських союзників, фінансову допомогу з боку міжнародних організацій і перспективи тіснішої інтеграції із Заходом.


І тема ця кочує з видання у видання. Повідомляючи про результати голосування в Раді, The New York Tіmes пише про чвари, що не припиняються, серед політиків, і загальному розчаруванні неспроможністю уряду виконати обіцянки з викорінювання корупції. У репортажі про плановане відвідування Києва міністрами закордонних справ Франції і Німеччини агентство новин AP зазначає, що мета візиту міністрів — «підштовхнути політиків, котрі постійно сваряться один з одним, до проведення реформ» і згадує в цьому контексті про нещодавню відставку низки авторитетних реформаторів через атмосферу блату, клановості та укоріненої корупції, що панують в уряді». В іншому повідомленні — про недільну акцію «РПС» на Майдані — АP пише, що обмежене число учасників антиурядового мітингу свідчить не так про підтримку уряду, який перебуває в облозі, як про те, що люди просто втомилися від вуличних демонстрацій і протестів.


Подібну картину малює і кореспондент The Washіngton Tіmes Л. Тодд Вуд. Він пише, що в країні сили корупції, як і раніше, панують над важелями політичної влади, у той час як у суспільстві зростає невдоволення і зневіра у можливості реальних змін.


Особливої шкоди, вважає Вуд, завдає нездатність українських державних діячів дійти розумної згоди з ключових питань, що, за іронією долі, приводить до результатів, які йдуть врозріз із проголошуваними патріотичними гаслами. «Хоч як прикро, але кінцевий результат усієї цієї невизначеності й нестабільності в тому, що президенту Росії Володимиру Путіну більше нічого й не треба робити — просто спостерігати, як Україна сама по собі руйнуватиметься», — пише Вуд. — «Політики в Києві самі роблять за нього його роботу». Не менш категоричний у цьому плані й заголовок над коментарем агентства Bloomberg: «Хаос в Україні робить Путіна сильнішим».

Нью-Йорк.