«Голос України» вже розповідав про голову одного із ключових — Комінтернівського — районів Одеської області Дмитра Наталуху. Про те, як там ідуть справи. А йдуть вони добре. Ми вирішили відвідати ще один район — цілковиту протилежність попереднього. Саратський район Одеської області не має виходу до моря, а отже, там немає ні портів, ні перспектив розвитку повноцінних рекреаційних зон. Там практично немає промислового виробництва. Він не межує з обласним центром, а розташований від нього за 140 кілометрів — прямо посередині багатонаціонального субрегіону, що називається Бесарабія. Традиційно — це край хліборобів і золотаві ниви, що немов зійшли з державного прапора України, — ось головне багатство та надбання його жителів.

Мій сьогоднішній співрозмовник — Михайло Лев (на знімку), молодий голова Саратської райдержадміністрації, який з жовтня 2015 року керує районом.

«У районі спочатку прийняли дуже насторожено. Таких, як я, ще називають парашутистами або гастролерами. Але, як показала практика, — це найкращий варіант щось змінити. Тому що ті люди, які приходять, будучи місцевими, навіть одесити, приходять у райони, у них все одно знаходяться якісь родинні зв’язки, дружні, партнерські. І ці люди так чи інакше лобіюють ті або інші інтереси. На жаль, об’єктивно це так», — розповів Михайло. А от коли в район приходять абсолютно незаангажовані люди, які покликані обстоювати тільки інтереси громади й інтереси України, то їм це все робити набагато простіше — немає зобов’язань. За словами Михайла, спочатку був дефіцит із кадрами, але в будь-якому місці, у будь-якому районі є нормальні адекватні люди, яких просто минуле керівництво не сприймало, нікуди не запрошувало. І якщо почати це робити, то кадрову проблему буде розв’язано.

Мене не залишає питання, чому ж молодий, успішний юрист, який добре заробляє, юрист-міжнародник іде на державну службу із зарплатою в кілька тисяч гривень.

...Я почасти ідеаліст і пішов на держслужбу для того, щоб зробити життя в нашій країні кращим. Не вірите? — маєте на це право. Скажу навіть більше — правильно робите. Віра в обіцянки за відсутності реальних справ — це одна із проблем нашої країни. Тому я не буду вас переконувати в чистоті своїх намірів. Я не буду багатослівно розповідати про те, як важливо добитися довіри громадян і зробити їхнє життя кращим. Добитися першого можна тільки зробивши друге. Тому відразу хочу перейти до того, що ми вже зробили та продовжуємо робити в районі», — відповів Михайло Лев.

Домашнє тепло має бути доступнішим

Перше, на чому зробив акцент глава району, — це допомога людям у придбанні вугілля для опалення будинків. Вугілля — основний енергоносій у негазифікованому Саратському районі, а у зв’язку із ситуацією на сході країни, несумлінні бізнесмени, що постачають в район вугілля, спекулювали на цій темі, загинаючи ціну до 4500—5000 грн. за машину антрациту, що просто непід’ємно для місцевих жителів. Михайло Лев підняв свої київські зв’язки, знайшовши контакт, де можна брати вугілля за ціною 3200 грн. за машину. Це реальна на сьогодні ціна, а все інше, виходить, — спекуляція місцевих підприємців. Глава району зібрав цих підприємців і запропонував їм знизити ціну до середньоринкової, щоб хоча б незахищені верстви суспільства: пенсіонери, малозабезпечені, самотні жителі району не замерзли цією зими. На що одержав відповідь, що, мовляв, у нас ринок, який сам себе регулює. Ну що ж — ринок так ринок. Тоді чиновник повідомив, що є в Києві люди, які готові поставляти по 3200 грн., і навряд чи хтось захоче тоді працювати з ними. Довелося місцевим бізнесменам, щоб не втратити ринок, угамувати свої апетити. Тепер ціна 3200 грн. РДА підписала Меморандум з підприємцями, які продають вугілля в районі, і нині кожний не чинитиме так, як йому заманеться.

Левова частка уваги — землі

«Саратський район — найбільший аграрний район в Одеській області. Ми в лідерах і за кількістю зібраного зерна, і за врожайністю. Бюджетоутворюючим ресурсом у нас є земля. Тому дуже важливо, щоб земля використовувалася раціонально, прозоро, та неврахованої землі в нас не було», — зазначає Михайло Лев.

У районі створено комісію з інвентаризації, й зараз проводиться інвентаризація земель. Виявляються землі, які обробляються без договорів, землі, які використовуються не за цільовим призначенням. Районна влада намагається із цим боротися. Багато є землі, якою по факту ніхто не повинен розпоряджатися, але вона обробляється: розорана, збирається врожай. Тому першочергове завдання — зробити так, щоб ця земля приносила гроші в бюджет сільрад. Щоб вона не оброблялася незрозуміло ким без сплати податків і оренди.

Як було і як стало

«Як це було раніше: були придумані так звані договори тимчасової оренди, які є в принципі напівлегальними, тому що об’єктивно зараз, на відміну від того, як було раніше, райадміністрація не може розпоряджатися держвласністю. Тому зараз ми створили комісію з наповнення бюджету, ми створили комісію з інвентаризації землі та комісію з відшкодування збитків. І комісія з наповнення бюджету ці землі виявляє, потім приходять люди, які її обробляють по факту, і протокольним рішенням їм визначається вартість, і раніше це було 3% (на рік від нормативної грошової оцінки. — Ред.), на сьогодні це буде 6%. Землі ці оброблялися, й з них у середньому по району платили 700 грн. з гектара. Тоді як пайовикові, тобто людям, які мають паї та здають їх в оренду, платять 1600—1700 грн. Притому, що земля нічим не відрізняється — та само урожайність. Тобто сільські бюджети втрачали достатньо велику кількість грошей. Тепер цього не буде», — розповідає Михайло Лев.

Кожний селянин може одержати два гектари

Окрема тема — це проблема виділення селянам землі під особисте сільське господарство, що гостро стоїть. Згідно з Земельним кодексом України кожний громадянин для даних потреб може одержати до 2 га землі. На жаль, з тих чи інших причин люди роками не можуть отримати цю землю. Наприклад, по одній із сільрад Саратського району до Головного управління Держгеокадастру України в Одеській області було спрямовано 50 заявок із пакетом документів і заявами на дозвіл на розроблення проектної документації, при цьому тільки на три заявки були отримані відповіді, з них дві негативні і тільки одна позитивна. 1 з 50! До керівництва району прийшли обурені люди, ситуація загострилася до стану, близького до соціального вибуху. Всі наявні землі, придатні для використання, були проінвентаризовані та виставлені на аукціон. Жителі Міняйлівки, Петропавлівки та Введенки, які залишилися без землі, вирішили їхати на цей аукціон, призначений на 7 грудня 2015 року в Одесі. Люди розуміли, що це остання земля, яку вони можуть отримати. Якщо в них у селі віддадуть цю землю, то вони не одержать її вже ніколи. Це ті молоді родини, яких держава не може забезпечити роботою і які можуть прогодувати себе тільки із землі. Йдеться навіть не про комерцію чи заробляння грошей. Йдеться по суті про виживання. Певна річ, люди збунтувалися, сказали, що поїдуть на цей аукціон, обстоюватимуть свою землю. Зібралося майже 50 чоловік. Михайло Лев, як людина новопризначена із ще не чиновницьким мисленням, людина, яка сама неодноразово зустрічалася зі свавіллям чиновників, поїхав із селянами. Підтримати громаду приєднався й глава Саратської райради Борис Райнов. Не було мети зривати аукціон. Голова Саратської РДА тоді прямо заявив в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Марині Савченко й усім тим, хто зібрався: «У мене є величезне прохання. Давайте почуємо людей, давайте ці аукціони тимчасово відкладемо. Ми тільки «за», щоб ця земля передавалася по аукціонах, але тільки з узгодження громади».

Але ні селян, ні керівництво району, яке обстоювало їхні інтереси, ніхто не почув. Люди почали пробиватися в зал, де відбувався аукціон, в остаточному підсумку, виламавши двері, вони туди зайшли. Виявилося, що на аукціоні сидять фермери району. Тобто ніякі не інвестори, як розповідали в Держгеокадастрі про інвестиційно-привабливі землі, здавання яких в оренду приведе в район інвестиції. Це ті фермери, які обробляли ці землі раніше за тимчасовими договорами, тепер заберуть їх під ті само відсотки та й оброблятимуть 21 рік. Самі фермери, побачивши громадськість, що висловлює свою позицію, відмовилися від цієї землі. Формально вони немовби не з’явилися на аукціон, втратили свій реєстраційний внесок, але пішли назустріч людям.

«Ми обстояли цю землю. Торги з цих лотів були скасовані, земля була збережена. На сьогодні ми займаємося тим, що складаємо списки людей, які справді потребують і в яких немає землі», — розповів Михайло Лев.

Підняли ціну втричі

Земельні аукціони — це теж цікава тема. Райдержадміністрація тепер розпоряджатися державними землями не може. Це Держгеокадастр проводить аукціон, на якому той орендар, який запропонує найвищу ціну, бере під оренду цю ділянку землі на певний термін. Вартість оренди в рік обчислюється у відсотках від нормативної оцінки земель. Аукціони проводяться в Одесі, а от у їхніх результатах зацікавлені передусім ті сільради, де розташована ця земля. Від цих результатів залежить, скільки грошей цим сільрадам дістанеться. Усвідомлюючи важливість оренди землі за справедливою ціною, Саратська РДА неодноразово клопоталася про те, щоб підвищили орендну ставку. Зараз у Михайла Лева є така інформація, що Держгеокадастр рекомендує проводити земельні аукціони, стартуючи зі ставки в 8%, а не 3%, як це було раніше. Це абсолютно реально й економічно обґрунтовано. Особливо в Саратському районі, де за результатами 2015 року — найвища врожайність в області. Якщо це справді так, і наступний аукціон відбудеться, стартуючи з 8% — це буде велика перемога, впевнений чиновник. Значить районна влада достукалася, її почули.

Михайло Лев показав документи, на яких добре видно, як зростала орендна ціна за землю в Саратському районі на останніх аукціонах. 16 грудня 2014 року було здано в оренду 367 га в середньому за ставкою 3,1%. Через рік, 7 грудня 2015 року в оренду здали 402 га за середньою ціною вже 5,48%. Але найцікавіші результати на останньому аукціоні, який відбувся 23 грудня 2015 року. За словами Михайла Лева, на аукціоні був зареєстрований учасник, який піднімав ставку. «На останньому аукціоні ми створили конкуренцію, для того, щоб побачити, за скільки люди реально готові орендувати землю. Для того, щоб підтвердити свої слова фактами. І факти говорять за себе: підвищуєш ціну до 10%, і люди все одно землю забирають, бо їм це вигідно», — поділився таємницею Михайло. Зрештою, десятьма лотами було здано в оренду майже 450 га землі за середньою ціною 10,48%. Усі ці 10 ділянок землі використовувалися по договорах тимчасового користування й приносили в бюджет 650 тис. грн. на рік. Тепер вони даватимуть 1 млн. 666 тис. грн. На мільйон із гаком більше! І це результат тільки одного аукціону. Це свідчить про те, що та вартість, за якою передавали в оренду ці землі — була нижча за ту, яка реально має бути.

Для орендарів нова чесна ціна цілком прийнятна, і є такою, яку вони можуть і повинні заплатити. Це реальний розвиток села, реальний розвиток інфраструктури, це реальна підтримка соціальної сфери.

Ділимо бюджет: по-чесному чи по-братськи?

Але на жаль, перебуваючи на посаді голови РДА, Михайло Лев відчув, наскільки багато чого від нього не залежить, що він не може змінити на краще для свого району. Йдеться про те, як відбувався розподіл бюджету розвитку Одеської області регіональним «парламентом». «У мене таке враження, що розподілом бюджету займався міський голова Ізмаїла, а ніяк не голова обласної ради», — зазначив М. Лев. Справа в тому, що суми, які дісталися тому чи іншому району області, дуже відрізняються. І не тільки в абсолютних цифрах, а й при перерахуванні на одного жителя. Спочатку Саратському району виділили 2,5 млн. грн. (уже після відвідування бюджетної комісії М. Леву вдалося вибити грошей і збільшити цю суму до 4,8 млн.), а майже такий само за кількістю населення Ізмаїльський район отримав понад 11 млн. грн. плюс до цього майже 47,5 млн. грн. (!) на місто Ізмаїл.

Якщо взяти з розрахунку на одного мешканця, то місто Ізмаїл одержало 640 грн., Ізмаїльський район — 216 грн., Кілійський — 205 грн. А от райони-невдахи отримали в рази менше. Саратський район — 107 грн., Іванівський — 59, Овідіопольський — 86, Роздільнянський — 48 грн.

Перекоси настільки великі, що вони не можуть бути випадковими, тим більше, що в наявності преференції, надані місту Ізмаїлу, Ізмаїльському та Кілійському районам. Михайло Лев: «Ми в корені не згодні з таким підходом і скрізь будемо про це заявляти й спробуємо ситуацію змінити».

«А от тепер, Кириле, повернімося до того, про що ми говорили на початку нашої бесіди. Про той скепсис, з яким можуть відреагувати на мої слова жителі району щодо мого бажання змінити життя на краще», — згадує мені мою недовіра Михайло. «Донедавна жоден глава райадміністрації не міг відверто сказати, як, наприклад, я зараз говорю, що не можна так ділити обласний бюджет, це — нечесно, це — корупція. А я це кажу й буду казати! Ми сюди прийшли не для того, щоб бути співучасниками і покривати якісь несправедливі процеси та схеми. Ми сюди прийшли для того, щоб це змінити. Так, я ідеаліст. У мене два варіанти: або ми побудуємо тут нову країну, або звідси потрібно виїжджати. А виїжджати я не збираюся».

Одеська область.

ДОВІДКА

Михайло Лев 2010 року закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом міжнародне право, потім у цьому само вузі заочно здобув освіту за фахом міжнародні економічні відносини. Одержав ступінь LL. M (магістр права) в Trіnіty college у Дубліні (Ірландія), який входить до ТОП-100 вузів світу. Працював юристом у приватній компанії, помічником народного депутата України. З жовтня 2015 року очолює Саратський район Одеської області.

Фото надано автором.