У Слов’янську та Миколаївці відновлюють важливі соціальні об’єкти

Місто енергетиків Миколаївка зустрічає чистими вулицями та димом із труб Слов’янської ТЕС. Минуло півтора року після завершення бойових дій у липні 2014-го, але місто досі заліковує рани. Об’єкт підвищеної уваги — поштове відділення, яке капітально ремонтують у рамках Програми розвитку ООН в Україні та за підтримки уряду Японії.

«Просто в дах потрапив снаряд, пробив стелю», — показує вгору начальник центру поштового зв’язку № 11 Донецької дирекції «Укрпошти» Світлана Болотова. Тепер будівельники вже перекрили дах, а всередині приміщення ставлять нові двері, знімають стару штукатурку і міняють електропроводку. Розпочали роботи наприкінці минулого року. Очікується, що відремонтоване відділення здадуть в експлуатацію на початку травня.
— У графік укладаємося, єдина умова — щоб було тепло, бо в мороз неможливо вести оздоблювальні роботи, — пояснює виконроб Олександр Ковальський.
Поштове відділення розташоване на вулиці Миру — символічна для міста назва. Це одне з двох відділень у Миколаївці, тож після ремонту підвищиться рівень обслуговування клієнтів та покращаться умови роботи персоналу. У рамках ПРООН в Україні на визволеній території Донбасу вже відновлено низку важливих соціальних об’єктів.
Із усіх куточків Миколаївки добре видно труби Слов’янської ТЕС — містоутворюючого підприємства, від роботи якого залежить життя городян. Їдемо до гімназії, де заплановане вручення премії призеру регіонального етапу конкурсу епістолярного жанру «Напиши листа собі 45-річному», що його організував Всесвітній поштовий союз. Учениця Миколаївської загальноосвітньої гімназії 14-літня Тетяна Дзюба посіла друге місце та отримала з рук заступника директора обласної дирекції «Укрпошти» Юрія Карпенка премію у 500 гривень та сувеніри — унікальну філателістичну продукцію.
В актовій залі, де вітали призерку, зібралася вся школа. «Дуже вдячна організаторам конкурсу, сподобалася ідея писати листи, а ще приємно вражена тим, що мого листа високо оцінили», — зізналася Тетяна, яка на нагородження прийшла із мамою Мариною. У школі запевняють: наступного року бажаючих писати листи буде більше. У такий спосіб молодь заохочують висловлювати свої думки, бути небайдужими до всього, що відбувається в їхньому житті і житті країни. Маленька, по-сімейному затишна гімназія сприяє такому всебічному розвитку учнів.

Листоноші працювали навіть під час окупації

У залі Головпоштамту у Слов’янську, де розташований центр поштового зв’язку № 11, завжди багатолюдно. Відправити листа, передплатити газету, отримати бандероль чи посилку, переказати гроші — за цими послугами щодня звертаються десятки відвідувачів. Гордість центру — філателістичний кіоск, єдиний і головний в області. Колекціонери та ті, хто просто цікавиться новинками, можуть придбати будь-яку продукцію, а також скористатися послугою «Власна марка».
Приміщення поштамту також довелося відновлювати після визволення міста в липні 2014-го. Начальник центру пригадує, як бойовики Гіркіна захопили будівлю і влаштували в ній базу. «Прийшли до нас із автоматами, вигнали, відкрили склади, знищили все: комп’ютери, меблі... Вважали, що комп’ютери треба всі розбити, бо через них ми нібито передаємо якусь інформацію. Поставили розтяжки у приміщеннях. Коли після визволення ми потрапили до будівлі, всі вікна були вибиті, у моєму кабінеті та інших на підлозі лежали матраци — це «гіркінці» ночували», — каже Світлана Болотова.
Разом із колективом під час окупації співрозмовниця переїхала до одного з поштових відділень в іншому районі Слов’янська. Доставки до міста вже не було — машину з поштою не пропускали на блокпості, — але співробітники діставалися до сусіднього Краматорська, забирали поштові відправлення там, привозили у власних сумках і вручали клієнтам. «Жодна із листонош не відмовилася працювати в таких умовах. Траплялося, і під обстріли потрапляли. У місті не було води, електрики, продуктів. Але пошта жила», — підкреслює начальник центру.

Рояль із Естонії та листівки для захисників

Школа мистецтв у Слов’янську незабаром відзначить своє 60-ліття. Такий вік — і заслуга, і проблема. Проблема, тому що протягом останніх трьох десятиріч школа практично не оновлювалася. Теперішній директор Олексій Кулєшов докладає всіх зусиль для поліпшення умов, у яких розвиваються юні таланти. Одразу після визволення міста будівлю школи, яка залишилася без вікон, привели до ладу. Тепер за кошти благодійників облаштовують танцювальний клас. Раніше споруда використовувалася як музична школа, але тепер, коли під одним дахом зібрано всі «музи», доводиться не лише розширювати сцену, а й перебудовувати приміщення.
Гордість школи — подарований рік тому Посольством Естонії в Україні рояль. Показово, що єдиний рояль, який протягом сорока років використовувався у школі, — також естонського виробництва.
Ми відвідували школу у другій половині дня, і в усіх студіях чи класах ішли заняття. У студії образотворчого мистецтва розповіли, що торік на благодійному аукціоні за роботи вихованців закладу вдалося виручити 10 тисяч гривень. За ці гроші придбали для школи проектор і екран. А напередодні Нового року учні виготовили листівки для українських військових, які захищають країну на сході. Привітання від дітей Слов’янська передали через місцевих волонтерів. Кажуть, на передовій були захоплені і розчулені такою увагою.
«Ми збираємося виготовити ще одну партію листівок для бійців. Це навіть не обговорюється, всі діти підтримують. Наші побажання воїнам — це завжди приємно і доречно», — запевнила викладач образотворчого мистецтва Катерина Боброва.

Донецька область.

 

 

Заняття у студії образотворчого мистецтва школи мистецтв у Слов’янську.

Фото автора.