Президент США Барак Обама порадив прем’єр-міністру Японії Шіндзо Абе утриматися від поїздки до Росії, яку заплановано на травень (до проведення саміту «великої сімки»). Телефонна розмова між главами держав відбулася ще 9 лютого, однак про що саме говорили Обама та Абе агентству Kyodo стало відомо тільки тепер.

 

The Japan Tіmes також наполягає, що така бесіда мала місце. Відбулася вона після запуску з боку КНДР балістичної ракети, однак йшлося не тільки про питання безпеки в регіоні. Барак Обама нібито сказав японському очільнику, що «зараз не час» вирушати до Росії. Що відповів на це Шіндзо Абе, достеменно не відомо (за версією The Japan Tіmes, Абе заявив, що Японія та Росія мають вирішити важливі питання), однак з огляду на те, що підготовка до поїздки триває, прем’єр знайшов аргументи, щоб пояснити своє прагнення зустрітися з Володимиром Путіним ще до саміту.


Власне, аргументи ці добре відомі: японський прем’єр хоче обговорити з Путіним головну для Японії перепону до підписання мирного договору з Росією (ще від закінчення Другої світової війни) — повернення чотирьох островів Курильської гряди, які в Японії називають «північними територіями». Оскільки з візитом Путіна до Японії ніяк не складається: після анексії Росією Криму та її агресії на Донбасі цей візит переносився уже кілька разів, Абе вирішив після європейського турне країнами G7 «заїхати» з неофіційним візитом (ймовірно, до Сочі), щоб переговорити з Путіним. Окрім головної, «територіальної», теми, сторони обговорять ситуацію в Україні, Сирії та КНДР.


На прес-конференції в середу генеральний секретар японського уряду Йошіхіде Суґа наголосив, що в питанні про Україну Японія чітко дотримуватиметься спільної позиції країн «великої сімки». «Щодо Росії ми діятимемо в тісній співпраці з іншими країнами G7», — заявив він.


Що стосується перспектив з «північними територіями», то вони зовсім не видаються обнадійливими. Міністр закордонних справ Сергій Лавров, який, до речі, збирається прибути до Японії в квітні, недавно заявив, що Москва зовсім не вважає мирний договір з Японією синонімом вирішення територіальної проблеми. І навіть радянська декларація 1956 року про повернення двох із чотирьох островів чітко виставляє пріоритет: спочатку договір, а «стільці», тобто острови, — потім, і то, «якщо домовляться». Інший російський чиновник, віце-прем’єр Дворкович, у нещодавньому інтерв’ю газеті Nіkkeі теж виставив пріоритети: мовляв, зацикленість японців на територіальній проблемі не дає Токіо зрозуміти, що набагато більше користі вони мали б від економічних пропозицій російської влади, наприклад, спільної розробки енергетичних запасів на цих островах. Мабуть,  російському чиновнику важко зрозуміти, що не все вирішується «торговельними пропозиціями».


Чого в такому випадку можна очікувати від «барина», з чиїх вуст співають «державні холопи», і як він «розсудить», можна тільки здогадуватися.

Токіо.