Розмова між луганськими поліцейськими:
— А ти де сидиш?
— У камері №9. А ти?
— А я в кімнаті для побачень.
Це не анекдот. І ви зараз самі в тому переконаєтеся.
Мабуть, не знайти такої людини, яку не шокували б умови роботи працівників головного управління Національної поліції у Луганській області. Майже всі його підрозділи розташовані в ізоляторі тимчасового утримання осіб, які скоїли злочин чи є підозрюваними у скоєнні злочинів і перебувають під вартою. Ось така іронія долі.
Після визволення Сєверодонецька від бойовиків «ЛНР» у червні 2014 року зі Сватового сюди, до міста хіміків, перемістилися обласна влада, відомчі структури, у тому числі й обласне управління міліції. Сєверодонецьк — місто невелике, вільних приміщень мало, тож правоохоронці на комфорт і не розраховували. Тоді всім здавалося, що ситуація тимчасова, тому готові були й потерпіти незручності. А те, що доведеться сидіти в Сєверодонецькому міському ізоляторі тимчасового утримання, більшість сприймала з гумором. Потрібно ж було десь розташовуватися, хоча тут — ні офісної техніки, ні комп’ютерів, ні меблів. Одне слово, лише голі стіни. Думали тимчасово, але за три місяці доведеться відзначати два роки такої «відсидки».
...Робочий день у розпалі. У вузькому коридорі праворуч і ліворуч — двері. Заглядаємо в одну з кімнат, де розташовуються співробітники відділу інформаційного забезпечення. На площі трохи більше 20 квадратних метрів працюють 37 осіб, сидять одне на одному. Добре, що хоч вікна є, можна впустити свіжого повітря. Інші приміщеннях і цього позбавлені, не кажучи вже про систему вентиляції. У кімнаті розміром півтора на півтора метра примудрилися поставити чотири столи, за якими працюють п’ять слідчих. Умов допитати підозрюваного немає. У сусідній гардеробній, наприклад, серед шафок і різного мотлоху іноді доводиться проводити й слідчі дії.
Співробітникам оперативних підрозділів «пощастило», бо у своїй кімнаті вони перебувають по черзі. Один — на завданні, другий працює з паперами, оформляє результати своїх розслідувань. У кімнаті психологічного розвантаження не тільки працюють, а й сплять. У кутку складено матраци, одяг, каски, бронежилети, зброю. Треба виїжджати на бойове завдання — усе під рукою. Сплять на підлозі чи на ящиках від боєприпасів. Якщо люди самотні, то часто й живуть у кабінетах, бо зарплата не дозволяє винаймати квартиру.
А за цими металевими дверима, оснащеними маленьким вузьким віконцем і важкими засувами, — «кімната для побачень». Але в ній зараз сидять працівники, як і в сусідній кімнаті, де раніше мили посуд після обіду арештованих. Ванну звідси винесли, щоб можна було поставити стіл для роботи, а раковини залишилися. Тепер тут сидять дівчата з режимно-секретного сектору. Слід додати, що всі співробітники поліції працюють на своїй техніці й навіть вай-фай установлюють за свій рахунок.
На другому поверсі ізолятора тимчасового утримання розташовані камери для заарештованих і затриманих. Деякі пристосовані під кабінети, решту перетворено на кімнати відпочинку для працівників охорони приміщення поліції. Тут хлопці «відпочивають на нарах», їдять свої «тормозки». До речі, якщо заарештованим дають постільну білизну, то в поліцейських тільки голі матраци. В камері №9 розмістилися співробітниці відділу кадрів. Тут привертають увагу понад десяток величезних ящиків з-під снарядів, що пристосовані як шафи (якщо поставити один на один), комоди і скрині. Така оригінальність вимушена. У ящиках зберігаються особисті справи співробітників і документи.
У поліції воліють не обговорювати із журналістом свої складні умови роботи. Розмовляли про інше. Майже всі співробітники — переселенці, ще в 2014 році покинули свої рідні місця, вивезли родини й сьогодні змушені орендувати житло. Але коштів на це не вистачає. «Програм з підтримки переселенців немає, — кажуть вони, — деякі законодавчі акти ухвалено тільки на півроку. Час минає ми вже в Сєверодонецьку перебуваємо майже два роки, а попереду — ніякої перспективи. Від того моменту, як ми стали поліцією, «атошні» не платять, а ці гроші були істотною допомогою тим, хто винаймає квартиру. Зарплати не підвищили, усе залишилося, як і було, вільнонаймані взагалі отримують копійки, а ціни на продукти, житло, комунальні послуги зростають». Багато хто звільняється, не витримавши таких важких умов. Одні взагалі йдуть із правоохоронної системи, інші їдуть «здаватися» у донецьку поліцію. Кажуть, що в Краматорську забезпечують тимчасовим житлом, а для сімейної людини — це вагома мотивація.
На запитання: «А який вони бачать вихід із ситуації, що склалася?» співробітники поліції відповідають коротко: «Повертати треба свою територію, повертати Луганськ».
Луганська область.
Сєверодонецьк, вулиця Партизанська.
Інспектор управління інформаційного забезпечення ГУ НП у Луганській області майор поліції Світлана Щербатих та старший інспектор управління інформаційного забезпечення ГУ НП у Луганській області старший лейтенант Христина Клизуб.
Відділ кадрового забезпечення.
Фото Андрія Нестеренка.
