Поставте собі питання, шановні читачі: чи може країна насправді бути незалежною та успішною без міцного сільського господарства? Серед правильних відповідей можливі тільки два варіанти: «ні» та «абсолютно ні».

Справа в тому, що будь-яка держава де-факто є суверенною, коли разом із політичною волею, ефективною економікою та потужним військово-промисловим потенціалом вона стало спирається на міць власного сільгоспвиробника. Логіка цього твердження перевірена часом. Країна, яка не спроможна забезпечити собі продовольчу безпеку, приречена не тільки уважно прислуховуватися до думки іноземних структур, а й слухняно йти у фарватері їх настанов та рішень. У таких випадках незалежність залишається тільки на папері та у викликах квазіпатріотів. Щоб цього не сталося, всі більш-менш впливові держави світу витрачають на розвиток і підтримку власного аграрного сектору чималі кошти. Левова частка загального бюджету Європейського Союзу іде на субсидії для європейських аграріїв. Наприклад, витрати Європейського фонду гарантування сільського господарства (EAGF) у 2016 року заплановані на рівні 42,22 млрд. євро, що становить 27,24% усього бюджету ЄС.

У Сполучених Штатах, крім пільгових кредитів для фермерських господарств, існує непряма підтримка сільського господарства через так звану Програму пільгової покупки продуктів (Supplemental Nutrіtіon Assіstance Program, SNAP). Щорічно міністерство сільського господарства США розподіляє між 46 млн. американців понад 73 млрд. доларів, які витрачаються суто на продукти харчування. Враховуючи, що коефіцієнт самозабезпечення продовольством у Сполучених Штатах понад 100%, то вагома частина коштів за програмою SNAP іде в кишені місцевих аграріїв.

На прикладі Сполучених Штатів, Франції, Канади, Німеччини, Нідерландів підтверджується парадигма: розвинена економічна країна — це, перш за все, розвинене сільське господарство. В цих країнах аграрна політика спрямована на забезпечення:

- сталого продовольчого постачання населення за прийнятними цінами;

- високого рівня життя людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

- поступового розвитку національного агросектору;

- конкурентоспроможності власного сільгоспвиробника на світових ринках.

Реалізація вищенаведеної політики дає можливість не тільки гарантувати продовольчу безпеку відповідним країнам, а й нарощувати свій експортний потенціал. Так, у 2014 році США експортували сільгосппродукції на 112 млрд. доларів, а обсяг аграрного експорту Європейського Союзу в цьому самому році збільшився на 5 млрд. євро і досяг цифри в 125 млрд. І це попри продовольче ембарго Російської Федерації.

На жаль, Україна за останні два роки суттєво знизила поставки сільгосппродукції за кордон. Якщо в 2013 році було експортовано аграрної продукції на 17,3 млрд. доларів США, то в 2014-му цей показник зменшився майже на 2% — до 16,7 млрд., а торік експорт українських сільгосптоварів знизився ще на 2,1 млрд. і становив 14,6 млрд. доларів.

Разом із падінням експорту вітчизняний АПК показав у минулому році взагалі сумний результат. Опублікована статистика щодо сільськогосподарського виробництва за 2015 рік просто пригнічує. За рік поголів’я корів знизилося на 4,0%, свиней — зменшилося на 3,5%, птиці — на 1,6%. Виробництво м’яса (в живій вазі) просіло на 1,4%, молока — на 4,0%, яєць — на 14,3%. Не краща ситуація і в рослинництві. Якщо на 2015 рік площа посіву озимих культур по Україні під урожай 2015 року дорівнювала 8,97 млн. га, то на 2016-й ця цифра становила 7,81 млн. га — падіння на 12,9%. А взагалі індекс обсягу сільськогосподарського виробництва у 2015 р. порівняно з 2014-м становив 95,2%. А сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у 2015 році становив 150,9% відповідно до попереднього року.

Прикро, але негативна тенденція в аграрній галузі збережеться і цьогоріч. Це обумовлено низкою причин: тут і відсутність дешевих кредитів, і втрата традиційних ринків збуту, і невигідні умови співпраці з Європейським Союзом (які дуже сильно впливають на конкурентоспроможність наших сільгоспвиробників). Замислимося над таким фактом: наші аграрії сплачують збір за пальне, який повинен йти на утримання автошляхів. Однак це пальне переважно використовується технікою, що працює в полі, а не їздить дорогами. При цьому більшість доріг в неналежному стані й потребують ремонту. Як то кажуть, коментарі зайві.

І все ж сьогодні головним чинником гальмування українського сільського господарства є відсутність чіткої аграрної політики уряду із суворими протекціоністськими заходами. Зрозуміло, що чинні норми СОТ обмежують можливості України стосовно введення прямого субсидування свого АПК. Та й немає у країні достатньо грошей, щоб організувати дієву фінансову допомогу сільгоспвиробникам. У даному випадку непряма державна підтримка залишилася майже єдиним та головним механізмом стимулювання.

У всьому світі під опосередкованою державною підтримкою розуміють спеціальний режим оподаткування. До грудня 2015 року саме такий спецрежим оподаткування для аграріїв діяв в Україні. Першого січня цього року його було скасовано. Попри масові та численні протести українських фермерів і сільгоспвиробників, а також чітке та однозначне положення чинної угоди правлячої коаліції щодо збереження до 1 січня 2018 року пільгової системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників і відшкодування ПДВ при експорті сільськогосподарської продукції. Крім цього, дана угода приписувала розроблення до 1 червня 2017 року нової системи оподаткування, яка стимулюватиме розвиток сільськогосподарського виробництва. Однак уряд спромігся «протиснути» через парламент відповідні зміни до Податкового кодексу, які по суті зруйнували всі перспективи розвитку аграрного сектору української економіки.

Скасування спецрежиму оподаткування призвело до виникнення кризової ситуації в українському сільському господарстві, особливо серед фермерських і аграрних підприємств малого та середнього рівня. Суттєво знизилась рентабельність вітчизняного сільського господарства, а перед багатьма аграрними підприємствами реально постало питання банкрутства. В короткостроковій перспективі очікується різке згортання виробництва, особливо в тваринництві — валова продукція може скоротитися на 8%.

Щоб якось залишитися «на плаву», більшість фермерських та аграрних підприємств вимушені скоротити робочі місця. Найближчим часом у сільській місцевості очікується зростання безробіття на 10%. Крім того, зменшиться виробництво основних продовольчих товарів, а також знизиться рівень традиційної підтримки соціальної інфраструктури в сільських районах країни. В подальшому це призведе до зростання соціальної напруженості в державі, скорочення зайнятості в суміжних галузях економіки, падіння конкурентоспроможності українського сільгоспвиробника та подальшого зменшення експорту сільгосптоварів. Це, в свою чергу, сприятиме чималому скороченню валютних надходжень до бюджету країни. Як наслідок — в Україні підвищиться залежність від імпорту продуктів харчування, що спричинить значне зниження рівня продовольчої та сировинної безпеки України.

Зауважу, що вищезгадані зміни до Податкового кодексу приймали поспіхом, не передбачивши продуману систему обліку та нових правил (тільки в середині лютого з’явилась нова декларація для сільгоспвиробників). Не були впроваджено перехідні положення, що значно та раптово ускладнило бухгалтерський облік, тим самим розширило базу для адміністративних і штрафних покарань з боку фіскальних органів.

Щоб виправити негативну ситуацію, яка склалась за результатами недолугих дій про-урядових сил, за ініціативою Всеукраїнської аграрної ради на початку лютого цього року був зареєстрований законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо захисту прав платників податку на додану вартість, в тому числі сільгосптоваровиробників (реєстр. номер 3851-1 від 04.02.2016).

Основною метою цього законопроекту є захист законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та інших платників ПДВ, запровадження рівних і прозорих умов відшкодування ПДВ для всіх платників, їх захист від сваволі посадових осіб контролюючих органів при формуванні податкового кредиту, а також створення умов для стабілізації цін на сільськогосподарські товари і продукти харчування, що виробляються для потреб внутрішнього ринку.

Названим законопроектом пропонується внести низку змін до Податкового кодексу України, якими передбачаються:

- відповідне відновлення до 1 січня 2018 року дії спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства;

- заборона скасування контролюючим органом сум податкового кредиту за формальними ознаками: податковий кредит може бути скасовано виключно в разі виявлення помилки в ІПН (індивідуальному податковому номері) платника або у формуванні його за неоподаткованими операціями;

- запровадження єдиного публічного Реєстру заяв на бюджетне відшкодування: оприлюднення інформації щодо стану відшкодування ПДВ у розрізі окремих платників податків та заявлених ними до відшкодування з бюджету сум ПДВ;

- запровадження обов’язку відшкодування ПДВ виключно в порядку черговості надходження заяв;

- незастосування фінансових санкцій до суб’єктів спеціального режиму оподаткування у сфері рибальства, сільського та лісового господарства за допущення помилок у податкових деклараціях у період з 1 січня 2016 року до набрання чинності цим законом.

Прийняття законопроекту дасть можливість сільгоспвиробникам організувати стабільну роботу з нарощування виробництва продукції аграрного сектору та мати впевненість, що держава не залишить їх без своєї підтримки і подбає про захист їхніх законних інтересів. Це створить умови для стабілізації цін на сільськогосподарські товари і продукти харчування.

Загалом прийняття даного законопроекту також дає Кабінету Міністрів України (в конструктивній співпраці з Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, науковцями і аграріями-практиками) час та можливість виважено і обґрунтовано підійти до підготовки комплексної та всебічної програми сприяння аграрній галузі держави, яка в умовах затяжної економічної кризи може стати базою для відродження національної економіки, забезпечення сталої продовольчої безпеки держави, нарощування експортного потенціалу.

Віталій Гудзенко, народний депутат України. 

 

 

Віталій Гудзенко.