Тарас Григорович Шевченко прожив лише 47 років, із них 34 припали на кріпацтво та заслання. Проте вже по смерті з’явилася цифра, якою він, мабуть, міг би пишатися. А тепер пишаємося ми. Йдеться про пам’ятники Кобзареві.
За останніми даними, 1384 — така кількість пам’ятників, які встановили українському генієві у всьому світі. Звісно, більшість монументів Шевченку розташовані на території України — 1256, зате майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Якщо ж проглянути загальну статистику, то Кобзар поступився хіба що тоталітарним вождям.
Найбільше пошанували поета на Івано-Франківщині — тут понад 200 пам’ятників. До речі, за життя Кобзар тут не бував. А от рідна Черкащина має вполовину менше — 102 монументи.
Важко повірити, але донедавна існував один обласний центр без Шевченка, та 2014 року вінничани виправились.
Перше скульптурне зображення поета і художника було виготовлене у Санкт-Петербурзі за рік після смерті. Перше ж погруддя Шевченка на Батьківщині встановили у Харкові, а нинішній харківський пам’ятник вважають чи не найоригінальнішим: тут поруч із фігурою Кобзаря є ще 16 інших статуй. Частина — це герої творів поета, решта, щоправда, данина радянській історії.
Понад 300 сходинок ведуть на Тарасову гору у Каневі. Ними пройшли понад 11 мільйонів людей зі 150 країн — такі приблизні підрахунки.
У Києві Кобзар постав лише 1939-го. До речі, спочатку він мав стояти на Михайлівській площі, там, де зараз княгиня Ольга. У 1919 році більшовики знищили фігуру княгині і встановили погруддя Шевченка, щоправда, було воно з фанери. А от справжній пам’ятник відкрити довго не вдавалося. Однією з причин називають те, що не могли дійти згоди. Так було відхилено декілька сотень проектів, пересварились і за місце для постаменту. Та хай там як, а через 20 років навпроти Київського університету таки постав головний пам’ятник Кобзарю. Мені ж пригадується, як у студентські роки наш покійний декан Дмитро Прилюк застерігав не ходити 22 травня, у день перепоховання поета, повз Тараса. У той час за таке могли запросто «пришити» націоналізм. Але часи минали, змінювалося і ставлення до Шевченка. З роками також помінялися й тенденції в його зображенні. Якщо на початку минулого століття Кобзаря відтворювали як чоловіка похилого віку в кожусі та шапці, то зі здобуттям Україною незалежності почали зображувати молодим.
Перший пам’ятник за кордоном встановили у Казахстані, де Шевченко був у засланні. У 1964-му він з’явився і у Вашингтоні. Тоді на відкритті був присутній навіть екс-президент США Дуайт Ейзенхауер. До речі, у Вашингтоні Тарас теж зображений молодим. Варто зазначити, що стоїть пам’ятник у американській столиці на лобному місці, у самому центрі, а цей шматок дорогоцінної землі заздалегідь викупила для нього українська діаспора, після чого й розпочалася робота над проектом. До слова, Радянський Союз усіляко виступав проти його встановлення.
Однак найоригінальнішими виявились італійці — зобразили Кобзаря давньоримським оратором та одягнули в римську тогу. А от найвище місце на Землі, де встановлений монумент поетові, — це пік Шевченка у Кабардино-Балкарії — 4200 метрів над рівнем моря.
Утім, якщо вже говорити відверто, то точно, мабуть, дуже важко підрахувати всі пам’ятники, оскільки в Україні не створено єдиного реєстру, до якого мали б заносити такі монументи. Щоправда, у Львові один з благодійних фондів випустив мапу-схему «Пам’ятники Тарасові». На ній показані місця, де встановлені монументи, перелічені музеї, подана коротка біографія і фотографії майже півсотні пам’ятників, від села Шевченкового і до Аргентини, Канади, США, Грузії, словом, скрізь, де була українська громада.
Тим часом
Як стало відомо, у Севастополі збирають підписи за знесення пам’ятника Т. Шевченку.
На знімку: пам’ятник Кобзарю у Вашингтоні.
Фото автора.
