Науково-практичні праці вчених-правників привертають увагу лише тоді, коли мають оригінальний та насичений новими ідеями зміст, особливо, якщо йдеться про конституційне право. Унікальною в цьому сенсі можна вважати монографічну працю творчих пошуків та відповідей на складні проблеми для сучасних реалій у роботі відомого вченого-конституціоналіста, професора, академіка Національної академії правових наук України Анатолія Селіванова.
Актуальність і наукова новизна монографії закладена в самій назві «Теорія і практика застосування конституційного права України». Автор проводить наскрізний постулат, що сучасне розуміння конституційного права не може обійтися без конкретики, тобто його застосування і отримання вагомих результатів у модернізації системи законодавства, поглиблення наукових доктрин розв’язання складних проблем, навіть тоді, коли у монографії вони з’являються вперше і є предметом дискусій теоретичного осмислення. Саме такий підхід виділяє підготовлену професором наукову працю, що не обмежується констатацією недоліків, які спостерігаються в державному управлінні і законотворчості. Автор має науковий потенціал запропонувати нові підходи та вивірені теоретично ідеї для практичного втілення. Зокрема, йдеться про переосмислення поняття «правова держава» з переходом до реального обґрунтування її побудови, коли Україна може реально визначатися як «конституційна держава». А це дає змогу більш продуктивно і творчо підійти до змісту формування такої вкрай важливої категорії, як український конституціоналізм, який включає такі цінності і пріоритети: права і свободи людини, парламентаризм, верховенство права і верховенство Конституції, розподіл влад тощо. Особливо привертає увагу постановка автором питання про сучасний рівень теоретичних знань, які продиктовані вимогами орієнтуватися на удосконалення конкретних напрямів конституційного права. Найбільш актуальними є розвиток демократії, народовладдя, судовий конституційний контроль і судове право тощо. Вони відображають нові напрями удосконалення теорії і практики.
У монографічній праці проф. А. Селіванова цінним для широкого кола юристів і народних депутатів України є те, що змістовна оцінка стосується питань (тем), які запозичені, насамперед, з практики, вони виявлені онтологічним підходом конституційного правозастосування, а це дає автору великі переваги. Адже науково-дослідницька література останнім часом є повторенням певних ідей інших авторів, відсутні нові підходи, теоретичні новації, якими можна скористатися у практиці функціонування державних органів управління і законодавця. Особливо цінні авторські ідеї стосуються проблем децентралізації місцевої влади, виборчого права, включення до судової влади інституту мирових суддів, встановлення права народу на контроль за владою і визнання його суб’єктом законодавчої ініціативи, а також багатьох інших важливих інститутів (категорій) конституційного права.
Адже правильно визначали філософи давніх часів, що кожна творча праця вченого повинна відображати і нести новий смисл правових понять і правових явищ, оскільки тільки смисл є необхідним «компасом» поведінки людини для її буття, щоб зрозуміти саму себе, свою духовну сутність, своє призначення в світі.
Пошук смислу в юриспруденції завжди допомагав створити для суб’єктів права, насамперед громадян, умови власної упорядкованості буття, виявлення причин подолання конфліктного регулювання суспільних відносин.
Адже саме людина відкриває своє бачення дійсності і в змозі впливати на предметний світ навколо, лише тоді, коли теорія (вчення) дає їй уявлення про цінності в суспільстві і це великою мірою стосується конституційного права. Його цінності закладені в Конституції України, яка цього року відзначатиме 20-річчя свого існування як основи формування вільного суспільства в незалежній державі.
Євген КУБКО, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України.
