Тетяна ЯЛОВЧАК (на знімку), яка здійснила понад 50 сходжень на різні вершини світу, збирається підкорити Джомолунгму.
Жінки ні в чому не відстають від чоловіків у всіх сферах життя: водять автомобілі й літаки, керують банками й грають у футбол, піднімаються в космос і занурюються в морські глибини... При цьому залишаються ніжними, люблячими й жіночними. Немає жодного виду спорту, де б не було представниць прекрасної статі. Навіть в альпінізмі нерідко життя чоловіків тримається в ніжних жіночих руках.
Підкорити найвищу вершину земної кулі, розташовану в Гімалаях, яка має кілька назв: Еверест, Джомолунгма й Саґарматха (непальською), мріє, певно, кожен альпініст. Але вдається це небагатьом сміливцям. Адже висота цього даху світу — понад 8848 метрів над рівнем моря!
12 квітня заплановано старт міжнародної жіночої альпіністської команди на Еверест, сходження триватиме близько двох місяців. Організатори експедиції формують команду з 7 жінок із різних країн. Остаточно підтвердили свою участь і оплатили всі необхідні витрати альпіністки з Південної Африки, Вірменії та Болгарії. До складу команди запросили й українську спортсменку Тетяну Яловчак, яка нещодавно здійснила сходження на семитисячник Канкагуа в Аргентині. За плечима в дівчини — підкорені Ельбрус, Гімалаї та Кіліманджаро.
За словами Тетяни Яловчак, експедиція запланована як патріотична, альпіністка вже підготувала вишиваний рушник із побажаннями сучасних українців майбутнім поколінням, який збирається розгорнути на вершині. По закінченні експедиції він стане експонатом одного з музеїв. До речі, на рушнику зможуть залишити автографи всі, хто допоможе в здійсненні експедиції.
«Ми плануємо підкорити майже 9-тисячну висоту. Українки поки що не доходили так високо. Складність полягає в тому, що як раптом буде погана погода, ніхто нас не врятує. Вертоліт піднімається лише до 7 тисяч. Я повністю розумію, куди я йду», — каже альпіністка. Вона розповіла про небезпеки, які чигають на альпіністів, про те, як на Арараті їй із колегами «пощастило» заблукати в тумані й 18 годин бродити на волосинці від смерті. Потім альпіністи льодорубами вирубали в снігу нору й перечекали там негоду.
Проблема лише в тому, що для участі в експедиції необхідно внести 90 тис. доларів. «Уже зібрали 30 тис., та через відсутність решти суми сходження під загрозою. Я закликаю людей відгукнутися. Те, що вже витрачено, не повертається назад. Тільки дозвіл на підйом коштує 10 тис. доларів, кисню необхідно взяти на 13 тисяч на всю експедицію, 11 тисяч заплатити шерпі — провіднику (це єдина людина в горах, яка може тебе врятувати)», — повідомила спортсменка.
Вона вже зверталася з проханням про фінансову підтримку до Президента України Петра Порошенка, але відповіді поки що не отримала. Альпіністка планує викладати відео своєї експедиції на YouTube. А присвятити це сходження хоче українським жінкам, їх героїзму, красі, мужності та патріотизму.
Як розповіла Тетяна, вона займається альпінізмом понад 10 років. До того професійно займалася плаванням, але в маленькому містечку Селідове на Донеччині, звідки родом, мало можливостей розвиватися в спорті, тому вона переїхала до Києва. А ще дівчина займається танцями й грає в театрі «Чорний квадрат». Днями відбувся сольний концерт: Тетяна співала й читала власні поезії.
Своє перше сходження спортсменка здійснила відразу на гору Мачу-Пікчу в Перу — «допомогли добрі люди». За словами Тетяни, ця гора «не дуже велика, всього 2300 метрів». Найважчим підкоренням для дівчини стала гора Маттерхорн у Швейцарських Альпах, де в неї так мерзли руки, що хотілося кричати від болю.
— Вдалий підйом і спуск з вершини вимагають рівною мірою і психологічної, й фізичної підготовки. Тому я регулярно проводжу тренування і готую себе до такого важливого випробування, — розповіла альпіністка. — По 2—3 години ходжу з дуже важким рюкзаком в лісі. Все потрібно робити повільно, з повагом, але впевнено. Не даремно серед друзів-альпіністів я маю прізвисько «Таня-паровоз», — я повільно повзу вгору й тягну за собою інших. Щодо експедиції на Еверест: підйом на найвищу світову вершину планується в кілька етапів. Спочатку піднімемося до базового альпіністського табору на висоті 5 тисяч метрів (там уже побувало багато українців), потім дуже складний етап — провести 5 діб на висоті 7 тисяч метрів, далі — подолати відстань до 8.300 метрів, і, нарешті, останній ривок: «У кисневій масці тупо гребеш угору».
Тетяна навела страшну статистику. За її словами, із кожних 15 спортсменів, які намагаються підкорити Еверест, назад живим і здоровим повертається лише один. Там дуже високий рівень захворюваності. Варто лише трохи замерзнути, й зігрітися вже буде неможливо. Тому неофіційні назви Евересту — «гора трупів», «хранителька вітрів», «володарка білих снігів». А на його вершині розвіваються прапори різних країн з молитвами про добробут і процвітання.
— А як ваші рідні ставляться до такого екстремально небезпечного захоплення?
— Мама вже звикла, але все одно страшенно переживає. Перед сходженням я телефоную й кажу: «Мамо, скажи: «так» чи «ні»?» Мама після хвилинної паузи, з надією в голосі: «Ти що, заміж зібралася?» — «Ні, — відповідаю, — заміж мені ще зарано, тому в гори» — «Тоді тобі байдуже: так чи ні. Ти ж усе одно зробиш по-своєму». Я, звісно, мамі не кажу, в які саме гори я піднімаюсь, щоб не надто турбувати. Нехай думає, що в Карпати іду.
Тетяна сподівається, що знайдуться небайдужі люди, які допоможуть їй подолати фінансові труднощі, адже на кону — честь країни. Проте у Федерації альпінізму та скелелазіння України до майбутнього рекорду співвітчизниці поставилися досить скептично. Як зазначила відповідальний секретар федерації, голова ФАіС м. Києва Ганна Ясинська, Тетяна Яловчак не є членом організації й по допомогу до колег-альпіністів не зверталася.
Для довідки
З 1975-го по 2014 рік на Евересті побувало 14 українців-чоловіків. Рекордсменом серед них є Сергій Бершов — він побував на вершині світу тричі. Двічі піднімався туди Ігор Свергун (загинув у червні 2013 р. при нападі бойовиків на альпіністський базовий табір біля восьмитисячника Нанга Парбат на півночі Пакистану). Одесит Василь Копитко в 1999 році після сходження не зміг спуститися й назавжди лишився в гімалайських снігах.
Фото героїні матеріалу.
