Такою багатою збіркою може похвалитися Борщівський обласний краєзнавчий музей на Тернопільщині. Найцінніший екземпляр — прижиттєве видання «Кобзаря» 1860 року. Воно було третім, найповнішим (17 творів) і останнім за життя Тараса Шевченка. Спонсорував його видання відомий цукрозаводчик і меценат Платон Симиренко.
Загалом у музеї зберігається понад 300 «Кобзарів», виданих і в Україні, і за її межами. Тут і невеликі так звані захалявні книжечки, і дорогі, чудово оформлені видання. Основу Борщівської Шевченкіани поклала колекція «Кобзарів», передана організатором музеїв, уродженцем краю Михайлом Волошиним. Відтоді вона розширилася до відділу-музею, під який відведено три зали. Тут усе, що пов’язано з ім’ям поета: видання його творів, погруддя, вишиті портрети, знімки пам’ятників тощо. У тому числі першого на Тернопільщині монумента Тарасові у вигляді хреста, встановленого ще 1911 року в селі Бурдяківці Борщівського району. Він зберігся дотепер. Нині в області понад сто пам’ятних знаків Кобзареві. Цікавою колекцією «Кобзарів» володіє тернопільський поет, науковець, громадський діяч Олег Герман. У ній 30 видань, найстарішому — понад сто років. Багато з них надруковані за кордоном: у США, Канаді, Німеччині. Найдорожчою для чоловіка є маленька книжечка розміром 5 на 7 см, видана українськими полоненими в німецькому концтаборі міста Регенсбурга в 1943 році. Серед них був і Михайло Герман, батько Олега, який і привіз той «Кобзарик», як його ніжно називають у родині. На Тернопільщині багато місць, пов’язаних із Тарасом Шевченком, адже молодим художник побував тут: робив замальовки в Почаєві, Вишнівці, Кременці...
Тернопільська область.
