Спочатку Володимир Міцук, сільський голова 10-тисячного села Білозір’я Черкаського району, був проти адміністративно-територіальної реформи. А потім ознайомився з польським досвідом, вивчив аргументи вітчизняних реформаторів і... взяв ініціативу в свої руки.
Роз’яснювали, переконували і отримали згоду
— Першим кроком була пропозиція сусідній Дубіївці об’єднатися, — ділився досвідом очільник уже діючої Білозірської об’єднаної громади Володимир Міцук на засіданні консультативно-координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради. — Сусіди недовго думали і... відмовилися. Тоді ми запропонували «породичатися» жителям селища Ірдинь. Спочатку ірдинські депутати були проти: боялися, що їхнє село, де лише 940 жителів, «упаде», а велике Білозір’я все забере собі. Але коли я розповів, які вигоди матиме їхнє селище, думки змінилися. Пояснив: Білозір’ю не так потрібне об’єднання, як ті повноваження й кошти, які надійдуть новоствореній громаді від держави. Завдяки реформі очікуємо цього року майже шість мільйонів гривень від податків фізичних осіб, які раніше йшли на район. Кабмін також пообіцяв на розвиток громади майже сім мільйонів гривень. На сході в Ірдині жителі одностайно, крім селищного голови, підняли руки, що підтримують приєднання до Білозір’я.
У Білозір’ї теж відбулося обговорення
— Кажуть, якщо хочеш завалити справу — винеси її на схід села. Дві третини, як правило, не зберете, але прийдуть люди, охочі полементувати, — розповідає про свою тактику Володимир Павлович. — Тому ми пішли іншим шляхом: склали графік і об’їздили всі 32 депутатські округи, де збирали по 70 відсотків виборців, вели протоколи обговорення. Всі округи — «за». Об’єднання узаконили. Білозірська сільська рада — це тепер об’єднана громада.
Закони за нами не встигають
У новоствореній громаді відбулися вибори депутатів, пропорційно до кількості населення. Білозір’я тепер представлятимуть у раді 23 депутати, а інтереси Ірдині — троє. Відбулися і перші в Україні вибори старости — в Ірдині. За посаду керівника первинної ланки об’єднаної громади змагалося двоє місцевих жителів. Переміг колишній селищний голова Олександр Максимов.
— І почалися перед 2016 роком гарячі дні та поневіряння першопрохідців, — веде далі Володимир Міцук. — З’ясувалося, що в державі не всі необхідні закони ухвалено, немає роз’яснень до вже ухвалених нормативних актів... Але я оптиміст і дуже наполеглива людина. Ми добилися, щоб казначейство проплатило рахунки по обох колишніх сільрадах. Добре, що за документами залишилась Білозірська сільська рада, тому й не змінився код ЄДРПОУ. Це дало нам змогу робити всі платіжні доручення, отримати зарплату. Почали розбиратись, як формувати штат, проводити сесії, та не одразу знайшли чіткі трактування... Тільки нині при Мінрегіоні створили експертну групу. Вона й розпочала консультувати громади.
Якщо функції управління повністю переходять громаді, їй потрібні відповідні служби. «То це децентралізація чи розширення штатів?» — дивувалися ті, хто спочатку не вникав у процеси реформування.
Візитівка села
У колишньому сотенному козацькому селі мешкає понад 10 тисяч жителів. Працює три загальноосвітні школи. Кількість учнів — понад 600 осіб. Є дитсадок на 225 місць. Функціонують комунальний заклад первинної медико-санітарної допомоги, чотири аптеки, центр культури і дозвілля, дві бібліотеки, народний музей, стадіон на тисячу місць, 25 магазинів, чотири кав’ярні, п’ять об’єктів побутового обслуговування, комунальне підприємство сільради.
— Ми запланували штатний розклад: 56 працівників, — ділиться Володимир Міцук. — На утримання штату необхідно буде майже чотири мільйони гривень. Річний бюджет громади — майже 39 мільйонів гривень, з яких 10 мільйонів — власні кошти. Одного економіста сільрада взяла зі знанням іноземної мови, щоб робились інвестиційні проекти й села розвивались ще й через гранти.
Що матиме селище Ірдинь
Перед приєднанням ірдинці поставили Білозір’ю конкретні умови. Всі вони ввійшли до перспективного плану розвитку громади до 2020 року. Це: очисні споруди, водопостачання, збереження школи й дитсадка, прийняття на баланс від держпідприємства «Ірдиньторф» Будинку культури, гуртожитку... Загалом двадцять сім питань.
— Селищу вже не треба просити на комунальні послуги для дитсадка, харчування дітей. Район давав на харчування школяра на день 6—7 гривень, а ми 8—9. При тому, що на утримання учня в Ірдині треба майже 25 тисяч гривень, а в центральній білозірській школі — майже 11 тисяч. Школа в селищі також працюватиме, як і було обіцяно. Уперше комунальне підприємство Ірдиня одержить дотацію. У селищі працюватиме філія центру надання адмінпослуг. А питання довідок вирішуватиме староста, він має печатку, яка діятиме в межах нашої громади. У пріоритеті — ремонт дороги державного значення Ірдинь—Дубіївка—Білозір’я, ми подали пропозиції до Мінрегіону, є підтвердження Кабміну про першочергове спрямування коштів на ці дороги для зв’язку між населеними пунктами об’єднаних громад.
Що стосується автобусного сполучення (Ірдинь від нас за 25 кілометрів), то через конкурс перевізників хочемо запровадити маршрут Ірдинь—Білозір’я—Сміла. А головне наше завдання: як в Ірдинь завести інвестиції, щоб жителі колишнього робітничого селища мали роботу.
— Уже нині стало цілком зрозуміло, — дійшов висновку Володимир Міцук, — що основний тягар і розв’язання проблем лягають на громаду, яка приєднує до себе. Приєднані поки що мають не такі навантаження...
Білозір’я дечим поступилося ірдинцям. У великому селі три школи. Оскільки об’єднаній громаді бракує 2,5 мільйона гривень субвенції на освіту, на сесії сільради вирішили, як кажуть, оптимізувати одну з двох білозірських шкіл, в яких лише по сто учнів. Але навчальний заклад не просто зачинять на замок. За задумом Володимира Міцука там розмістять школу мистецтв, а частину приміщень переобладнають під соціальне житло для лікарів.
Одне слово, планів у об’єднаної громади — море. Аби тільки, зауважує сільський голова, законодавці встигали писати закони...
— Нещодавно у Верховній Раді провели круглий стіл з лідерами об’єднаних громад, — ділиться враженнями від зустрічі у Києві Володимир Міцук. — Володимир Гройсман запевнив нас, що законодавча база «підтягнеться» до швидких темпів реформування. Аби лиш ми не втрачали ентузіазму. Ці слова, що й казати, було приємно чути. Підтримка і повне розуміння Головою Верховної Ради наших проблем додали ентузіазму, завзяття і віри: ми зможемо підняти наші села. Зможемо навести лад. І житимуть наші люди не гірше, ніж поляки. А може, й краще.
Черкаська область.
Білозірський сільський голова Володимир Міцук.
Фото з архіву героя публікації.
