Уже не перший місяць вся країна збирає кришечки від пластикових пляшок, щоб допомогти нашим захисникам, які потребують якісних протезів. Користь отримують і люди, і довкілля. У такій тарі, кажуть, саме ця частина розкладається найдовше. Але що робимо далі із самою пляшкою? Мабуть, у більшості випадків вона летить у сміття разом із харчовими відходами, щоб потім потрапити на сміттєзвалище, де отруюватиме середовище ще не одну сотню років.
У європейських мультиках для найменших водночас із тим, як вітатися і пробачати один одному, малюків учать, як сортувати сміття у різні баки. Натомість у нас, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальних послуг, у 2014-му році переробили та утилізували лише 4,2 відсотка побутових відходів. Та й то 1,7 відсотка спалено, а лише 2,5 передано на переробні підприємства як вторинну сировину. Решта — пішло на звалища.
Щоб зарадити ситуації, група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді проект закону «Про упаковку та відходи упаковки». Відсутність ефективної системи збирання відходів упаковки призводить до щорічної втрати вагомого ресурсного потенціалу для переробної промисловості, вважають парламентарії. Паперу та картону, наприклад, недобирають від 1,5 до 1,6 мільйона тонн, скла — мільйон тонн, полімерів — 0,6 мільйона. А про те, що від такого недбалого ставлення страждає екологія, нагадувати, мабуть, і не варто. У розвинутих країнах залучення відходів у господарський обіг дає можливість розвиватися переробній галузі. Завдяки цьому формується значна частина ВВП і створюються додаткові робочі місця для сотень тисяч осіб.
А в нас на державному рівні не проводиться облік відтворення, перероблення та утилізації відходів упаковки як вторинної сировини. Не реалізується європейська модель принципу «розширеної відповідальності виробника» — суб’єкти господарювання не несуть відповідальності за подальшу утилізацію використаної упаковки, в якій містилася їхня продукція. Місцеві бюджети розв’язують цю проблему своїми силами — як можуть.
Запропонований закон встановлює принципи державної політики у сфері поводження із відходами, розширює відповідальність виробників товарів в упаковці, описує чіткий перелік вимог до неї, а також дає вказівки із маркування тощо. Все це допоможе розв’язати окреслені проблеми, наблизивши наше законодавство до європейського, стверджують законотворці у пояснювальній записці, яка супроводжує проект документа. Щоправда, у цій записці й словом не згадується, що в тексті закону, а саме в статті 21, передбачається утворення Консультативної ради з питань поводження з відходами упаковки. Очікується, формуватиме її центральний орган виконавчої влади, що забезпечуватиме «формування та реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища». До складу цієї ради на засадах паритетного представництва входитимуть представники організацій розширеної відповідальності та виробники товарів в упаковці, які самостійно виконують норми перероблення та утилізації відходів упаковки, а також представники органів місцевого самоврядування, спеціалізованих організацій зі збирання відходів упаковки і переробних підприємств. За невиконання або виконання в обсязі меншому, ніж встановлено для відповідного року норм перероблення та утилізації відходів упаковки виробниками, закон передбачає штраф. На його розмір, відповідно до цього закону, суттєво впливатиме центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища.
Проте, навіть незважаючи на зауваження, які виникають під час ознайомлення із проектом закону про упаковку, очевидно — такий документ нам потрібен. І з економічної, і з екологічної точок зору. До того ж поки що його не розглядали навіть на засіданні профільного комітету. До сесійної зали документ може дійти із суттєвими поправками.
