Підприємства Херсонщини, що використовують брухт як сировину для роботи, через його брак простоюють тижнями. Тим часом через порти краю брухт вивозять на експорт сотнями тисяч тонн.

Скажімо, Херсонський механічний завод, що виготовляє вироби з алюмінієвих сплавів, у тому числі для світового автопрому, протягом лютого не міг запустити свою плавильну піч — не було чим її заповнювати. «На місяць підприємство потребує майже вісімсот тонн алюмінієвого брухту. Але в лютому не отримали жодного кілограма, дарма що закупівельні ціни на нього були стабільно високі, а тепер ще й зросли до 25 тисяч гривень за тонну. Тож частину колективу довелося відправити у відпустки зі збереженням двох третин заробітної плати, решта працівників займалися ремонтами. Лише в березні, після чергового збільшення цін на брухт алюмінію, спромоглися закупити 550 тонн брухту і піч таки запрацює», — каже генеральний директор заводу Станіслав Путілов.
Українські металургійні підприємства, які опинилися на межі виживання, не можуть конкурувати з іноземними виробниками — ті пропонують вищі ціни на сировину. З’явилися «сірі» схеми, коли брухт чорних та кольорових металів скуповують через мережу нелегальних та мобільних (роз’їзних) пунктів. Причому не гребуючи вкраденими трубами зрошення чи вирубаними алюмінієвими кабелями ліній електропередач. Потім здобич перепродують легальним фірмам, а вже вони формують суднові чи залізничні партії на експорт.
Вітчизняні металурги давно наполягають на припинення цієї вакханалії та встановлення так званих загороджувальних мит для експортерів брухту, однак справа далі обговорення з місця не зрушила.

Херсонська область.

ФАКТ

За даними Херсонської митниці, протягом минулого року через порти області до Естонії, Великобританії, Туреччини вивезли 236 065 тонн українського металобрухту. Станом на початок березня нинішнього року ще 3 283 тонни відвантажили до Туреччини.

 

 

 

На знімку: іржаве залізяччя відтепер неабиякий товар.

Фото автора.