Від моменту старту передвиборних перегонів пройшло заледве більше місяця, однак події минулих тижнів встигли не тільки зчинити галас у пресі, а й налякати політичну еліту, приголомшити всезнаючих політологів і спантеличити американську громадську свідомість.

 

Не схильна до журналістського епатажу New York Tіmes назвала це «найсюрреалістичнішою президентською кампанією нового часу», під час якої «було випробувано межі ввічливості, поваги до фактів і порядності».

Хоча палкі баталії відбуваються в обох партіях, розпал боротьби й ступінь непередбачуваності значно вищі в республіканському таборі, де ситуація нагадує рівняння з багатьма невідомими. Там мільярдер Дональд Трамп продовжує кидати виклик партійному істеблішменту й доводити суперників до білого жару. При цьому він примудряється завойовувати симпатії пересічних виборців і вигравати голоси делегатів, які й вирішуватимуть на з’їзді, кого номінувати в президенти від партії. За останній тиждень він переміг на праймеріз у п’яти штатах (Луїзіані, Кентуккі, Міссісіпі, Мічигані та Гавайях) і виборов у загальному рахунку на сотню більше делегатів-вибірників (458), ніж найближчий суперник сенатор від Техаса Тед Круз.

Як зазначають критики, ці успіхи супроводжуються какофонією пропозицій, що радикально звучать, але є досить спірними, і, м’яко кажучи, недипломатичних висловлювань з боку ексцентричного магната. Еліту й великий бізнес це непокоїть, а от прихильники бачать у Трампі вправного бізнесмена й безкомпромісного політичного аутсайдера, готового «різати правду-матку», незважаючи на особи. Потрібно сказати, що кількість «осіб», що потрапляють під вогонь Трампа, постійно зростає: тут і нелегальні мігранти-мексиканці, обізвані ґвалтівниками; і хитрі китайці, що відбирають в американців робочі місця; і «іноземці», які «просто вбивають нас у торгівлі»; і біженці із Сирії, котрі ототожнюються з терористами ІДІЛ, та й мусульмани загалом. «Я думаю, що іслам ненавидить нас», — заявив Трамп в інтерв’ю СNN напередодні республіканських телевізійних дебатів, що відбулися у Флориді в четвер, 10 березня. Заява спричинила шквал обурення, а під час теледебатів конкуренти не пропустили нагоди наголосити, що подібні висловлювання не гідні людини, яка мітить у президенти. Але Трамп не відступився. «Багато хто з них ненавидять Америку», — заявив він, говорячи про загрозу з боку мусульман.

Аналізуючи флоридські дебати, де суперники, здавалося б, мали шанс вирвати ініціативу з рук Трампа перед майбутнім раундом праймеріз, коментатори були здивовані неочікувано цивільним тоном дискусії. Деякі навіть побачили в цьому елемент фаталізму: мовляв, що з ним можна поробити?

Але щось робити потрібно, як вважає республіканська політична еліта, для котрої стали несподіванкою живучість Трампа-політика й неспроможність таких «помірних» кандидатів, як Джеб Буш, чинити йому гідний опір. Але Буш уже зійшов з дистанції, а Марко Рубіо, на якого покладали великі надії як на альтернативного кандидата, відстає не тільки від Трампа, а й сенатора Теда Круза.

Консервативна Fox News так описала ситуацію, що склалася: «Стривожені республіканські діячі поступово змиряються з думкою про те, що їхній другий найменш бажаний кандидат у президенти консерватор з Техаса Тед Круз — постать, яка викликає безліч розбіжностей, може виявитися кращим з останніх шансів зупинити Дональда Трампа».

Вирішальним полем битви у цьому сценарії можуть стати праймеріз, які відбудуться у вівторок, 15 березня, у п’ятьох штатах. Серед них Флорида, яку Марко Рубіо представляє в сенаті США, і Огайо, де служить губернатором Джон Кейсік — четвертий із претендентів, що залишилися. Якщо Рубіо й Кейсіку вдасться виграти «свої» штати — а голосування там проходить за принципом «переможцю дістаються всі делегати», то це зашкодить Трампу набрати необхідну більшість до з’їзду партії. Якщо Рубіо і Кейсік програють, шанси магната помітно підвищаться, хоча про остаточне розв’язання передвиборного рівняння говорити зарано.

Що стосується демократів, то там кандидатів удвічі менше, а визначеності значно більше. Екс-держсекретар США Гілларі Клінтон продовжує лідирувати, одержавши перемоги в 13 штатах і вигравши в результаті 760 делегатів. В активі сенатора зі штату Вермонт Берні Сандерса менше і виграних штатів (9), і делегатів (546). Проте він продовжує чинити серйозний опір партійному фавориту. Свіжий приклад того — гучний успіх Сандерса в штаті Мічиган, де він не по-джентльменськи обійшов леді Клінтон у день 8 Березня. Незважаючи на ці успіхи, фахівці вважають, що шанси 74-річного сенатора-соціаліста, як його часто йменують у пресі, залишаються примарними.

За оцінками New York Times, на партійному з’їзді колишня перша леді зможе розраховувати на голоси 465 «суперделегатів», у той час як у Сандерса їх значно менше (25).

Нью-Йорк.