Співавтором доповіді є депутат польського Сейму Малгожата Госевська. Вона — одна із тих польських політиків, які не раз приїздили на Майдан і надавали різнобічну підтримку Революції Гідності, а нині прагнуть допомогти нам показати Європі, що насправді відбувається на сході України та хто за цим стоїть.

— Пані Малгожато, як зародилась ідея «Доповіді про російські злочини у Східній Україні», адже така її повна назва?
— Саме так: «Рапорт про російські злочини у Східній Україні в 2014 році». Ідея виникла під час знайомства з людьми, які вийшли із полону сепаратистів, з волонтерами, котрі ними займаються. Від них я довідувалася про страшні знущання і нелюдські тортури, про які ніхто не пише. Я могла б усі історії розповідати у польських ЗМІ, але дійшла висновку, що цього буде недостатньо. Тоді мені спало на думку системно збирати інформацію про ці злочини, щоб їх виконавцям вони не зійшли з рук, щоб їхні імена стали відомі та щоб усвідомлювали — їх буде покарано!
Тож знайшла у Польщі людей, які мені могли б допомогти: двох колишніх поліцейських із досвідом оперативно-слідчої роботи, котрі погодилися на волонтерських засадах попрацювати в ролі експертів, а також українських волонтерів. Разом ми провели велику роботу: знаходили людей, переконували їх, що не шукаємо сенсацій, а хочемо зібрати факти, щоби їхніх катів було покарано.
— Як довго тривала робота над підготовкою «Рапорту...»?
— Кілька місяців. Все робилося на волонтерських засадах. І те, що ми описали, — лише крапля в морі українського розпачу. До нас увесь час звертаються нові люди, серед них є і жертви, які дотепер не наважувалися розповісти про свою історію. Тож збір свідчень продовжуватиметься, а робота над документом триватиме.
— Яка мета створення такого документа?
— Україна і війна, що відбувається на її території, забуті світом. Мало хто на Заході нині про це говорить. Європа зосередила увагу на біженцях із Сирії. Тим часом українці потребують допомоги, так як її потребувала Польща у 80-х роках ХХ століття. Тож політичною метою є показати світовій громадськості та політикам, що за звірствами на Донбасі стоїть Російська Федерація. Адже серед тих, хто проводить жорстокі допити та знущання над українськими громадянами, є громадяни Росії, співробітники російських спецслужб. Все відбувається у рамках нав’язаної російської системи, російських правил. На окупованих територіях випустили із в’язниць злочинців, яким видали зброю і поставили «на сторожі порядку». Це бандитська система.
Не менш важливо також вислухати потерпілих і надати їм можливість давати свідчення, щоб згодом представити їх громадськості та передати справи до суду. Ми хочемо, щоб злочинці зрозуміли, що їм не уникнути покарання, бо у воєнних злочинів строку давності немає.
— Де вже було представлено рапорт? Чи маєте намір оприлюднити його в Україні?
— Рапорт опублікували в Польщі торік у грудні. Його оприлюднять також і в інших країнах Європи. Сподіваюся, що найближчим часом ми зможемо надати наші матеріали Верховній Раді України. Ми вже маємо попереднє запрошення, тож сподіваюся, що вдасться все успішно завершити.
— Яких висновків дійшли ви та інші співавтори Рапорту під час збору матеріалів та за результатами їх узагальнення і систематизації в цілісний документ?
— Наш рапорт показує, що злочини, які ми описуємо, є частиною свідомо створеної системи, за запровадження якої відповідальна Росія. Так само, як польських офіцерів у Катині 1940 року, нині українських військовополонених убивають пострілами в потилицю, і робить це та сама система, та сама країна. В одному з документів наводиться приклад, що так звані сепаратисти в ході екзекуцій посилаються на указ Президії ВР СРСР від 22 червня 1941 року. Це шокує, але водночас і є доказом, що в ментальності цих людей нічого не змінилося — вони й надалі залишаються в попередній епосі.
Мої польські співавтори — колишні співробітники органів внутрішніх справ, тож, з психологічної точки зору, мали бути готовими до вислуховування «дуже жорстоких історій», але навіть вони зізнавалися мені, що «їх вражає абсолютна відсутність людських поривів серед «сепаратистів» та їх майже звіряча жорстокість».
— Коли саме ви плануєте представляти свій документ у Гаазі?
— Швидше за все, 5 квітня цього року. Зараз ми на етапі узгодження останніх деталей. Слід уточнити, що в Гаагу ми передаватимемо не рапорт, а позов зі свідченнями жертв/потерпілих. Те, що є у рапорті, — лише частинка свідчень. Натомість до МКС надійде весь комплекс зібраних матеріалів. Сподіваємося, що це пробудить совість Європи і сприятиме тому, що вона зверне увагу на цей конфлікт.

Бесіду вів Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.

Варшава.

Думка експерта

Ян Пєкло, директор Фонду американсько-польсько-української співпраці (ПАУСІ):

— З рапорту випливає, що злочини стосовно цивільного населення і військовополонених вчиняли також російські військові. Російська версія, що військові, які поїхали в Україну вбивати і стріляти, були у відпустці, є неправдивою, тож не можна мати ілюзій, що російська армія, Кремль, спецслужби, спецназ не були задіяні у війні на території України. Європа не дуже хоче помічати звірства у Східній Україні, на Донбасі, в яких можна побачити системність, порушення всіх конвенцій та тотальне відчуття безкарності. Коли рапорт опиниться на столі суддів МКС в Гаазі, Європа буде змушена дати свою оцінку, висловити позицію.

 

 

Малгожата Госевська (ліворуч) під час акції на підтримку Надії Савченко

Фото Лешека Імельського зі сторінки пані Госевської у Фейсбук.