Права популістська партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), за попередніми підрахунками, проходить у парламенти ще трьох федеральних німецьких земель — Баден-Вюртемберг, Рейнланд-Пфальц і Саксонія-Анхальт. Тож ця політична сила загалом уже одержала місця у половині з 16 ландтагів, змінивши політичну карту ФРН. У вересні такі само перегони відбудуться ще в двох землях — Мекленбурзі-Передній Померанії і Берліні, котрі теж мають статус суб’єкта німецької федерації.

Зауважу, що земельні вибори у Німеччині важливіші, ніж регіональні в багатьох інших країнах, оскільки від розстановки сил у ландтагах — земельних парламентах — залежить склад Бундесрату (представництва федеральних земель на загальнодержавному рівні). А Бундесрат має право блокувати чимало ініціатив центрального уряду. Зазвичай під час виборчих кампаній у федеральних землях ідеться здебільшого про місцеві проблеми.
Цього разу списи ламалися навколо загальної федеральної проблеми і лише неї однієї: біженці та політика щодо них канцлера Ангели Меркель на тлі чи в умовах міграційної кризи ЄС.
Чим привабила АдН земельних виборців? Уперше на політичній арені партія «засвітилася» 2013 року на тлі кризи у єврозоні, вимагаючи відмови від євро і повернення національних валют. А після стабілізації економічної ситуації у ЄС АдН почала критикувати політику стосовно біженців, закликаючи запровадити у ФРН імміграційне законодавство за канадським зразком: залучати в країну висококваліфіковані кадри, а не потенційних одержувачів соціальної допомоги.
Політика Ангели Меркель щодо необхідності збереження принципу відкритих кордонів у ЄС уже тривалий час спричиняє хаос у класичному політичному ландшафті ФРН, і вона викликала в «Альтернативи для Німеччини» різке неприйняття. Що додало їй чимало популярності серед виборців, котрі теж неоднозначно сприймають гостинність уряду і правлячих партій стосовно втікачів від війни та бідності. Тож дво-
значні цифри перемоги на земельних виборах не були неочікуваними.
Тим часом експерти та політологи досі не дійшли єдиної думки, чи є АдН право-популістською силою, оскільки в інших європейських країнах такі партії — цілком прийнятна частка місцевих політичних систем. А в Німеччині діяльність АдН викликає протести суспільства через сумний довоєнний досвід. Такий далекий, що став уже цілком новим для країни. А також через те, що блок Християнсько-Демократична партія/Християнсько-Соціальний союз, який свого часу успішно втілював право-популістські ідеї, увійшов у коаліцію із так званою народною партією — Соціал-демократичною партією Німеччини, відмовившись від них. Тож виборці, котрим імпонували ці ідеї, залишившись без «своєї» партії, перекинулись в АдН. Та й інші, невдоволені політикою правлячої коаліції чи частиною її програми, але активні громадяни, котрі бажають, щоб їхні голоси було почуто, теж примкнули до нової політичної сили.
Можливо, АдН і не набула б такої популярності, якби правляча коаліція, очолювана Ангелою Меркель, прислухалася до цих голосів, з одного боку, та не ігнорувала щойно створену нову партію, з другого. Великі та традиційні партії уже вкотре припустилися помилки, «не помічаючи» новачків. Особливо щодо міграційної політики, яку далеко не всі громадяни сприймають схвально. І як саме — населення продемонструвало на земельних виборах.
Високі результати АдН на виборах спричинили проблему у формуванні коаліцій у цих землях. Але сама ця партія не буде запрошена до їх складу, оскільки ще перед виборами головні політичні сили виключили її участь у створенні союзів. Деякі з лідерів АдН уже заявили про «жорстку опозицію» до правлячих коаліцій.
Хоча такий стрімкий прорив АдН у велику політику спричинив неоднозначну, а часто й ворожу реакцію суспільства, однак він буде лише на користь демократії, змусить великі партії уважніше прислухатися до запитів і проблем громадян, виробити відповідну політику, яка поверне їм довіру, що є свідченням життєдайності демократії.

Берлін.